Ухвала суду № 30849632, 03.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 р.Справа № 2-а/1570/3335/11

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченко В.О.,

при секретарі Лопушанській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Приморському районі м.Одеси та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лог Сервіс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси (правонаступник - ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

04.05.2011 року ТОВ «Лог Сервіс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси (правонаступник - ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС) та ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000292350/0 від 04.04.2011 року про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень-грудень 2006р. та січень 2007р. на суму 322 530 грн. та стягнення з держбюджету бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 542 111 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Лог Сервіс» задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №0000292350/0 від 04.04.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лог Сервіс» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 542 111 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представники ДПІ в Приморському районі м.Одеси та ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Лог Сервіс» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ прокурора та представника ДПІ в підтримку апеляційних скарг, виступ представника позивача, який заперечував проти їх задоволення та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Лог Сервіс», як юридичну особу, зареєстровано 02.09.2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та він є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності товариства за КВЕД є оптова торгівля деревиною, що підтверджено довідкою АА №325676 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (т.1 а.с.12-14).

16.03.2011 року, на підставі наказу №635 від 12.03.2011 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лог Сервіс» щодо взаємовідносин з основними постачальниками, угоди з якими включені до податкового кредиту та є складовими від'ємного значення, заявленого до відшкодування в період жовтень-грудень 2006 року, січень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки №1195/23-512/33311560 від 21.03.2011 року.

Так, вказаною перевіркою встановлено, що ТОВ «Лог Сервіс», в порушення п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (який діяв на момент заявлення позивачем бюджетного відшкодування), було завищено бюджетне відшкодування з ПДВ у жовтні, листопаді, грудні 2006 року та січні 2007 року на суму 322 530 грн.

В подальшому, на підставі зазначеного акту перевірки уповноваженою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення №0000292350/0 від 04.04.2011 року, яким товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 322 530 грн. (т.1 а.с.11).

Не погодившись з висновками акту перевірки та рішенням податкового органу, ТОВ «Лог Сервіс» звернулося спочатку зі скаргою до ДПА в Одеській області, а потім до окружного суду.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що дії податкового органу є протиправними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - необґрунтованим.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

А згідно із п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. В разі ж, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, визначаючи залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (позитивне значення), позивач, в даному випадку, має право на бюджетне відшкодування зазначеної суми в разі подання необхідних документів та підтвердження достовірності нарахування цієї суми перевіркою податкових органів.

У відповідності до вимог п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації,з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації також додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно ж із приписами п.п.7.7.5, пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом 5 (п'яти) операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та пояснень представника позивача, ТОВ «Лог Сервіс» подавались заяви про повернення суми бюджетного відшкодування від 20.07.2006 року - за податковою декларацією за червень місяць 2006 року, від 18.08.2006 року - за податковою декларацією за липень місяць 2006 року, від 20.09.2006 року - за податковою декларацією за серпень місяць 2006 року, від 20.11.2006 року - за податковою декларацією за жовтень місяць 2006 року, від 20.12.2006 року - за податковою декларацією за листопад місяць 2006 року, від 19.01.2007 року - за податковою декларацією за грудень місяць 2006 року, від 20.02.2007 року - за податковою декларацією за січень місяць 2007 року, а всього, на загальну суму 637 804 грн. (т.1 а.с.60,67,90,109,132,147).

Також, з матеріалів справи видно, що у зв'язку із поданням позивачем зазначених заяв та декларацій, ДПІ у Приморському району провела аж 7 (сім) перевірок достовірності заявлених сум бюджетного відшкодування ПДВ за відповідні періоди, які знайшли своє відображення в актах перевірок №3477/15-02 від 06.09.2006 року, №3882 від 20.09.2006 року, №6009/23-5012/33311560/11/118 від 13.11.2006 року, №2657/23-5012/33311560/11/170 від 19.03.2007 року, №2658/23-5012/33311560/11/171 від 19.03.2007 року, №3794/23-5012/33311560 від 16.04.2007 року, №6471/23-10/33311560 від 24.07.2007 року (т.1 а.с.54-59, 61-66, 68-89, 91-108, 110-131, 133-146, 148-177).

Так, зазначеними вище перевірками фактично були підтверджені заявлені позивачем суми до бюджетного відшкодування, а саме - на загальну суму 542 111 грн. та будь-яких порушень з боку позивача при формуванні податкового кредиту перевіряючими не виявлено.

В подальшому, як встановлено по справі, після проведених перевірок позивач протягом 2008-2011 років неодноразово звертався до податкових органів з проханням відшкодувати податок на додану вартість по періодам, які були перевірені відповідачем та підтверджено суму бюджетного відшкодування, проте, до цього часу відшкодування так і не відбулося (т.1 а.с.35-53).

Як вбачається з пояснень представника ДПІ, остання в своїх запереченнях проти позовних вимог зазначає, що сума бюджетного відшкодування не сплачується позивачу з тих підстав, що до цього часу не можливо відстежити фактичну сплату сум ПДВ його постачальниками по всьому ланцюгу до виробника, а також, у зв'язку із тим, що у ТОВ «Лог Сервіс» з 25.09.2009 року анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Разом з цим, судова колегія, уважно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та вищевказані акти попередніх перевірок товариства, вважає, що вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заявленої суми бюджетного відшкодування є правомірними, виходячи з наступного.

Так, єдиною підставою для висновку відповідача про завищення товариством бюджетного відшкодування ПДВ фактично став аналіз отриманих відповідей про відсутність довідок перевірок по ланцюгу постачання до виробника, не підтвердження надмірної сплати ПДВ по всьому ланцюгу постачання та анулювання у позивача свідоцтва платника податку на додану вартість.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем було отримано інформаційні довідки щодо контрагентів позивача, в яких зазначено про відсутність операцій з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, відсутність інформації про причетність платників податків до схеми ухилення від оподаткування, відсутня інформація щодо порушення кримінальних справ, контрагенти позивача є діючими державними підприємствами (лісовими господарствами), які мають свідоцтво платника податку на додану вартість (т.2 а.с.38-179).

Разом з цим, при проведенні попередніх перевірок перевірялись первинні документи позивача та його комп'ютерні бази, але будь-яких порушень виявлено не було.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача усіх необхідних первинних документів, що не заперечувалось відповідачем, відсутність розбіжностей по комп'ютерним базам станом на 2006-2007 роки та наявність інформаційних довідок перевірок контрагентів, якими теж не виявлено будь-яких порушень, ніяких належних підстав для зменшення бюджетного відшкодування не має.

Навіть у разі, якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, оскільки позивач надав всі документи, які підтверджують розмір податкового кредиту.

Таким чином, жодна норма Закону України №168/97-ВР не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом (та іншими контрагентами по ланцюгу) до бюджету ПДВ та ведення ним бухгалтерського і податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює виключно податкова служба.

Також слід зазначити, що податковими органами при проведенні перевірки від 16.03.2011 року позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 322 530 грн., проте, до відшкодування заявлена сума 542 111 грн., але при цьому, податковими органами не відшкодовується будь-яка сума.

Так, як видно з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є торгівля деревиною, та враховуючи, що всі контрагенти позивача є державними підприємствами (лісовими господарствами), які здійснюють реалізацію деревини, то усі операції з цими контрагентами безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

До того ж слід вказати та звернути увагу ще й на той факт, що на час укладення спірних угод та на момент подання заяв про бюджетне відшкодування, позивач мав свідоцтво платника податку на додану вартість і був позбавлений свідоцтва ПДВ лише тільки в вересні 2009 року.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що остання перевірка товариства проводилась на підставі наказу та направлення, проте, податковими органами не надано доказів отримання позивачем наказу про проведення перевірки та направлення, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання або його повернення відповідачем не надано, а тому, відповідно, за таких обставин, співробітники ДПІ у Приморському районі м. Одеси взагалі не мали права проводити дану перевірку позивача.

При цьому, суд не приймає як доказ, повідомлення позивача про проведення перевірки квитанцію «Укрпошти», телефонограму та акт про неможливість вручення наказу, оскільки з квитанції не зрозуміло що саме направлялося позивачу, з телефонограми не зрозуміло коли і ким вона направлена, хто її прийняв та, враховуючи відсутність повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачем фактично порушено вимоги п.79.2 ст.79 ПК України №2755-VI.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія вважає, що, оскільки, усі контрагенти, які у спірних періодах мали відносини з ТОВ «Лог Сервіс» є діючими державними підприємствами, мали свідоцтва платників ПДВ, відповідачем не заперечується наявність у позивача усіх первинних документів, які до того ж перевірялись при проведенні попередніх перевірок, придбання та виготовлення деревини безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю позивача та його контрагентів, єдиною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення були інформаційні довідки, якими не встановлено будь-яких порушень, податковими органами не доведено фіктивність укладених договорів, то позовні вимоги ТОВ «Лог Сервіс» обґрунтовані та відповідають вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим, підлягають задоволенню повністю.

При цьому, також слід зазначити, що відповідно до вимог ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, не зважаючи ці вимоги КАС України, відповідач (т.б. ДПІ), який є суб'єктом владних повноважень, в даному конкретному випадку, свою позицію суду не довів та належним чином її не обґрунтував.

Таким чином, проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що при здійсненні останньої перевірки і при ухваленні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв з порушенням діючого законодавства, правомірність своїх дій та рішень не довів, в зв'язку із чим, у суду 1-ї інстанції були усі законні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах відповідачів доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційні скарги ДПІ та ГУ ДКУ в Одеській області - без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Приморському районі м.Одеси та ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко