Рішення № 30854363, 09.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.Справа № 922/936/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "РосанПак" (с. Сокільники, Львівська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Інфополіпром" (м. Харків) про стягнення 25424,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Смоліус С.І. (довіреність №41 від 20.03.13 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "СП "РосанПак", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "ВТК "Інфополіпром" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №9/07, укладеним між сторонами 09.07.2012 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 25424,00 грн., з яких 23499,00 грн. - сума основного боргу, 1525,83 грн. - сума пені, 305,17 грн. - 3% річних, 94,00 грн. - індексу інфляції (інфляційних втрат). Судові витрати в розмірі 1720,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2013 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2013 р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 09.04.2013 р. о 10:30.

Представник позивача у судовому засіданні 09.04.2013 р. підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.04.2013 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлявся ухвалами суду від 11.03.2013 р. та 25.03.2013 р., що були направлені відповідачеві рекомендованими листами за його юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка співпадає з тією, що вказана в витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №758962 від 20.03.2013 р., але ухвала суду від 11.03.2013 р. повернулись з відміткою відділення зв"язку (Укрпошти) про закінчення строку зберігання.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.07.2012р. між ТОВ "СП "РосанПак" (покупець) та ТОВ "ВТК "Інфополіпром" (продавець) було укладено договір №9/07, за умовами якого відповідач зобов"язувався виготовити згідно робочих креслень позивача, продукцію, а саме: колону РМР2 РЗ 00.00.01 в кількості 2 штуки, зубчате колесо РМР2 ГПО 02.00.03 в кількості 2 штуки, зубчате колесо РМР2 ГПО 02.00.04 в кількості 2 штуки, виконуючи роботи у відповідності з наданими рахунками-фактурами, і передати її у власність ТОВ СП "РосанПак". Покупець зобов"язувався прийняти вищевказаний товар і сплатити його вартість відповідно до специфікації, яка являється невід"ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, покупець надає продавцю робочі креслення в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.3 договору, строк поставки продукції вказується в специфікації.

Згідно специфікації №1 від 09.07.2012 року до договору №9/07 від 09.07.2012р., загальна сума по даній специфікації становить 33575,00 грн.

Пунктом 1 специфікації передбачено, що строк поставки за даним договором становить 40 робочих днів з правом дострокової поставки з моменту отримання передоплати.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, вказаний у п. 8 даного договору. Передоплата 70% здійснюється на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання специфікації. 20% - по письмовому повідомленні про готовність продукції до відвантаження. Решту 10% - на протязі 5-ти банківських днів з дати підписання покупцем накладних на поставку продукції.

Згідно п. 3.2. договору, датою поставки вважається дата прийому продукції на склад покупця.

П. 7.3. договору, сторонами було визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок відповідача на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання специфікації 70% передоплати за договором в сумі 23499,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1675 від 13.07.2012 року.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, не поставив позивачу товар.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензії № 31 та № 33 від 15 січня 2013 року про погашення заборгованості перед ТзОВ СУКП "РосанПак" з урахуванням, встановленої п.5.1. договору, пені на загальну суму 24725,45 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 693 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 цієї ж статті, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості суми попередньої оплати за товар 23499,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 5.1. договору, за несвоєчасну поставку продукції по даному договору продавець сплачує покупцю за кожен день прострочки поставки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки поставки продукції.

Позивачем зроблений розрахунок пені в розмірі 1525,83 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 1522,9 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних в розмірі 305,17 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 304,57 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 94,00 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Інфополіпром" (61085, м. Харків, Київський р-н., вул. Академіка Проскури, 1, корп. 45; ЄДРПОУ 36373440; п/р 26004010108063 в ПАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "РосанПак" (81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Сокільники, вул. Львівська бічна, 3; код ЄДРПОУ 22412950; р/р 2600600002605 в Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Львові, МФО 325718) сума основного боргу в розмірі 23499,00 грн., пеню в розмірі 1522,9 грн., 3% річних в розмірі 304,57 грн., індекс інфляції (інфляційних втрат) в розмірі 94,00 грн. та судові витрати в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 15.04.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.