Постанова № 30852213, 17.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 50104/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31.12.2010 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпроектбуд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення №0000582320/3 від 15.10.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 90151,95 грн., в тому числі 60101,30 грн. основного платежу та 30050,65 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.7. п.1.8. ст.1, п.п. 7.2.3. п.7.2., п.п.7.3.1. п.7.3., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на припущеннях та спростовуються належними доказами. Позивач вважає, що ним правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних отриманих від ТзОВ «Профліга». Доказів, щодо наявності обставин, з якими Закон пов'язує недійсність, представлених до перевірки, податкових накладних в акті не зазначено. В акті перевірки відповідач стверджує, що оскільки ТзОВ «Профліга» не подано звітності в період здійснення господарських операцій з позивачем, то таке господарське зобов'язання є таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства. На думку позивача, неподання звітності ТзОВ «Профліга»не є підставою для визнання договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №0000582320/3 від 15.10.2009 року.

Представник Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до підпункту 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у (зв'язку із придбанням товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у /межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, право платника податків на податковий кредит обумовлюється так обов'язковою умовою як придбання платником податку товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів (робіт, послуг). Таким чином, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (податкову вигоду). В процесі проведення перевірки, результати якої оскаржуються платником податків встановлено, що у ТОВ «Профліга» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів виробництва товарів (робіт, послуг) немає, що виключає можливість їх подальшого продажу ТОВ «Компанія «Спецпроектбуд».

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку у позивача, за результатами якої складено акт № 736/23-2/34814728 від 19.03.2009 року, за результатами якої встановлено порушення п. 1.7. п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.3.1. п.7.3., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема: занижено податок на додану вартість в сумі 60101, 30 грн.

У зв'язку з цим, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000582320/3 від 12.08.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 90 151, 95 грн., у тому числі 60101, 30 грн. - основного платежу та 30 050, 65 грн. - штрафних санкцій.

Суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №0000582320/3 від 15.10.2009 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції при задоволенні позову не враховано наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у (зв'язку із придбанням товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у /межах господарської діяльності платника податку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити наступні доводи податкового органу:неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддалей контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг; виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в об зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Таким чином, право платника податків на податковий кредит обумовлюється так обов'язковою умовою як придбання платником податку товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів (робіт, послуг).

Отже, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (податкову вигоду).

В процесі проведення перевірки, результати якої оскаржуються платником податків встановлено, що у ТОВ «Профліга» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів виробництва товарів (робіт, послуг) немає, що виключає можливість їх подальшого продажу ТОВ «Компанія «Спецпроектбуд».

Крім цього, ДПІ у Франківському районі м. Львова до матеріалів справи долучено лист ТзОВ «Карпатська кераміка» від 21.12.09 № 226. Відповідно до якого виконавцем робіт по улаштуванню бруківки є ТзОВ «Компанія «Спецпроектбуд», а не ТОВ «Профліга», відтак внаслідок виконання названої господарської операції у позивача виник обов'язок щодо декларування податкових зобов'язань, а не право на податковий кредит.

Згідно відповіді ВАТ «Туристично-готельний комплекс «Дністер» від 04.12.09 № 222, ТОВ «Компанія «Спецпроектбуд» в 2008 році виконувала в приміщенні ВАТ ТГК «Дністер» ремонтно-будівельні роботи, а саме розбирання димової труби та влаштування тимчасових побутових приміщень будівлі ВАТ ТГК «Дністер», відтак внаслідок виконання названої господарської операції у позивача виникає обов'язок щодо декларування податкових зобов'язань, а не право на податковий кредит.

Таким чином, в судовому засіданні податковий орган довів, що контрагенти позивача не виконували і в силу досліджених обставин не могли виконати зобов'язання, які зазначені в угодах.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог, адже відповідач діяв на підставі та в межах, визначених чинним законодавством України.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі № 2а-12711/10/1370 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук