Рішення № 30852044, 04.04.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2703/4193/2012

Провадження 2/764/783/2013

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року м. Севастополь

Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Фисюк О.І.

при секретарі - Бугаєнко Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" про визнання договорів поруки недійсними, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" в особі Севастопольської філії (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), уточнивши позовні вимоги, просить визнати недійсними договори поруки та відшкодувати моральну шкоду.

Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем існує 2 договори поруки №95256-cred/1 від 19.10.2007 та №45776 від 22.09.2008, які нею не підписувалися, внаслідок чого ставить питання про визнання вказаних договорів недійсними. Вважає, що діями Банку їй спричинено моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. Також ставить питання про стягнення судових витрат.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з викладених підстав. З приводу висновку експерта пояснили, що з урахуванням того, що експерт не надав висновку за договором поруки №45776 від 22.09.2008 р., вважають, що доказом недійсності цього договору є ухвала Апеляційного суду м. Севастополя від 18.11.2010 р., з якої вбачається, що заборгованість за кредитним договором від 22.09.2008 р. між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3, була стягнута судом лише з ОСОБА_3, хоча позивач поручилась перед кредитором за виконання позичальником зобов"язань за цим договором. Проте банк просив суд першої інстанції залишити позов до ОСОБА_1 без розгляду. Такі дії банку позивач розцінює як такі, що свідчать про недійсність договору поруки, який зараз нею оскаржується.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, вказує на те, що існує 2 договори поруки між позивачем та Банком, договори підписані сторонами. Проведеною в рамках розгляду даної справи судовою почеркознавчою експертизою висновок щодо належності підпису на договорі поруки № 45776 от 22.09.2008 ОСОБА_1 не зроблено, хоча встановлено збіги та розбіжності у підписах. Щодо договору поруки від 19.10.2007 р., стосовно якого судовий експерт дав однозначний висновок, що підпис на ньому виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, представник відповідача зауважує, що експертом зазначено „з наслідуванням її справжнього підпису", й візуально неможливо визначити, що підпис виконаний іншою особою, а тому вини банку немає, що якась особа з оригінальними документами ОСОБА_1 підписала за неї договір поруки. З цих підстав просить суд критично віднестись до висновку експерта в даній частині. У відшкодуванні моральної шкоди просить відмовити, виходячи з відсутності вини банку. Просить також відмовити у стягненні витрат на правову допомогу у зв'язку з недоведеністю їх понесення.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ КБ "Приватбанк" укладено договір поруки № 95256_cred/1 від 19.10.2007, за умовами якого ОСОБА_1 надала поруку за виконання ОСОБА_3 його зобов"язань, що виникають з кредитного договору № 95256_cred від 19.10.2007, та договір поруки № 45776 від 22.09.2008, за умовами якого ОСОБА_1 поручилась за виконання ОСОБА_3 його зобов'язань, що виникають з кредитного договору № 45776 від 22.09.2008.

Відповідно до вимог ст.203, 207 ЦК України правочин вважаєься таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З висновку судової почекознавчої експертизи № 934 від 24.10.2012 р., виконаної Севастопольським відділенням ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, слідує, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі поруки № 95256_cred/1 від 19.10.2007 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням її справжнього підпису. Висновок щодо справжності підпису на договорі поруки № 45776 от 22.09.2008 експертом не зроблено(а.с.74 зворіт).

Оцінюючи висновок експерта відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд доходить висновку про те, що підпис на договорі поруки №95256_cred/1 від 19.10.2007 виконаний не ОСОБА_1, що свідчить про недодержання встановленої цивільним законодавством письмової форми правочину, враховуючи невідповідність підпису на договорі підпису ОСОБА_1

Щодо недійсності договору № 45776 от 22.09.2008 суд, враховуючи висновок експерта про те, що порівнянням описового підпису із зразками підпису ОСОБА_1 виявлені окремі збіги і розбіжності ознак в об'ємі, який недостатній для будь-якого висновку (позитивного або негативного) про достовірність підпису, у зв'язку з чим висновок не зроблено (а.с. 73-74), вважає, що даний висновок не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Наявність ухвали Апеляційного суду м. Севастополя від 18.11.2010 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.09.2009 з ОСОБА_3, на яке посилається позивач в обґрунтування недійсності договору поруки (а.с. 9-10), відповідно до вимог ст.ст. 58,59 ЦПК України не є належним та допустимим доказом недійсності договору, а тому суд не приймає до уваги доводи позивача в цій частині. Так, заява банка про залишення вимог щодо співвідповідача ОСОБА_1 без розгляду є правом позивача й не доказує, що така заява викликана саме тим, що банк мав сумніви щодо оригінальності підпису ОСОБА_1 на договорі поруки. До того ж предметом спору у тій справі було стягнення заборгованості за кредитним договором й у предмет доказування не входило доказування оригінальності підписів на договорах, укладених між банком та подружжям Копликів.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає їх незаконними з огляду на те, що позивач у позовній заяві посилається як на ст. 23 ЦК України, так і на ст. 1167 ЦК України. Так, підстав застосування ст. 1167 ЦК України суд не вбачає в даному спорі взагалі. Щодо підстав застосування ст. 23 ЦК України, то вони також є сумнівними. Суд вважає, що позивач не довела факту спричинення моральної шкоди банком та не надала доказів підтвердження його розміру ніякими фактичними даними.

Щодо вимог про стягнення витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суд вважає їх недоведеними. Так, в якості підтвердження понесених позивачем витрат надано договір про надання правової допомоги, укладений між позивачем та ПП "ОТА-ЮТА" від 05.01.2012, акт прийому-здачі від 05.01.2012. Розрахунок часу, витраченого на надання правової допомоги, докази оплати правової допомоги не надані, акт здачі-прийому не є належним фінансово-бухгалтерським документом на підтвердження оплати послуг, також відсутні докази на підтвердження того, що ПП "ОТА-ЮТА" має за законом право надавати населенню юридичні послуги й ці послуги можна розцінювати як правову допомогу.

Судові витрати суд, відповідно до ст.88 ЦПК України розподіляє наступним чином: стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь позивача судовий збір у розмірі 107,30 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 1471,20 грн., а всього у сумі 1578,50 грн., в іншій частині судові витрати віднести на рахунок на позивача.

На підставі ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" про визнання договорів поруки недійсними, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір поруки № 95256_cred/1 від 19.10.2007р., укладений між ЗАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_1.

Стягнути з ПАТ КБ „ПриватБанк" на користь позивача судові витрати - судовій збір у сумі 107,30 грн., витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 1471,20 грн., а всього 1578,50 грн.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя через Ленінський районний суд м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

Копія відповідає оригіналу:

Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя О.І. Фисюк