Рішення № 30852169, 22.04.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2013 р.Справа № 924/473/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Агроресурс", м.Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" м.Кам'янець-Подільський

про стягнення 7141,09грн. заборгованості, в т.ч. 6500,00 грн. основного боргу, 480,82грн. пені, 160,27 грн. 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Грибок Л.Т. за довіреністю №62 від 09.04.2013р. (присутній в судовому засіданні 15.04.2013 р.)

від відповідача: Яблонський В.С. за довіреністю №27 від 12.04.2013р. (присутній в судовому засіданні 15.04.2013 р.)

Рішення приймається 22.04.2013р., оскільки в судовому засіданні 15.04.2013р. оголошувалась перерва.

Повне рішення складено 22.04.2013р.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 12494,25 грн. заборгованості, в т.ч. 6500,00 грн. основного боргу, 5850 грн. пені, 144,25 грн. 3% річних. На підтвердження позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір від 14.02.2012 р., акт здачі - приймання виконаних робіт від 14.02.2012 р., претензію №416 від 04.06.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно укладеного між сторонами договору від 14.02.2012 р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 6500 грн. Однак, на думку позивача, відповідачем дані кошти не були сплачені.

В зв'язку з чим на адресу відповідача направлена претензія від 04.06.2012 р., в якій визначено термін оплати до 15.06.2012 р. Проте, в даний строк оплату не було проведено, що слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив розмір пені, збільшив три процента річних, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 6500,00 грн. основного боргу, 480,82 грн. пені та 160,27 грн. - 3% річних.

Крім того позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДРПОУ, розрахунку нарахування пені, копії реєстру та квитанції про відправку претензії відповідачу.

Стосовно поданої заяви судом враховано п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, а оскільки така заява не порушує чиї-небуть права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги визнає частково в розмірі основного боргу в сумі 6500,00 грн. При цьому вказує на безпідставне нарахування позивачем пені та трьох процентів річних, оскільки договором не визначено жодного строку щодо оплати вартості виконаних робіт. Тому, на думку відповідача, претензію позивача від 04.0.62012р. та досудове нагадування від 01.12.2012р. не можна вважати вимогою про сплату боргу в розумінні вимог ст. 530 ЦК України.

Разом з цим, в судовому засіданні 15.04.2013р. відповідач, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подав заяву про визнання позову в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" зареєстроване як юридична особа в м. Рівне, вул. Нижньодворецька, буд.35.

Відповідно до Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Фірма "Династія" зареєстрована за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 14 м, код 14174212.

14 лютого 2012 р. між ТзОВ "Фірма "Династія" (замовник) та ПАТ "Агроресурс" (виконавець) укладено договір про надання послуг, згідно умов якого виконавець зобов'язується виконати ремонт котла опалюваного, а замовник зобов'язується оплатити роботи на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 договору, виконані роботи оформляються актом здачі-приймання виконаних робіт і підписуються обома сторонами.

Відповідно до п. 2.1 вартість виконаних робіт складає 6500 грн.

Пункт 2.3 договору сторони виклали в наступній редакції: "замовник зобов'язується оплатити виконані роботи в термін до --.--.-- р., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця".

За недотримання строків оплати, визначених пунктом 2.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочення за кожний день просторочення (п.3.2 договору).

Пунктом 4.2 передбачено, що умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового погодження.

Договір підписано представниками сторін та скріплений гербовими печатками.

Актом здачі-приймання виконаних робіт від 14.02.2013 р., складеним на виконання вказаного вище договору, сторони погодили, що робота по наданню послуг по ремонту котла "Рівнеторм -72", із заміною термоблока виконана. Загальна вартість складає 6500 грн. Претензій сторони не мають, а акт є підставою для остаточних розрахунків. Даний акт підписано та скріплено гербовими печатками сторін.

04 червня 2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №416 з вимогою погасити борг в сумі 6500 грн. до 15.06.2012 р., в разі невиконання будуть нараховані пеня та інфляційні втрати з 3% річних. Дана претензія направлена рекомендованою кореспонденцією 13.06.2012 р. про що свідчить поштова квитанція та реєстр на відправку.

01 грудня 2012 р. за №688 позивач направив на адресу відповідача досудове нагадування, щодо стягнення 6500 грн.

Вказані вище листи відповідачем залишені без відповіді та належного реагування.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань по договору, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення 6500 грн. основного боргу, з нарахуванням 3% річних та пені.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.11, ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплатити кошти.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч.1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний платити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Визначальною ознакою послуг за загальним правилом є те, що вони споживаються замовником у процесі надання, тобто на момент завершення виконання відсутній результат як певний відокремлений матеріалізований результат.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів послуг. Так, позивач надав відповідачу послуги з ремонту опалювального котла, останній прийняв їх та зобов'язався сплатити за них певну грошову суму.

Згідно з матеріалами справи, відповідач прийняв роботи виконані позивачем відповідно до договору №б/н від 14.02.2012 р. на суму 6500,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних робіт.

Відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав та не провів оплату у повному обсязі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір, а саме п. 2.3 та зміст акту приймання - здачі виконаних робіт, не містять конкретного терміну протягом якого відповідач повинен оплатити виконані роботи.

З огляду на викладене, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Династія" повинно виконати свій обов'язок протягом семи днів з дня отримання претензії №416 від 04.06.2012 р. (перша претензія), тобто до 27.06.2012 р.

При цьому враховується, що відповідно до п.п. 4.1.4, 4.2. "Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. №1149 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку: між іншими населеними пунктами різних областей - Д (день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку) + 5 (кількість днів протягом яких пересилається поштове відправлення). При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, зважаючи на те, що претензія від 04.06.2012 р. направлена рекомендованою кореспонденцією з м. Рівне в м. Кам'янець-Подільський 13.06.2012 р. та враховуючи 7 денний строк для добровільного виконання обов'язку встановлений ст. 530 ЦК України, у позивача з 27.06.2012 р. виникло право в примусовому порядку вимагати стягнення 6500 грн. (13.06.2012 р. +7 днів на пересилання кореспонденції + 7 днів для добровільного погашення).

Доводи позивача про те, що строк виконання обов'язку по оплаті наданих послуг виник з 15.06.2012 р., про що вказано в претензії, спростовується встановленим вище, а також нормами цивільного законодавства України та самим договором, а тому не може бути взятий судом до уваги. Приймається до уваги, що п. 4.2 договору сторони погодили те, що умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового погодження, що кореспондується з нормами статті 651 ЦК України.

Факт наявності у відповідача основної заборгованості перед позивачем у сумі 6500,00 грн. підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме договором, актом виконаних робіт, претензією, тощо. Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 6500 грн. основної суми заборгованості підлягають задоволенню як такі, що відповідають чинному законодавству та обґрунтовані матеріалами справи.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 480,82 грн., розраховану за період з 12.10.2012 р. по 12.04.2013р. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, тобто з врахування вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 547 ЦК України Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, сторонами в договорі від 14.02.2012 р. (п. 3.2.) передбачено, що за недотримання строків оплати, визначених пунктом 2.3 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що пунктом 2.3 договору сторони не погодили конкретної дати оплати виконаних робіт. Однак позивач звернувся до відповідача з претензією №416 від 04.06.2012 р. (надіслана 13.06.2012р.) сплати заборгованість протягом семи днів з дня отримання останньої, тобто до 27.06.2012 р.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено в ньому помилку, зокрема позивачем невірно визначено період нарахування останньої, а саме не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином нарахування пені слід було здійснювати з 27.06.2012р. по 27.12.2012р. з врахуванням основного боргу в сумі 6500,00 грн.

Таким чином правомірним буде нарахування пені за період визначений позивачем з 12.10.2012 р. по 27.12.2012 р. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ в сумі 202,46 грн., яка підлягає стягненню з відповідача у повному об'ємі. В решті частині в сумі 278,36 грн. суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.06.2012 р. по 12.04.2013 р. в сумі 160,27 грн.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначений період прострочення оплати відповідачем вартості виконаних робіт, у зв'язку з чим за розрахунком суду три процента річних складатимуть 154,66 грн., зокрема розраховані за період з 27.06.2012 р. по 12.04.2013 р. на суму заборгованості в розмірі 6500 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача три процента річних підлягають задоволенню судом частково в сумі 154,66 грн., в решті частині (5,61 грн.) суд відмовляє з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 6857,12 грн., з яких 6500 грн. - основного боргу, 154,66 грн. - 3% річних, 202,46 грн. пеня, яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

У позові в частині стягнення 278,36 грн. пені, та 5,61 грн. трьох процентів річних належить відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам (96,02 %).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного акціонерного товариства "Агроресурс" м. Рівне до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" м. Кам'янець-Подільський про стягнення 7141,09 грн. заборгованості, в т.ч. 6500,00 грн. основного боргу, 480,82грн. пені, 160,27 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Династія" м. Кам'янець -Подільський (вул. Кн. Коріатовичів, 14, код 14174212) на користь приватного акціонерного товариства "Агроресурс" м. Рівне (вул. Нижньодворецька, 35, код 24175598) 6500 грн. (шість тисяч п'ятисот гривень 00 коп.) основного боргу, 154,66 грн. (сто п'ятдесят чотири гривні 66 коп.) три процента річних, 202,46 грн. (двісті дві гривні 46 коп.) пені, 1652,02 грн. (одну тисячу шістсот п'ятдесят дві гривні 02 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позову в частині стягнення 278,36 грн. пені, та 5,61 грн. трьох процентів річних відмовити.

Повне рішення складено 22.04.2013р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, (33001, м. Рівне, вул. Нижньодворецька, 35),

3 - відповідачу, (32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець - Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 14).

Всім рекомендованим.