Постанова № 30852701, 16.04.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р. Справа № 818/1317/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області про стягнення помилково сплаченого збору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області в якому просить суд визнати протиправними дії УПФУ в м. Сумах щодо відмови надати подання управлінню Державної казначейської служби України у м. Сумах про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору у сумі 5140,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 помилково сплачений збір в сумі 5140.

Свої вимоги мотивує тим, що в травні 2012 року ним був придбаний автомобіль марки Nissan Qashqai. При реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції вказаного автомобіля позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в розмірі 5140,00 грн.

Пунктом 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зазначено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом, таким чином, на думку позивачки, обов'язок сплачувати збір покладається на особу - продавця автомобіля.

Пункт 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740, передбачає сплату такого збору фізичними особами, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі, однак, на думку позивача, вказаний пункт не відповідає приписам ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", тому ним було помилково сплачено кошти в розмірі 3% від вартості автомобіля в сумі 5140,00 грн.

Позивач звертався до УПФУ в м. Сумах та УДКСУ у м. Сумах з листами про повернення йому суми помилково сплачених коштів, однак в поверненні цих коштів йому було відмовлено.

Позивачем до суду була надана заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник першого відповідача надав суду письмове заперечення в якому зазначив, що пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740, чітко визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, серед інших, фізичні особи, які набувають право на легкові автомобілі. Крім того, зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки він дізнався про порушення своїх прав 30.05.2012 р., а до суду звернувся лише 22.02.2013 р. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представником УПФУ в м. Сумах до суду було надано клопотання про розгляд справи за його

Представник другого відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, зазначив, що відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного або місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №1000/7288, повернення помилково сплачених коштів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими закріплено контроль за справлянням платежів до бюджету. В управлінні відсутні документи щодо повернення на користь позивача відповідного платежу,

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Таким чином, у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

По-перше, стосовно посилання представника відповідача на пропуск строк звернення до суду із даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом розгляду даної справи є визнання неправомірними дій УПФУ в м. Сумах щодо відмови надати до органу Державного казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля, викладеної в листі від 05.02.2013 р. № 2741/04-07.

Отже, строк звернення до суду, в даному випадку, обчислюється з дня отримання ОСОБА_1 листа від 05.02.2013 р. № 2741/04-07, а подана 25.02.2013 року позовна заява щодо оскарження відмови УПФУ в м. Сумах надати до органу Державного казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору є такою, що подана в межах встановленого законом шестимісячного строку, а тому суд не вбачає підстав для залишення даної позовної заяви без розгляду.

При розгляді даної справи по суті, судом встановлено, що в травні 2012 року ОСОБА_1 придбав автомобіль марки Nissan Qashqai.

При реєстрації вказаного автомобіля в органі Державної автомобільної інспекції, згідно квитанції 1953.1014.3 від 30.05.2012 р., позивач сплатив 5140,00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. В призначенні платежу зазначено "сплата збору при відчуженні легкового автомобіля" (а.с. 10).

ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Сумах та УДКСУ у м. Сумах із заявами від 01.02.2013 р. про повернення помилково сплаченого збору (а.с. 5-8).

Листом УПФУ в м. Сумах від 05.02.2013 р. № 2741/04-07 ОСОБА_1 було відмовлено в поверненні сплачених 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля в Державтоінспекції (а.с. 12).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент набуття позивачем права власності на автомобіль та на час здійснення його державної реєстрації в підрозділі Державтоінспекції) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

У чинному цивільному законодавстві України використовуються різні поняття, які опосередковують перехід майна від однієї особи до іншої: перехід майна, передача майна, набуття тощо. Разом з тим, термін "відчуження майна" зустрічається у законодавстві найбільш часто. В законодавстві "відчуження" використовується і як родова категорія на позначення випадків переходу (втрати) права власності, і як один зі способів припинення права власності. Аналіз змісту Цивільного кодексу України на предмет застосування терміну "відчуження" дає змогу зробити висновок, що, перш за все, він використовується як одна з підстав припинення права власності (ст. 346 ЦК України). Буквальне формулювання названої підстави - "відчуження власником свого майна" - дозволяє стверджувати, що таке терміновживання позначає випадки, коли власник за своєю волею і на свій розсуд здійснює належні йому повноваження власника та передає річ у власність іншої особи. Тобто, при відчуженні припиняється права власності однієї особи з одночасним набуттям права власності на таке майно іншою особою, зокрема на підставах правочину.

Статтею 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Таким чином, з системного аналізу правових норм Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що відповідальність за своєчасну та в повному обсязі сплату цього збору з операцій купівлі-продажу автомобілів несе особа, на яку покладено обов'язок з його сплати, а під час придбання автомобіля позивач не мала обов'язку сплачувати суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Однак, у заявленому спорі суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не виконані у повному обсягу вимоги порядку повернення помилково сплачених сум збору.

Так, частиною 3 ст. 3 вищезазначеного Закону передбачено, що платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Відповідно п. 9 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 р. за N 1000/7288 (далі - Порядок), операції з повернення платежів з бюджетів здійснюються органами Державного казначейства України з рахунків, на які в поточному бюджетному періоді відповідно до законодавства зараховується вид надходжень, що повертається.

Порядком визначено процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету. Визначений таким нормативним актом порядок не поширюється на операції з повернення з бюджету коштів за рішенням суду, отже, мав бути додержаний у спірних правовідносинах.

Згідно Порядку, повернення помилково зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, що не мають рахунків у банках, може здійснюватись у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, вказані у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Повернення помилково зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Заява та/або подання надається до органу Державного казначейства України за місцем зарахування платежу до бюджету (до Державного казначейства України або відповідного територіального органу Державного казначейства України).

Органи Державного казначейства України приймають подання від органів, що контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені спільними нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

Суд зазначає, що позивач, для реалізації норм вказаного порядку, у заяві від 01.02.2013 р. про повернення помилково сплачених коштів зобов'язаний був зазначити Управлінню Пенсійного фонду України в м. Сумах, всі відомості, які передбачені законодавством, для реалізації відповідачем його повноважень.

Проте, вказана заява на повернення коштів не містить реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті). Крім того, для повернення платежу позивач у заяві мав обов'язково визначити спосіб повернення коштів: на рахунок одержувача коштів, відкритий в банках або органах Державного казначейства України, або у разі відсутності рахунку - у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, зазначені органу державного казначейства, з додержанням вимог глави 16 Порядку, проте даної інформації у заявах, як до відповідача так і до органу державної казначейської служби позивачем також не зазначено.

Таким чином, суд не дійшов висновку про протиправність відмови органу пенсійного фонду у поверненні помилково сплачених коштів, оскільки з рахуванням встановленого судом права позивача на повернення таких коштів, останній не додержався встановленого порядку, не зазначив всі необхідні відомості у відповідній заяві, отже орган пенсійного фонду не мав достатніх підстав для звернення із відповідним поданням до органу казначейства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права у розглянутому спорі є визнання протиправної бездіяльності органу пенсійного фонду щодо не внесення органу державного казначейства відповідного подання та стягнення сум із державного бюджету, проте достатніх підстав для внесення такого подання суд не знайшов.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій УПФУ в м. Сумах щодо відмови надати до органу Державного казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля та стягнення з Державного бюджету України на її користь помилково сплаченого збору є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області про стягнення помилково сплаченого збору - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек