Постанова № 30852071, 18.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2013 року Справа №827/939/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Куімова М.В.;

за участю секретаря - Асташевої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-морських сил Збройних сил України про визнання дії протиправними та стягнення грошової компенсації замість речового майна, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Командування Військово-морських сил Збройних сил України про визнання дії протиправними та стягнення грошової компенсації замість речового майна у сумі 6154,21 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу у Командуванні ВМС ЗС України на посаді начальника служби живучості та вибухопожежобезпеки баз та складів озброєння Командування ВМС ЗС України та перебував на забезпеченні речовим майном у військовій частині А0235. Наказом Міністра оборони України від 25 січня 2013 року №22, позивача було звільнено з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу та наказом Командування ВМС ЗС України від 04 березня 2013 року №42 позивача було виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Але при звільненні позивачу не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 6154,21 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму грошової компенсації.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі.

Суд, вважає за можливе, розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних у ній матеріалів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Командування ВМС ЗС України на посаді начальника служби живучості та вибухопожежобезпеки баз та складів озброєння Командування ВМС ЗС України та перебував на забезпеченні речовим майном у військовій частині А0235. Наказом Міністра оборони України від 25 січня 2013 року №22 позивача було звільнено з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу та наказом Командування ВМС ЗС України від 04 березня 2013 року №42, позивача було виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Згідно листа військової частини А0235 від 26 лютого 2013 року, заборгованість позивача за неотримане речове майно складає 6 154, 21 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців, відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 Закону (в редакції, що діяла до 01.01.2007) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків, встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. За офіцерами, прикомандированими для роботи в органах державного управління, на підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних закладах, зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок бюджету Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань. Перелік посад, що їх можуть займати офіцери, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону, Кабінетом Міністрів України 22 липня 1998 року було прийнято постанову № 1135 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час", що діяла до 28 жовтня 2004 року, до прийнята постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" № 1444 (далі - Постанова № 1444).

Відповідно до пункту 27 Постанови № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ призупинено з 11.03.2000 року дію частини другої статті 9 Закону, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Зазначений Закон України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", не скасований та не визнаний неконституційним.

У даних спірних відносинах, слід керуватися нормами Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", а не Постановою № 1444, оскільки закон є актом вищої юридичної сили порівняно з постановою Кабінету Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (набрав чинності з 01 січня 2007 року), статтю 9 Закону, викладено у новій редакції та доповнено статтею 9-1, згідно з якою військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військової службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, у справі про набуття чинності Конституцією України, у пункті 3 мотивувальної частини якого суд зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином, положення статті 9-1 Закону, регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби, оскільки вказані положення Закону не передбачають виплату заборгованості по речовому майну до військовослужбовців, що були звільнені зі служби.

З врахуванням зазначеного, у ОСОБА_1, якого звільнили з військової служби, відсутнє право на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2012 року у справі № К/9991/64724/11.

Враховуючи викладене та виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати у справі підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 23 квітня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 71, 76, 94, 158-161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Командування Військово-морських сил Збройних сил України про визнання дії протиправними та стягнення грошової компенсації замість речового майна, - відмовити.

Судові витрати у справі віднести на рахунок ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя М.В. Куімов