Рішення № 30851203, 18.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4702/13 18.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

Про стягнення 16 200,51 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Стеценко А.О. - по дов. № б/н від 17.04.2013

Від відповідача Стеценко Т.М. - по дов. № 38-2013 від 16.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 16 200,51 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3014/208/000043 від 09.12.2009 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Kia Cerato, державний номер АК 7344 ВН, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Ford Fiesta, державний номер К3812МЯ під керуванням Семенюк А.О., яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/7994311), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4702/13 та призначено її до розгляду на 26.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4702/13 від 26.03.2013, у зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 15.03.2013, розгляд справи був відкладений на 04.04.2013.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 29.03.2013 відзиві просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного: 16.06.2009 між Вознюк О.В. та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було укладено поліс № ВЕ/7994311 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту. Строк дії з 17.06.2009 по 16.06.2010. Франшиза за полісом складає 510,00 грн. Тип полісу «І» - будь яка особа на законних підставах (ст. 15 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). На момент ДТП за кермом був Семенюк А.О. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення - посвідчення водія у Семенюк А.О. - відсутнє - не видавалося. Доказів що Вознюк О.В. знаходився поруч - немає. Отже, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для сплати страхового відшкодування по полісу № ВЕ/7994311 за участю водія Семенюк А.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4702/13 від 04.04.2013, в зв'язку з нез'явленням представника позивача в засідання суду та частковим невиконанням позивачем вимог суду, розгляд справи був відкладений на 18.04.2013.

Позивач в судовому засіданні 18.04.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 18.04.2012 проти задоволення позову заперечував повністю.

В судовому засіданні 18.04.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З постанови Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2010 у справі № 3-722/2010 вбачається, що 26.02.2010 о 18 год. 20 хв. гр. Семенюк А.О. на перехресті рівнозначних доріг вул. Керченське шосе та вул. Геологічної в м. Феодосія, керуючи автомобілем Ford Fiesta, державний номер К3812МЯ виконуючи маневр лівого повороту не поступився дорогою автомобілю Kia Cerato, державний номер АК 7344 ВН, який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого допустив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодженя.

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2010 у справі № 3-722/2010 гр. Семенюк А.О. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Kia Cerato, державний номер АК 7344 ВН.

Пошкоджений автомобіль був застрахований Ольховик М.М. у Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3014/208/000043 від 09.12.2009.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про оцінку від 09.03.2010 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Kia Cerato, державний номер АК 7344 ВН внаслідок його пошкодження при ДТП з урахуванням фізичного зносу становить 18 993,08 грн.

На підставі договору страхування позивачем було складено страховий акт № 9110000728 від 24.03.2010 та розраховано суму страхового відшкодування.

Так, страховим актом № 9110000728 від 24.03.2010 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 16 710,51 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Кошти в розмірі 16 710,51 грн. позивачем були перераховані 15.06.2010 згідно платіжного доручення № 11134.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 16 710,51 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб Ford Fiesta, державний номер К3812МЯ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Kia Cerato, державний номер АК 7344 ВН, знаходився під керуванням Семенюк А.О.

Цивільна відповідальність транспортного засобу марки Ford Fiesta, державний номер К3812МЯ застрахована Вознюк О.В. у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу № ВВ/7994311 (діючий станом на 26.02.2010).

Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 510,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки Ford Fiesta, державний номер К3812МЯ, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивачем було надіслано відповідачу заяву (регресну вимогу) № 306/09-106 від 22.02.2011 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 16 710,51 грн.

Відповідач страхове відшкодування позивачу не виплатив посилаючись на те, що Семенюк А.О. керував забезпеченим транспортним засобом без законних на те підстав.

Стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

З матеріалів справи вбачається, що поліс № ВВ/7994311 (за яким застрахована цивільна відповідальність транспортного засобу марки Ford Fiesta, державний номер К3812МЯ) є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів І типу, тобто такий, що укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, обов'язковою умовою для визнання події страховим випадком за даним видом договору є встановлення наявності законних підстав для експлуатації особою транспортного засобу.

Пункт 2.1. а) Правил дорожнього руху України встановлює, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АК № 166643 складеного 26.02.2010 гр. Семенюк А.О. 26.02.2010 о 18-10 год. у м. Феодосія на вул. Керченське шосе керував транспортним засобом марки Ford Fiesta, державний номер К3812МЯ не маючи водійського посвідчення чим порушив вимоги п. 2.1. а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Семенюк А.О, підписав даний протокол із зазначенням того, що він водійських прав не має та не отримував їх.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Семенюк О.А. керував транспортним засобом марки Ford Fiesta, державний номер К3812МЯ у момент вчинення ДТП без законних підстав, а отже відповідач правомірно не визнав дану подію страховою та відмовив у виплаті страхового відшкодування.

З огляду на викладене, відповідач не має відповідати за завдані Семенюк О.А. збитки під час керування транспортним засобом марки Ford Fiesta, державний номер К3812М.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.04.2012.

СуддяВ.В.Сівакова