Ухвала суду № 30849783, 17.04.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 124/295/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Двірник Н.В. № провадження: 22-ц/190/2393/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

"17" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Пономаренко А.В. Суддів:Болотова Є.В., Сокола В.С. При секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 в його інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, третя особа - Служба у справах дітей Гагарінської районної адміністрації м.Севастополя, про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на частку нерухомого майна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом, який згодом уточнила , позовні вимоги мотивовані тим, що у 2003 році позивачкою за власні кошти для дочки ОСОБА_9 була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 це майно успадкували ОСОБА_6 -1\2 частка з урахуванням 1\4 частки квартири , від якої на користь позивачки відмовився її чоловік ОСОБА_10 , чоловік покійної ОСОБА_9- ОСОБА_7 і їхня малолітня дочка ОСОБА_8 - по 1\4 частки квартири кожний .

Оскільки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 склалися вкрай неприязні стосунки , що виключає можливість обопільної реалізації ними права спільної часткової власності, незначну частку відповідача у спільному майні , яка не підлягає виділу в натурі, позивачка просила припинити право власності ОСОБА_7 на ? частку квартири АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на це майно з виплатою ОСОБА_7 грошової компенсації у сумі 77750 грн., а також відшкодувати понесені судові витрати.

Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 20 лютого 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_7 на ? частку квартири АДРЕСА_1. Проведено списання грошових коштів з розрахункового рахунку НОМЕР_1 МФО 824026 (отримувач ТУ ДСА України в АРК, код отримувача 26273942, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК м.Сімферополь) в розмірі 77750 грн. на користь ОСОБА_7 в якості компенсації за ? частку квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку вищевказаної квартири, які раніше належали на праві власності ОСОБА_7 Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати: судовий збір у розмірі 151,40 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн., вартість експертизи у розмірі 2060 грн.

В апеляційній скарзі на вказане рішення відповідач ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга зводиться до того , що суд в порушення вимог чинного законодавства щодо охорони прав дитини фактично позбавив малолітню ОСОБА_8 майнових прав на спірну частку квартири, а також не звернув увагу на недійсну оцінку вартості спірного нерухомого майна, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6 і ухвалив незаконне рішення.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу відхилити і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з доведеності викладених у позовній заяві обставин і обґрунтованості позовних вимог.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду .

Положеннями статті 321 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України визначена непорушність права власності і заборона протиправного обмеження або позбавлення цього права . Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом , та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Частиною 1 статті 365 цього кодексу України передбачено підстави, за якими суд може задовольнити позов про припинення права на частку спільного майна на підставі позову інших співвласників за умовою : якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі ; річ є неподільною ; спільне володіння і користування майном є неможливим ; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якого з наведених обставин, які мають бути встановлені судом на основі зібраних у справі доказів та їх дослідження на предмет належності і допустимості, як кожного окремо, так і у їх сукупності.

Встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди, тому при ухваленні рішення про припинення частки в спільному майні суд має установити дійсний розмір вартості цієї частки відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України, яка зобов'язує суд сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Як встановив суд першої інстанції і це підтверджено матеріалами справи спірна квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності і належить в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 власника квартири ОСОБА_9 позивачці ОСОБА_6- 1\2 частка, відповідачу ОСОБА_7-1\4 частка і малолітній ОСОБА_8ІНФОРМАЦІЯ_1 -1\4 частка.

Ринкова вартість 1\4 частки цієї квартири визначена висновком судової будівельно-технічної експертизи № 30 від 23 березня 2012 року в сумі 77750 грн., відповідно до якого виділення даної частки у натурі є неможливим (а.с. 50-67).

Вказана сума була внесена позивачкою на депозит суду і обґрунтовано взята за основу судом першої інстанції при задоволенні позову, а посилання ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на недійсність вартості спірного нерухомого майна , з якої виходив суд при ухваленні рішення, не доведено у встановленому законом порядку , при цьому відповідач не скористався своїм процесуальним правом на призначення повторної судової експертизи .

Крім того за роз'ясненнями пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" розмір грошової компенсації власнику майна визначається судом за відсутності угоди сторін по дійсній вартості житлового будинку на час розгляду справи, під якою розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 15 вересня 2005 року є власником чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 , де проживає разом з малолітньої ОСОБА_8 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 відповідач отримав у власність також 1\8 частку приміщення для відпочинку АДРЕСА_3 і 1\8 частку квартири АДРЕСА_4 , малолітній ОСОБА_8 на праві власності в порядку спадкування крім 1\4 частки спірної квартири належить по 1\8 частці переліченого нерухомого майна ( а.с. 13,155-157,172).

Відповідно до рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 03 липня 2012 року , яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_7 припинено право власності ОСОБА_6 на 1\4 частку вказаного приміщення для відпочинку і відповідач став власником 3\8 часток цього майна .

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами наявність між позивачкою і відповідачем вкрай негативних стосунків.

Із заяви представника відповідача ОСОБА_11 ( а.с. 42) вбачається,що ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_6 визнав .

З огляду на наведене суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для припинення права відповідача на частку у спільному майні, який належним чином мотивований та підтверджений наявними у справі доказами і ґрунтується на повному встановленні фактичних обставин справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду , не заслуговують на увагу і не містять підстав для скасування цього рішення, при цьому відповідачем не надано жодних доказів , які б спростовували такий висновок суду , а апеляційна скарга не містить докази , що не були предметом дослідження суду першої інстанції .

При цьому суд, керуючись частиною 1 статті 365 ЦК України , обґрунтовано виходив з наявності всіх необхідних умов , передбачених даною нормою закону , для припинення права відповідача ОСОБА_7 на частку спірного майна , зокрема, частка, належна відповідачеві в спірній квартирі, є незначною та не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, між сторонами існують стійки неприязні стосунки, що унеможливлює спільне володіння та користування спірним майном, відповідач має власне житло у АДРЕСА_2 , крім того, є співвласником однокімнатної квартири АДРЕСА_4 і приміщення для відпочинку АДРЕСА_3 , тому припинення права власності на частку відповідача у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Довід ОСОБА_7 щодо порушення оскаржуваним рішенням суду майнових прав малолітньої ОСОБА_8 на частку відповідача у спірній квартирі був предметом належної перевірки і оцінки судом першої інстанції та не підтверджений належними і допустимими доказами у відповідності до вимог статей 10 і 60 ЦПК України .

При цьому суд правильно звернув увагу на те, що малолітня донька ОСОБА_8 забезпечена житлом у АДРЕСА_2 - за місцем проживання батька ОСОБА_7, також їй на праві власності належить 1\4 частка спірної квартири АДРЕСА_1 , 1\8 частка квартири АДРЕСА_4 і 1\8 частка приміщення для відпочинку АДРЕСА_3 .

Розпорядженням Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя № 278-р від 17 червня 2011року ( а.с. 137) за заявою ОСОБА_7 . надано дозвіл на обмін належної малолітній ОСОБА_8 1\4 частки спірної квартири на 1\4 частку квартири АДРЕСА_4 і 1\4 частку приміщення для відпочинку АДРЕСА_3, які належать ОСОБА_6 , що на думку судової колегії , свідчить про відсутність потреби малолітньої дитини у спірній квартирі та інтересу до цього майна .

Таким чином твердження відповідача ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про позбавлення ОСОБА_8 прав на спадкування та користування спірним майном є неспроможним і суперечить викладеним доказам .

Крім того, ОСОБА_6 в обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що спірна квартира не використовувалася ОСОБА_7 для проживання з малолітньою донькою ОСОБА_8 , а здавалася в оренду стороннім особам, у зв'язку з чим позивачка, яка є інвалідом 2 групи, за власні кошти зробила ремонт квартири і проживає у неї разом з чоловіком .

Правильність цих обставин відповідачем не оспорювалася і підтверджена матеріалами справи ( а.с. 4-6,56-58,77-79).

За таких обставин і з урахуванням викладеного заява Служби у справах дітей Гагарінської районної адміністрації м.Севастополя від 22 грудня 2011 року ( а.с.29) про позбавлення малолітньої дитини ОСОБА_8 на спадщину за батьком ОСОБА_7 на спірну частку майна у разі припинення його права власності на це майно не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення і відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 20 лютого 2013 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, ґрунтується на повному і всебічному з'ясуванню всіх обставин справи , які мають істотне значення для правильного вирішення спору, висновки суду відповідають обставинам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги .

Відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін , якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити .

Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день його проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді:

Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.