Рішення № 30853941, 16.04.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 2/263/920/2013

Справа № 263/975/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Помогайбо В.О., при секретарі Чубаровій Т.Д., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, вказуючи, що 03.03.2006 року уклав з ОСОБА_1 договір б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит в сумі 6900,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобовязання відповідач по кредитному договору не виконав. Станом на 31.12.2012 року утворилася заборгованість в розмірі 23795,60 гривень, яка складається з 7103,58 грн. заборгованості за кредитом, 15082,71 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1109,31 грн. штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути судовий збір в розмірі 273 грн., 96 коп..

Представник позивача в судове засідання не зявилась, надала суду заяву з проханням розгляд справи вести в її відсутність, позовні вимоги просила задовольнити, за підставами, вказаними в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, надав суду письмові заперечення проти позову, вказавши проханням про розгляд справи у його відсутність, зазначивши, що позов не визнає в повному обсязі та просить в його задоволенні відмовити у звязку з пропуском позивачем строків позивної давності, посилаючись на ст. 257 ЦК України, щодо загального строку позивної давності у три роки, в той час коли, 03.03.2006 року ним був укладений договір кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, при цьому 03.03.2006 року йому було видано кредитну картку № 4149605301105839 зі строком дії до 03.2009 року, таким чином строк позивної давності предявлених позивних вимог закінчився 31.03.2012 року та який позивачем був пропущений.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.03.2006 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ОСОБА_1 договір б/н на підставі якого банк надав йому кредит в сумі 6900,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні Клієнтом строків платежів за любим з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш-ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмір 500 гривень + 5% від суми позову.

Відповідач умови повернення кредиту належним чином виконувати перестав, у звязку з чим станом на 31.12.2012 року утворилася заборгованість в розмірі 23795,60 гривень, яка складається з 7103,58 грн. заборгованості за кредитом, 15082,71 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1109,31 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням визнається право відношенням, на підставі якого одна сторона боржник зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майна, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші право чини відповідно до ст. 11 ЦК України.

Згідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідач підтвердив свою згоду з умовами договору, підписавши заяву разом з умовами надання банківський послуг, Правилами користування платіжною карткою. Таким чином, судом встановлено, що при укладанні договору сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; способів забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткової ставки; порядку плати за кредит; порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір сторони уклали в письмовій формі. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягає виконанню обома сторонами.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, відповідно до ст. 257 ЦК України.

Проаналізувавши конкретні обставини даної справи та норми діючого законодавства, які регулюють правовідносини, що склались між сторонами, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду із даним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» не було пропущено строку позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України. Приходячи до такого висновку суд враховує той факт, що у заяві ОСОБА_1 про надання кредитних коштів зазначено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти. Відповідно до п.9.12. договір діє в перебігу 12 місяців з моменту його підписання. Якщо в перебігу цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про зупинення дії Договору він автоматично може бути лонгованим на такий же строк. З огляду на той факт, що дія вказаного кредитного договору не припинялась, кінцевий строк виконання кредитних зобов'язань у договорі не встановлено суд приходить до висновку, суд не вбачає підставі для застосування до даного випадку норм ст. 267 ЦК України. Тому посилання відповідача, щодо пропуску позивачем позивної давності, яка ОСОБА_1 була відрахована з моменту закінчення строку дії кредитної картки є необґрунтованими та такими, що не підлягають уваги, також з тих підстав, оскільки зобовязання відповідача, щодо користування кредиту виникли з моменту укладання договору, який складається з заяви разом з умовами надання банківський послуг та правилами користування платіжною карткою, а не з моменту отримання кредитною картки.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору. Так, ОСОБА_1 допустив істотні порушення умов кредитного договору.

У разі порушення зобов'язань відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Надані суду докази свідчать, що відповідач не виконав взяте на себе грошове зобов'язання, що порушує право позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний виплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення, а крім того, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню з боржника в повному розмірі незалежно від стягнення збитків на підставі ст. 624 ЦК України.

Згідно до ч.1. ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, відповідно до ст. 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч 1. ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак, намагання позивача застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного и того ж виду у вигляді штрафу (фіксованого) та штрафу (процентна складова) за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання) суперечить вимогам ч.1.ст.61 Конституції України та ч.3. ст. 509 ЦК України.

Тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитом в розмірі 23 295,60 гривень, яка складається з 7 103,58 грн. заборгованості за кредитом, 15 082,71 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 109,31 грн. штраф (процентна складова). Вимоги в частині стягнення з відповідача фіксованого штрафу в розмірі 500,00 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК, в звязку з задоволенням позову, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позивних вимог, а саме судовий збір в розмірі 232 грн. 95 коп..

Керуючись ст. ст. 8, 11, 60, 81, 88, 197 ч.2, 212-215, ЦПК, 509, 526, 551, 611, 625, 629, 638, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, ЄДРПОУ 14360570 ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги б. 50 МФО 305299,) заборгованість за кредитним договором від 03.03.2006 року в розмірі 23 295,60 гривень, яка складається з 7 103,58 грн. заборгованості за кредитом, 15 082,71 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 109,31 грн. штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 64993919400001, ЄДРПОУ 14360570 ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги б. 50 МФО 305299) судовий збір у розмірі 232 грн., 95 коп..

В задоволенні решти позивних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів після його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.О. Помогайбо