Постанова № 30852760, 18.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 квітня 2013 р. № 14191/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Яснолобов О.В.,

представника відповідача - Сосонний В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіго груп" до Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Індіго груп» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005652305 від 26.06.2012р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25009,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 25008,00 грн. та за штрафними санкціями - 1,00 грн.).

Позивач з вказаним податковим повідомленням-рішенням не погоджується та вважає його незаконним і необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, виходячи із доводів позовної заяви. Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити, вважаючи оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та законними.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити у повному обсязі, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС в травні 2012 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Технопромбуд» (код ЄДРПОУ 36555074), їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, травень 2011 року, з ТОВ «Соф-Тек» (код ЄДРПОУ 37431398), їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 18.05.2012р. № 1544/2305/35408021 (а.с. 9-18), згідно висновків якого встановлено порушення п.п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на 25008,00 грн., в тому числі за січень 2011 року на 12865,96 грн., квітень 2011 року на 5849,11 грн., травень 2011 року на 6293,03 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0005652305 від 26.06.2012р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25009,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 25008,00 грн. та за штрафними санкціями - 1,00 грн.).

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Технопром Буд» встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення вказаним підприємством господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України за період з 30.07.2009р. по 31.05.2011р.

Так само подібні висновки зроблено за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Соф-Тек» . Враховуючи наведену інформацію відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Технопромбуд» і ТОВ «Соф-Тек», в результаті чого позивач не мав законних підстав для формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Суд з таким висновками податкового органу погоджується та зазначає, що свої висновки грунтує не лише на актах про результати податкових перевірок контрагентів позивача, а також враховує відсутність всіх необхідних документів первинного обліку, що мають супроводжувати здійснення реальної господарської операції.

Зокрема, позивач посилається, що між ним та ТОВ «Соф-Тек» було укладено договір № 01/04-11-15 від 01.04.2011р. (а.с. 21-22), згідно умов якого ТОВ «Соф-Тек» (підрядник) зобов'язувався з матеріалів замовника (позивача) виконати роботи «Підводящий газопровід для будинків ОК «БМВ-ГАЗ» садових будиночків садових товариств «Карелія», «Бермінводи», «Смородське-1» та індивідуальних житлових будинків по вул. Вільшанській в с. Смородське Харківської області згідно проектно-кошторисної документації та договірної ціни, а позивач зобов'язувався прийняти вказані робот и та сплатити їх вартість.

Оцінюючи вказаний договір, суд зазначає, що позивачем до суду надано його копію, яка не містить відомостей про підписання договору обома сторонами. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які вичерпно підтверджують факт виконання робіт за договором, факт сплати за виконані роботи грошових коштів (з урахуванням ПДВ),а також факт придбання (отримання) замовником (позивачем) та передання їм виконавцю матеріалів, які були необхідні для виконання робіт та які, згідно п. 1.1. договору, мали бути надані саме замовником (позивачем).

Згідно договору поставки № 6 від 01.04.2011р. (а.с.23-25), укладеного між ТОВ «Соф-Тек» (постачальник) та позивачем як покупцем, передбачено постачання на адресу позивача матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та його обов'язок прийняти отриманий товар і сплатити його вартість.

Втім матеріали справи не містять доказів, які підтверджують сплату за товар грошовими коштами (з урахуванням ПДВ), а також факт постачання товару, його оприбуткування та подальшого використання у власній господарській діяльності.

З ТОВ «Технопромбуд» позивачем укладалися договори поставки від 30.05.2011р. № 30/05-11-2 (а.с. 50-52) та № 30/05-11-1 (а.с. 61-63), згідно умов яких ТОВ «Технопромбуд» (постачальник) мав здійснювати на користь позивача (покупець) постачання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) в асортименті, кількості та на умовах відповідно до специфікацій та/або рахунків-фактур.

Оцінюючи вказані докази, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів перевезення придбаного товару, його оприбуткування, а також використання у власній господарській діяльності позивача.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що сама лише наявність податкових накладних, які були виписані контрагентами позивача - ТОВ «Соф-Тек» і ТОВ «Технопромбуд», копії яких містяться в матеріалах справи, є обов'язковою, проте не єдиною підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Суд зауважує, що згідно зібраних у справі доказів не встановлено фактів реального виконання угод, за якими позивачем в подальшому було сформовано податковий кредит з ПДВ, що у сукупності з висновками податкових органів про відсутність реального характеру господарської діяльності контрагентів позивача, за податковими накладними, за якими було сформовано такий кредит, надає суду підстави вважати перелічені угоди такими, що не надали позивачу права на отримання відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, позивачем не наведено економічно обґрунтованих причин, в зв'язку з якими виникла необхідність укладення спірних угод, а також не відображено який економічний ефект переслідувався при здійсненні відповідних господарських операцій, як вони вплинули на ефективність діяльності підприємства позивача.

При цьому суд зазначає, що саме на досягнення позитивного економічного ефекту та отримання прибутку спрямована діяльність суб'єктів господарювання. Отже, укладаючи господарські угоди, суб'єкт господарювання має слідувати меті досягнення позитивного економічного ефекту, чого в даній справі не встановлено.

В зв'язку із встановленими обставинами справи суд зауважує, що згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Такими чином, позивачем в даній справі не додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, під час проведення перевірки та судового розгляду не представлено документів, які підтверджують фактичне придбання товарів та суми податкового кредиту, сформовані в зв'язку з таким прийняттям .

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду надано докази законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем переконливих доказів в обґрунтування своєї позиції не представлено.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, правильно застосовано норми чинного законодавства при вірному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для скасування таких рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго груп» до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 23 квітня 2013 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова