Постанова № 30851225, 23.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 923/185/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В..

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Жук Ю.В. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 12 березня 2013 року

у справі № 923/185/13-г

за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області

до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона"

про стягнення 143.250 грн. 22 коп.

Склад колегії суддів змінено згідно розпоряджень голови Одеського апеляційного господарського суду № 230 від 29.03.2013 р. та № 280 від 22.04.2013 р.

ВСТАНОВИЛА:

15.02.2013 р. Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (далі позивач, Управління) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" (далі відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у сумі 71.319 грн. 99 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором охорони об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України № 1019Хн від 01.02.2008 р. (далі - договір) щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги в грудні 2012 р., внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 70.709 грн. 76 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також 610 грн. 23 коп. - пені та відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 1720 грн. 50 коп.

Заявою від 11.03.2013 р. позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг за надані послуги з охорони за грудень 2012 р. та січень 2013 р. в сумі 141.419 грн. 52 коп. та 1830 грн. 70 коп. - пені за період з 25.01.2013 р. по 12.03.2013 р.

У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог не заперечував та посилаючись на скрутне фінансове становище в порядку ч. 6 ст. 83 ГПК України просив суд відстрочити виконання судового рішення до 01.06.2013 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.07.12 р. (суддя Грицай О.С.) позов задоволений у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто: 141.419 грн. 52 коп. - боргу, 1830 грн. 70 коп. - пені, а також 2.865 грн. - понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.

Заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення до 01.06.2013 р. залишена судом без задоволення.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 1019Хн від 01.02.2008 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуги за грудень 2012 р. та січень 2013 р., внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 141.419 грн. 52 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також 1830 грн. 70 коп. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а також повністю відшкодувати позивачеві понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 2.865 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення строком до 01.06.2013 р. місцевий суд виходив з того, що з наданих відповідачем документів (звіту про фінансові результати за 2012 рік та балансу на 31.12.2012 рік) не вбачається винятковість випадку, що зумовлює неможливість або ускладнення виконання рішення, у зв'язку з чим суд першої інстанції клопотання відповідача про надання відстрочки виконання ухваленого рішення строком до 01.06.2013 р. залишив без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду змінити та прийняти нове рішення, яким надати відстрочку виконання рішення суду строком до 01.06.2013 р., посилаючись на те, що його підприємство є збитковим і знаходиться у скрутному фінансовому стані, але суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не прийняв до уваги цих доводів і безпідставно відмовив у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, прийнявши до уваги лише доводи позивача. У судовому засідання представник скаржника доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В заяві на ім'я апеляційного суду Управління просило рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства без задоволення та розглянути справу за відсутністю її представника.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.02.2008 року між сторонами у справі був укладений договір охорони № 1019Хн за умовами якого позивач зобов'язався прийняти від відповідача під охорону майно останнього, що розташоване за адресою: м. Херсон, пл. ім. Ю. Тутушкіна, 9 та здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності та цілісності об'єкта відповідача шляхом відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого доступу сторонніх осіб до майна на об'єкт відповідача, його збереження і забезпечення здійснення відповідачем всіх належних йому повноважень щодо об'єкта, а відповідач зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити позивачеві їх вартість відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 10.1. договір набуває чинності з 01.02.2008 р. і діє на протязі 1 року. Якщо за два місяці до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія договору вважається продовженою за згодою сторін на кожний наступний рік.

В матеріалах справи відсутні докази того, що названий договір, у встановленому законом порядку, припинив свою дію, а тому його слід вважати діючим до сьогоднішнього часу.

Згідно п. 3.6. договору у підтвердження виконання вказаних у договорі послуг, між сторонами повинен складатися акт виконаних робіт, який підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за договором щодо надання послуг на протязі грудня 2012 р. та січня 2013 р. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здачі виконаних робі/послуг за грудень 2012 р. на суму 70.709 грн. 76 коп. та січень 2013 р. на суму 70.709 грн. 76 коп., а всього на загальну суму 141.419 грн. 52 коп., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень з боку відповідача, що є доказом того, що відповідач визнає факт надання позивачем на протязі грудня 2012 р. та січня 2013 р. послуг за названим договором.

Відповідно до п. п. 3.2., 3.5. договору вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку (додатки № № 2, 3 до договору), відповідно до кількості годин наданих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги охорони здійснюється замовником у розмірі, визначеному згідно пункту 3.2. договору на підставі наданих охороною рахунків до 25 числа поточного місяця, або згідно графіку який погоджується сторонами після отримання акту виконаних робіт протягом 10 робочих днів.

Таким чином, відповідач повинний був здійснити оплату за надані послуги позивачем за договором у грудні 2012 р. у строк не пізніше ніж 25.01.2013 р., а за надані послуги у січні 2013 р. - у строк не пізніше ніж 25.02.2013 р.

Відповідач надані позивачем послуги з охорони на протязі грудня 2012 р. та січня 2013 р. не оплатив, тобто ухилився від виконання своїх обов'язків за договором, у зв'язку з чим місцевий суд підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув на користь позивача з відповідача 141.419 грн. 52 коп. боргу.

Відповідно до п. 8.1. договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по договору, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне відповідно до ст. 230 ГК України та п. 8.1. договору стягнув з відповідача на користь позивача 1830 грн. 70 коп. - пені за період з 25.01.2013 р. по 12.03.2013 р.

Здійснений позивачем розрахунок пені перевірений як місцевим, так і апеляційним судом та є правильним та вірним, а також не спростований відповідачем ані в цілому, ані за його складовими.

Згідно ст. 121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів, у зв'язку з чим помилковим є посилання відповідача, як на підставу для надання відстрочки виконання рішення, на різницю у тарифах та тяжкий фінансовий стан відповідача, внаслідок чого місцевий суд правомірно не прийняв до уваги ці доводи відповідача.

Крім того, відповідач помилково, всупереч вимогам ст. 121 ГПК України, посилається на негативні наслідки виконання такого рішення для відповідача, так як тяжкий фінансовий стан відповідача, за змістом названої норми права, не є винятковим випадком та підставою для відстрочення виконання рішення, а відповідачем взагалі не зазначено, які саме обставини справи він вважає винятковими та конкретно в чому полягає неможливість виконання судового рішення чи його ускладнення, а також не надано взагалі жодного належного та допустимого доказу, що підтверджують ці обставини.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку правовідносинам сторін у даній ситуації та підставне залишив заяву відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення без задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Херсонської області від 12.03.2013 р. у справі № 923/185/13-г - залишити без змін, а апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.04.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.