Постанова № 30853130, 17.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р.Справа № 2а-4063/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпівденьбудінвест" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпівденьбудінвест" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, просили визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 р. № 0000810231, яким йому визначено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 543083,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 271541,50 грн. Свої вимоги, позивач обгрунтовує тим, що акт перевірки Товариства не містить доказів, які свідчать про протиправний характер правочинів із контрагентом ТОВ "Центргаз". Вказує, що останнє підприємство мало статус платника ПДВ, а тому цього достатньо для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих останнім.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпівденьбудінвест» зареєстровано, як юридичну особу Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 17.07.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, та знаходиться на обліку як платник податків у ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області з 17.07.2006 року (т. 1 а. с. 13-16).

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на підставі наказу від 2 липня 2012 р. № 650, проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача, щодо господарських відносин із платником податків ТОВ "Центргаз" з питань дотримання вимог з податку на додану вартість за лютий 2012 р. за результатами якої складено акт перевірки № 1829/22-200/34510796 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 19-36).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укрпівденьбудінвест»п. п. 198.3, ст.198, п.200.1, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету податку на додану вартість у розмірі 543083,0 гривень.

На підставі встановлених порушень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000810231 від 20 липня 2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 543083,0 гривень і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 271541,50 грн. (т. 1 а. с. 37).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України довів перед судом його законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що основною діяльністю Товариства є виконання будівельних робіт. Товариство отримало замовлення на будівництво ряду АЗС, але не маючи власних ресурсів для виконання всього обсягу замовлення, для виконання деяких підрядних робіт на договірних засадах залучило ТОВ "Центргаз".

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Центргаз" укладено два договори підряду № 100112 від 10 січня 2012 р. і договір № 12/01/12 від 12 січня 2012 р. (т. 1 а. с. 50-56, 61-68). За умовами цих договорів підрядник - ТОВ "Центргаз", зобов'язувався на свій ризик, з використанням власних матеріалів, власними та залученими силами, виконати ремонтно-оздоблювальні роботи з ребрендингу АЗС і будівництва (п. 1.1. договорів).

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених договорів позивачем були оформлені та надані до перевірки всі первинні документи, необхідні для здійснення господарських операцій: - реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року;- угоди, контракти за період травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року;- податкові та видаткові накладні за період травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року;- оборотно-сальдові відомості по рахункам № 631 за період травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

Згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 цього Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податковий кодекс України встановлює лише єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг. Це суми не підтверджені податковими накладними чи митними накладними, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 ПКУ.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, про відсутність об'єкту оподаткування про наданні послуг, внаслідок чого операції по наданню послуг визнані недійсними та такими, що укладені без мети настання реальних правових наслідків, є надуманим. В матеріалах справи відсутні докази встановлення неможливості здійснення зазначених господарських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вказані норми Закону, колегія суддів вважає, що первинні документи оформлені належним чином та є необхідною підставою для включення витрат на послуги за договорами з ТОВ "Центргаз" та включення їх позивачем до складу валових витрат.

Доводи відповідача та висновок суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом спростовуються наявністю здійснення послуг: готовий об'єкт заправочної станції за межами населеного пункту на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, заправочної станції районів селища Молодіжне на території Антонівської селищної ради Дніпропетровського району Херсонської області та належним оформленням наданих послуг первинною бухгалтерською документацією (актами виконаних будівельних робіт, податковими накладними, та ін. а.с.69-194 т.1).

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент видачі ліцензії підприємство ТОВ "Центргаз" відповідало ліцензійним умовам, але після зміни керівництва, втратило виробничі можливості для самостійного виконання будівельних робіт, оскільки вони нічим не підтверджені та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, суд першої інстанції відзначає, що в акті перевірки відповідач не ставить під сумнів виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовниками, а ДПІ наведено доводи проти того, що субпідрядні роботи не могли бути виконані саме ТОВ "Центргаз", однак допускається помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач як добросовісний платник податків, не повинен відповідати за дії свого контрагента, а при порушенні контрагентом податкових зобов'язань, негативні наслідки настають лише для нього.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 року):

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

У відповідності до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21 вересня 2012 р., прийнята за наслідками розгляду матеріалів перевірки позивача із ТОВ "Центргаз", в якій відмовлено в порушені кримінальної справи за ознаками ст. 212 Кримінального кодексу України, по факту ухилення від сплати податків директором ТОВ "Укрпівденьбудінвест" (т. 2 а. с. 103-104).

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, правова оціна обставинам справи дана невірно.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню - оскаржувану постанову суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нову.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпівденьбудінвест"- задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпівденьбудінвест"- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000810231 від 20 липня 2012 року прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 19.04.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.