Постанова № 30852530, 16.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2013 р. (11:45) Справа №801/2801/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є.,

представника позивача - Мамонтової К.О.,

представника відповідача - не з'явився,

представників третіх осіб - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військовий комісаріат АР Крим та Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим

про визнання дій неправомірними,скасування постанови та спонукання до виконання певних дій

Обставини справи: Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби ГУЮ Міністерства юстиції України в АР Крим в якому просить визнати неправомірними дії Управління державної виконавчої служби ГУЮ Міністерства юстиції України в АР Крим (в особі - Відділу примусового виконання рішень) щодо прийняття постанови від 27.02.2013 ВП № 33656962 про повернення виконавчого листа по справі № 2а-1984/10/2/0170; скасувати постанову від 27.02.2013 ВП № 33656962; зобов'язати Управління державної виконавчої служби ГУЮ Міністерства юстиції України в АР Крим (в особі - Відділу примусового виконання рішень) прийняти нову постанову про прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі № 2а-1984/10/2/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 30.05.2011 про стягнення з Військового комісаріату АР Крим 1209,60 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог діючого законодавства не обґрунтовано повернув виконавчий документ, який виданий Окружним адміністративним судом по справі № 2а-1984/10/2/0170, без виконання, посилаючись на підстави, які до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК, як стягувача, не застосовуються.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.04.2013 відкрито провадження в адміністративний справі, закінчено підготовче провадження, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Військовий комісаріат АР Крим та Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.04.2013 року, представник позивача на задоволенні адміністративного позову наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив, про час, день та місце його проведення повідомлений належним чином шляхом надіслання повідомлення електронною поштою, враховуючи обмежені строки розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заперечень стосовно заявлених позовних вимог не надав.

У судове засідання треті особи явку своїх представників не забезпечили, про час, дату та місце його проведення були повідомлені належним чином шляхом надіслання факсимільного повідомлення, причини неявки не відомі.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи обмежені строки розгляду справи, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін та третіх осіб.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АР Крим від 01.08.2012 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 30.05.2011 по справі №2а-1984/10/2/0170 про стягнення з Військового комісаріату АР Крим переплати пенсії у сумі 1209,60 грн. на користь Головного управління пенсійного фонду України в АР Крим.

27.02.2013 виконавчий документ був повернутий на адресу стягувача - ГУ ПФУ в АР Крим без виконання на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", про що державним виконавцем складена постанова від 27.02.2013.

Не погодившись з зазначеними діями та постановою відповідача, ГУ ПФУ в АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з вказаними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідачів, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних функцій.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" № 606 від 21.04.1999 (далі - Закон № 606).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону №606 у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (ч. 2 ст. 3 Закону №606).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, на момент відкриття виконавчого провадження, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) (далі - Порядок №845).

Відповідно до п. 3 Порядку №845 (у редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів

Згідно пункту 4 Порядку 845 (у редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) виконавчі документи пред'являються до виконання органам державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (у разі виконання рішень про стягнення коштів з боржників).

Згідно п. 24 Порядку №845 (у редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснює державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів.

Як встановлено судом, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, юридичними особами, згідно Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1235.

На підставі наведеного суд робить висновок, що стягувач - ГУ ПФУ в АР Крим, правомірно звернувся до органу державної виконавчої служби з виконавчим листом.

Статті 47 Закону 606 передбачені умови повернення виконавчого листа стягувачу. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 вказаної статті, виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Таким чином, виходячи з наведеної норми Закону, підставами для повернення виконавчого документа є певні умови, а саме: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Крім того, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" заборона на звернення стягнення на майно чи кошти боржника може бути встановлена лише законом.

На це окремо звернуто увагу органів виконавчої служби в Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 №512/5, що зареєстрована у Мінюсті України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802. За пунктом 3.15.: "При поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника".

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Відповідачем не доведена наявність складеного акту, на виконання вимог статті 47 Закону №606, та наявність обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документу стягувачу, які визначені вказаною правовою нормою.

Слід зазначити, що у постанові від 27.02.2013 відповідач посилається на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно пункту 1 статті 3 якого, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.

Суд вважає, що вказаний Закон не підлягає застосування до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, який згідно зі статті 1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 р. N 11-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5), що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12 липня 2002 р. за N 581/6869, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України (далі - Фонд), який є центральним органом виконавчої влади.

На підставі викладеного суд робить висновок, що Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим є державним органом виконавчої влади, відповідно, на нього не поширюються вимоги Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Наступною підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві відповідачем зазначений пункт 6 Порядку №845 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45, відповідно до якого у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб відповідні документи.

Суд зауважує, що дійсно згідно п. 3 Порядку №845 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Водночас суд вказує, що вказана редакція Порядку набрала чинності 06.02.2013, отже після відкриття виконавчого провадження.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми Закону №606, які визначають виключний перелік підстав для повернення виконавчого документу стягувану, вказана норма Порядку №845 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45 не підлягає застосування до спірних правовідносин, та, відповідно, не може бути підставою для повернення виконавчого документу.

На підставі наведеного суд вважає, що постанова про повернення виконавчого документа від 27.02.2013 ВП № 33656962 прийнята з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, отже є протиправною, що є наслідком її скасування.

Водночас суд вказує, що Законом №606 передбачені права державного виконавця приймати постанови про повернення виконавчих документів, а помилковість висновків органу державної виконавчої служби не може свідчить про протиправність його дій під час прийняття спірної постанови.

Отже позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Управління державної виконавчої служби ГУЮ Міністерства юстиції України в АР Крим щодо прийняття постанови від 27.02.2013 ВП № 33656962 про повернення виконавчого листу по справі № 2а-1984/10/2/0170 не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Управління державної виконавчої служби ГУЮ Міністерства юстиції України в АР Крим прийняти нову постанову про прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі № 2а-1984/10/2/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 30.05.2011, про стягнення з Військового комісаріату АР Крим 1209,60 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 51 Закону №606 у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Таким чином, вказаними нормами Закону №606 встановлений певний порядок відновлення виконавчого провадження, отже вчинення певних дій, які ще не відбулись.

Тому, оскільки рішення суду про визнання протиправним та скасування постанови про повернення виконавчого провадження ще не набуло чинності, вимоги про зобов'язання орган виконавчої служби вчинити певні дії є передчасними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про скасування спірної постанови замість визнання її протиправною та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим на підставі ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 27.02.2013 ВП № 33656962.

А відтак, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.04.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 22.04.2013 р.

Керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 27.02.2013 ВП № 33656962.

3.В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.