Рішення № 30853355, 22.04.2013, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1813/5386/2012

2/583/406/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого суддіЯрошенко Т.О.

при секретаріМаксаковій Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк

до

ОСОБА_1, ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та ОСОБА_1 16.05.2008 року укладений кредитний договір № SUA0GA0000000006, згідно з яким відповідачу надано кредит у розмірі 49936,50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.05.2023 року.

Згідно умов договору позичальник повинен щомісяця в період сплати надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісії, а також інших витрат, однак відповідач зобовязань за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем станом на 19.10.2012 року 70459.04 доларів США.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідачі 16.05.2008 року уклали договір іпотеки № SUA0GA0000000006, відповідно до умов якого надали в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 125,20 кв. м., який розташований за адресою Сумська область, Охтирський район, пров. Комунальний, буд. 31 та належить відповідачам на праві власності на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 363600 грн. 00 коп.

Враховуючи, що відповідач умов кредитного договору не виконує, тому просять в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SUA0GA0000000006 від 16.05.2008 року в розмірі 70459,04 доларів США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.10.2012 року складає 562967,74 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 125,20 кв. м., житловою площею 61,50 кв. м., який розташований за адресою Сумська область, м. Охтирка, пров. Комунальний, буд. 31 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою Сумська область, м. Охтирка, пров. Комунальний, буд. 31 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Представник позивача до судового засідання не зявився, надав письмову заяву про слухання справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі будучи повідомлені про розгляд справи в установленому законом порядку в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 заперечувала проти позову та зазначила, що фактично відповідачкою отримано кредит в розмірі 49 936, 50 доларів США, який не сплачено через скрутне матеріальне становище.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 16.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SUA0GA0000000006, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 49936,50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.05.2023 року (а.с.27-32).

Відповідно до п. 8.1 погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється щомісяця, в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти у сумі 852,97 доларів США згідно графіку погашення кредиту (Додаток № 2 до кредитного договору № SUA0GA0000000006 (а.с.34-36)) що складаються із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Відповідно п. 8.3 кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобовязань за даним договором виступає іпотека будинку, будинок загальною площею125,20 кв. м., що знаходиться за адресою Сумська область, м. Охтирка, пров. Комунальний, буд. 31 (а.с. 32).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 16.05.2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого надали в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 125,20 кв. м., який розташований за адресою Сумська область, Охтирський район, пров. Комунальний, буд. 31 та належить відповідачам на праві власності на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 363600 грн. 00 коп. (а.с.37-40).

Іпотекодержатель має право згідно п. 18.8.1 звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п. 18.13 договору іпотеки звернення стягнення на предмет застави у випадках, передбачених п.п., 18.8.1, 18.8.2, 18.9. цього договору здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору. Якщо іпотекодержатель у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного договору набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки, він може використовувати таке право у випадках затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на 1 календарний місяць або перевищення суми заборгованості суми кредиту більше як на 10 % або несплати іпотекодавцем більше однієї виплати, яка перевищує 5% суму кредиту або іншого істотного порушення умов кредитного договору.

Крім того, 01 липня 2011 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до кредитного договору № SUA0GA0000000006 від 16 травня 2008 року( а.с. 117-118) відповідно до п.1 якої суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредитного договору до дати підписання цієї додаткової угоди зменшити на 2921,05 доларів США, а саме відсотки у розмірі 0 доларів США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 2921,05 доларів США.

Відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди у разі порушення позичальником будь-якого з зобовязань передбачених в графіку погашення кредиту (Додаток 1 до Додаткової угоди) (а.с.119-122) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2921,05 доларів США.

Згідно п.4 додаткової угоди від 01.07.2011 року в разі порушення позичальником строків по сплаті відсотків за користування кредитом та винагород, зазначених в договорі, згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України сторони узгодили протягом періоду неналежного виконання позичальником зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, плата за кредитом нараховується банком у розмірі фактично сплаченої позичальником. При цьому, позичальник за весь період належного виконання зобовязань по сплаті плати за кредитом сплачує банку неустойку в розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом, в розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених винагород, передбачених договором.

07.10.2011 року ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитного договору № SUA0GA0000000006 від 16 травня 2008 року( а.с. 123-124) відповідно до п.1 якої суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредитного договору до дати підписання цієї додаткової угоди зменшити на 5544,79 доларів США, а саме відсотки у розмірі 0 доларів США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 5544.79 доларів США.

Згідно з п. 2 вказаної додаткової угоди у разі порушення позичальником будь-якого з зобовязань передбачених в графіку погашення кредиту (Додаток 1 до Додаткової угоди) (а.с.125-127) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5544,79 доларів США.

Відповідно до п. 4 в разі порушення позичальником строків по сплаті відсотків за користування кредитом та винагород, зазначених в договорі, згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України сторони узгодили протягом періоду неналежного виконання позичальником зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, плата за кредитом нараховується банком у розмірі фактично сплаченої позичальником. При цьому, позичальник за весь період належного виконання зобовязань по сплаті плати за кредитом сплачує банку неустойку в розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом, в розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених винагород, передбачених договором.

Крім того відповідно до умов додаткової угоди від 01 липня 2011 року (а. с.117-118) та додаткової угоди від 07 жовтня 2011 року (123-124) до кредитного договору вносилися зміни, а саме було зменшено розмір боргу по пені, викладено в новій редакції пункти кредитного договору, викладено в новій редакції графік погашення кредиту, збільшено термін позовної давності до 50 років по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки: пені, штрафу.

Після підписання додаткових угод прострочена заборгованість (прострочене сальдо по тілу кредиту, прострочена заборгованість по відсоткам, прострочена заборгованість по комісії) була додана до загальної заборгованості за кредитом, що призвело до збільшення сальда тіла кредиту, з чим погодився відповідач. Тобто, по умовам додаткових угод відповідачу кредитні кошти на руки не видавалися, про що не заперечував представник банку.

Однак, в даному випадку суд виходить з того, що відповідачкою додаткові угоди не оспорювалися, тобто ОСОБА_1 при їх укладанні погодилась на такі умови, що їй видано кредитні кошти в сумі 72189, 66 доларів США, а тому заперечення представника відповідачки в цій частині не заслуговують на увагу.

Незважаючи на узгоджені сторонами умови при укладенні кредитного договору так і після його реєстрації позичальник свої зобовязання по кредитному договору не виконує, не погашає в повному обсязі кредит та відсотки, що передбачено договором, додатковими угодами та графіком погашення кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.10-16) сума боргу ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приват Банк» станом на 19.10.2012 року складає 70 459, 04 доларів США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.10.2012 року складає 562 967,74 грн., в тому числі 59 281,62 доларів США заборгованість за кредитом; 5 498,05 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 358,97 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 935,41 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 31,29 доларів США штраф (фіксована частина), 3 353,70 доларів США штраф (процентна складова).

В звязку з невиконанням умов кредитного договору банком, на адресу відповідачів направлені вимоги про усунення порушення за кредитним договором, які, однак, залишилася без відповідного реагування (а.с.19-20). Зокрема, Банк вимагає повернення кредиту з відсотками, комісією, а також в разі невиконання буде порушено питання про звернення стягнення та вимогу добровільного звільнення житлового будинку, що перебуває під іпотекою

Відповідно до п. 1.1 Статуту (нова редакція) Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобовязань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (а.с. 52).

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Згідно ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону та ст. 589 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 40 ч. 1 Закону України „Про іпотеку та ст. 109 Житлового кодексу України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Судом встановлено, що між сторонами склалися договірні відносини, предметом яких стали кредитні кошти в сумі 49936,50 доларів США на споживчі цілі. Відповідно до кредитного договору та договору іпотеки сторони обумовили строк, порядок та інші умови виконання зобовязань. Договір є добровільно укладеним, підписаним обома сторонами. Додатковими угодами також обумовлено строки, порядок виконання зобовязань, які сторонами не оспорюються. Але відповідачі порушують права позивача, які необхідно захистити.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 610, 611 ч. 1 п. 3 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.

Ч.1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Ч. 1, 2 ст. 35 цього Закону передбачали, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вказана норма Закону в редакції Закону, що набрав чинності 16 жовтня 2011 року, передбачає, що якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Ч. 2 ст. 39 Закону передбачала, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

В редакції Закону від 16 жовтня 2011 року вказана норма Закону передбачає, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Ч. ч. 1-2 ст. 40 Закону передбачали, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Ч.2 вказаної норми Закону з 16 жовтня 2011 року передбачає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Ч. 3 ст. 109 ЖК України також передбачала, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають в ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Вказана норма ЖК України в редакції Закону, що набрав чинності 16 жовтня 2011 року, передбачає, що після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджений більший трок.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як роз'яснено в п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Крім цього, невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України (п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин»).

З огляду на викладене, суд враховуючи фактичні обставини справи, що відповідачкою умови договору не виконуються продовжує порушувати права Банку і після неодноразової реструктуризації кредитного договору, про що свідчить розрахунок заборгованості до порушення договору, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, вважає, що права Банку необхідно захистити.

Таким чином, аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, суд вважає, що право позивача порушено і підлягає захисту та в рахунок погашення заборгованості відповідачів за кредитним договором № SUA0GA0000000006 від 16.05.2008 року в сумі 70 459, 04 долари США, що відповідно до курсу НБУ станом на 19.10.2012 року становить 562 967, 74 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки будинок загальною площею 125,20 кв. м., житловою площею 61,50 кв. м., який розташований за адресою Сумська область, м. Охтирка, пров. Комунальний, буд. 31 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідачів які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за адресою Сумська область, м. Охтирка, пров. Комунальний, буд. 31.

Крім того слід зазначити, що порядок реєстрації, зняття з реєстрації громадян, а також іноземців чи осіб без громадянства, які на законних підставах, перебувають в Україні визначено Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до Ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підстави заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду ( про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Зі змісту Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», таке питання як зняття з реєстрації до компетенції суду не відноситься, а здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань реєстрації на підставі відповідних документів. Отже позовні вимоги позивача щодо зняття з реєстрації відповідачів задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивачем було сплачено суму судового збору в сумі 3219 грн. за вимогу матеріального характеру та 107 грн. 30 коп. за вимогу не майнового характеру. Так як позовна вимога позивача щодо зняття з реєстраційного обліку не була задоволена судом, то суд вважає, що судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп. стягненню з відповідачів на користь позивача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 197, 212 - 215, 225, 226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 589, 611, 625, 629, 1050, 1054, ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SUA0GA0000000006 від 16.05.2008 року в розмірі 70 459,04 доларів США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.10.2012 року складає 562 967,74 грн., в тому числі:

59 281,62 доларів США заборгованість за кредитом;

5 498,05 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом;

1 358,97 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;

935,41 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

31,29 доларів США штраф (фіксована частина);

3 353,70 доларів США штраф (процентна складова)

звернути стягнення на будинок загальною площею 125,20 кв. м., житловою площею 61,50 кв. м., загальною вартістю 363 600 грн., який розташований за адресою Сумська область, м. Охтирка, пров. Комунальний, буд. 31, що належить ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за адресою Сумська область, м. Охтирка, пров. Комунальний, буд. 31.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк, код ЄДРПОУ 14360570 понесені судові витрати по 1 609 грн. 50 коп. з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржено в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду:ОСОБА_4