Рішення № 30852111, 04.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2533/13 04.04.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/2533/13

за позовом підприємства «ФармасайнсУкраїна Інк»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»;

про стягнення 711 547,46 грн.

Представники сторін:

від позивача: Островська Т.О., довіреність № 01140313 від 14.03.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось підприємство «ФармасайнсУкраїна Інк» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (надалі - відповідач) про стягнення 711547,46 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 109 від 01.10.2010р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 598 842,59 грн., за прострочення сплати якої нарахована пеня в сумі 112704,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/2533/13 та призначено її розгляд на 14.03.2013р.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та частково надано витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 12.03.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання. При цьому, відповідач не виконав вимоги суду від 11.03.2013р. та не надав суду відзив на позов з правовим та документальним обґрунтуванням його висновків.

Ухвалою від 14.03.2013р. суд відклав розгляд справи на 04.04.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

03.04.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача надійшло уточнення до позовної заяви в частині нарахування штрафних санкцій, згідно з яким останній просить стягнути з відповідача пеню в сумі 112 448,98 грн.

Присутнім у судовому засіданні 04.04.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та з урахуванням уточнення до позовної заяви.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, проте 04.04.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить застосувати строк позовної давності в частині стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості, що виникла за товарно-транспортними накладними № РН-0005129 від 08.11.2011р., № РН-0005130 від 08.11.2011р., № РН-0005459 від 23.11.2011р., № РН-0005536 від 30.11.2011р., № РН-0005792 від 14.12.2011р. Крім того, відповідач наголошує на тому, що в частині нарахування пені на суму заборгованості за іншими товарно-транспортними накладними позивачем порушено приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, відповідач клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір № 109, у відповідності до умов якого продавець продає, а покупець купує лікарські препарати, вироби медичного призначення, косметичні засоби, надалі іменовані товари.

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 договору, ціни на медикаменти і товари, що поставляються за даним договором, вказуються в накладних на кожну партію товару, що поставляється.

Згідно з п. 3 договору, оплата медикаментів і товарів, поставлених відповідно до даного договору, здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок продавця, у строк зазначений у товарно-транспортній накладній на кожну партію товару або шляхом передплати, згідно виписаного рахунку-фактури.

У п. 8 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 598 842,59 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортні накладні № № РН-0005129 від 08.11.2011р., № РН-0005130 від 08.11.2011р., № РН-0005459 від 23.11.2011р., № РН-0005536 від 30.11.2011р., № РН-0005792 від 14.12.2011р., № РН-0000414 від 31.01.2012р., № РН-0000415 від 31.01.2012р., № РН-0000732 від 16.02.2012р., ., № РН-0000733 від 17.02.2012р., ., № РН-0000734 від 17.02.2012р., № РН-0001717 від 24.04.2012р., № РН-0001825 від 04.05.2012р., № РН-0001826 від 04.05.2012р., № РН-0001828 від 04.05.2012р., № РН-0001842 від 07.05.2012р.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 3865 від 08.11.2011р., № 004062 від 24.11.2011р., № 004134 від 30.11.2011р., № 004307 від 15.12.2011р., № 000186 від 31.01.2012р., № 000346 від 17.02.2012р., № 000895 від 24.04.2012р., № 000965 від 04.05.2012р., № 000981 від 08.05.2012р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, за отриманий товар у визначений в товарно-транспортних накладних строк не розрахувався.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 598 842,59 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати або повернення переданого товару на суму 598 842,59 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 112 448,98 грн., нарахованої за весь час прострочення платежу окремо за кожною товарно-транспортною накладною.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Сторони передбачили пунктом 6 договору, що у разі невиконання договірних зобов'язань суб'єктами господарської діяльності, штрафні санкції складатимуть пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент отримання товару, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності до вимог в частині стягнення пені за порушення строків оплати товару за товарно-транспортними накладними № РН-0005129 від 08.11.2011р., № РН-0005130 від 08.11.2011р., № РН-0005459 від 23.11.2011р., № РН-0005536 від 30.11.2011р., № РН-0005792 від 14.12.2011р.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частина шоста статті 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. № 3-27гс12.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Отже, виходячи з умов п. 3 договору та строків оплати товару, зазначених у товарно-транспортних накладних, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань по оплаті товару за товарно-транспортними накладними № РН-0005129 від 08.11.2011р. з 10.12.2011р., № РН-0005130 від 08.11.2011р. з 10.12.2011р., № РН-0005459 від 23.11.2011р. з 25.12.2011р., № РН-0005536 від 30.11.2011р. з 01.01.2012р. , № РН-0005792 від 14.12.2011р. з 15.01.2012р., а тому перебіг позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за вказаними товарно-транспортними накладними починається відповідно з 10.12.2011р., 25.12.2011р., 01.01.2012р., 15.01.2012р. Проте, як вбачається з поштового конверту, наявного у справі, позивач надіслав позов до суду 08.02.2013р.

Отже, згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за вказаними товарно-транспортними накладними починається відповідно сплив з 10.12.2012р., 25.12.2012р., 01.01.2013р., 15.01.2013р. Натомість, позивач надіслав позов до суду з вимогами про стягнення пені, що нарахована на заборгованість за отриманий товар, тільки 08.02.2013р., тобто після спливу строку позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої за прострочення оплати придбаного за товарно-транспортними накладними № РН-0005129 від 08.11.2011р., № РН-0005130 від 08.11.2011р., № РН-0005459 від 23.11.2011р., № РН-0005536 від 30.11.2011р., № РН-0005792 від 14.12.2011р. товару, задоволенню не підлягають.

Крім того, судом встановлено, що при нарахуванні пені за прострочення оплати товару, одержаного за товарно-транспортними накладними № РН-0000414 від 31.01.2012р., № РН-0000415 від 31.01.2012р., № РН-0000732 від 16.02.2012р., ., № РН-0000733 від 17.02.2012р., № РН-0000734 від 17.02.2012р., № РН-0001717 від 24.04.2012р., № РН-0001825 від 04.05.2012р., № РН-0001826 від 04.05.2012р., № РН-0001828 від 04.05.2012р., № РН-0001842 від 07.05.2012р., позивачем неправильно застосовані приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96 та не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто нарахування штрафних санкцій здійснено більше, ніж за шість місяців.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені, суд задовольняє її в сумі 25 170,23 грн. за наступними розрахунками:

1) ТТН № РН-0000414 від 31.01.2012р. на суму 127171,46 грн., № РН-0000415 від 31.01.2012р. на суму 4689,36 грн. - строк оплати 02.03.2012р.

(127171,46 + 4689,36 : 100 : 365 х 7,75% (ставка НБУ) х 2 х 20 днів прострочки (з 03.03.2012р. по 22.03.2012р.) = 1191,91 грн.;

127171,46 + 4689,36 : 100 : 365 х 7,5% (ставка НБУ) х 2 х 164 дня прострочки (з 23.03.2012р. по 02.09.2012р.) = 8887,02 грн.);

2) ТТН № РН-0000732 від 16.02.2012р. на суму 115969,62 грн. строк оплати 18.03.2012р.

(115969,62 : 100 : 365 х 7,75% (ставка НБУ) х 2 х 4 дня прострочки (з 19.03.2012р. по 22.03.2012р.) = 196,99 грн.;

115969,62 : 100 : 365 х 7,5% (ставка НБУ) х 2 х 180 днів прострочки (з 23.03.2012р. по 18.09.2012р.) = 8578,57 грн.);

3) ТТН № РН-0000733 від 17.02.2012р. на суму 214,93 грн., .№ РН-0000734 від 17.02.2012р. на суму 4407,48 грн. - строк оплати 19.03.2012р.

(214,93 + 4407,48 : 100 : 365 х 7,75% (ставка НБУ) х 2 х 3 дня прострочки (з 20.03.2012р. по 22.03.2012р.) = 5,89 грн.;

214,93 + 4407,48 : 100 : 365 х 7,5% (ставка НБУ) х 2 х 181 день прострочки (з 23.03.2012р. по 19.09.2012р.) = 343,83 грн.);

4) ТТН № РН-0001717 від 24.04.2012р. на суму 13734,74 грн. - строк оплати 25.05.2012р.

(13734,74 : 100 : 365 х 7,5% (ставка НБУ) х 2 х 184 дня (з 26.05.2012р. по 25.11.2012р.) = 1038,57 грн.);

5) ТТН № РН-0001825 від 04.05.2012р. на суму 33255,24 грн., № РН-0001826 від 04.05.2012р. на суму 4689,36 грн., № РН-0001828 від 04.05.2012р. на суму 1309,50 грн. - строк оплати 04.06.2012р.

(33255,24 + 4689,36 + 1309,50 : 100 : 365 х 7,5% (ставка НБУ) х 2 х 183 дня (з 05.06.2012р. по 04.12.2012р.) = 2952,13 грн.);

6) ТТН № РН-0001842 від 07.05.2012р. на суму 26265,60 грн. - строк оплати 07.06.2012р.

(26265,60 : 100 : 365 х 7,5% (ставка НБУ) х 2 х 183 дня (з 08.06.2012р. по 07.12.2012р.) = 1975,32 грн);

7) 1191,91 грн. + 8887,02 грн. + 196,99 грн. + 8578,57 грн. + 5,89 грн. + 343,83 грн. + 1038,57 грн. + 2952,13 грн. + 1975,32 грн. = 25170,23 грн.

Отже, виходячи з наведених вище обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (юридична адреса: 03170, м. Київ, вул. Тулузи, 3-Б; фактична адреса: 08141, Київська область, с. Петрівське, вул. Білогородська, 20; код ЄДРПОУ 21568905) на користь Підприємства «ФармасайнсУкраїна Інк» (інд. 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10-В, оф. 5, код ЄДРПОУ 22900900) 598 842 грн. 59 коп. - боргу, 25 170 грн. 23 коп. - пені, 12 480 грн. 26 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.04.2013 р Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов