Постанова № 30848637, 11.03.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/537/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Атілос" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Атілос» (далі - ТОВ «БП «Атілос») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) форми «Р» від 13.12.2012 № 0005272320, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 33523,00 грн та № 0005282320, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 43725,00 грн, в тому числі 29150,00 грн за основним платежем і 14575,00 грн за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ БП «Атілос» з питань достовірності, повноти декларування в податковій звітності з ПДВ за жовтень 2011 року операцій по взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код за ЄДРПОУ 35612424) та у деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди. З результатами перевірки складено акт перевірки від 30.11.2012 № 2557/22/14228451 про встановлення порушень, на підставі якого винесені податкові повідомлення - рішення від 13.12.2012 № 0005272320, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 33523,00 грн, № 0005282320, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 43725,00 грн, в тому числі 29150,00 грн за основним платежем і 14575,00 грн за штрафними санкціями. Позивач у перевіряємому періоді мав господарські відносини з ПП «ВКФ Ніколь Плюс», про що між підприємствами було укладено договір поставки товару (корпусів світильників вуличних), у відповідності до вимог яких ПП «ВКФ «Ніколь Плюс» зобов'язаний передати у власність ТОВ «БП «Атілос» товар (корпуси світильників вуличних) в кількості 265 (двісті шістдесят п'ять) штук відповідно до умов договорів, а ТОВ «БП «Атілос» зобов'язаний прийняти та оплатити товар. В результаті господарських взаємовідносин з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» позивачем задекларовано податкового кредит за жовтень 2011 року в сумі 198406,00 грн. При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання поставки товару ПП «ВКФ Ніколь Плюс», на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договору, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договору позивача з його контрагентом відповідач бере лише наявність акту Броварської ОДПІ № 20/222/35612424 від 02.04.2012 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за жовтень 2011 року, за результатами якого встановлено, що у результаті порушення контрагентом ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди укладені з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» мають протиправний характер і вважаються нікчемними, у зв'язку з чим, діяльність ПП «ВКФ Ніколь Плюс» ставить під сумнів факт реального здійснення господарських операцій. Такі висновки ДПІ у м. Чернігові позивач вважає протиправними.

Таким чином, ТОВ «БП «Атілос» правомірно сформувало податковий кредит у жовтні 2011 року по взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс», підтверджений всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку, а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомленні - рішення є протиправними та підлягають скасуванню. В порядку та в строки передбачені cт. 56 Податкового кодексу України платником податків вказані податкові повідомлення - рішення було оскаржене до ДПС в Чернігівській області шляхом подання 20.12.2012 скарги за вих. № 385. Рішенням про результати розгляду скарги від 08.01.2013 за № 27/10/10-215 скаргу платника податків було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін. Не погоджуючись з прийнятим рішенням 11.01.2013 ТОВ «БП «Атілос» подало до Державної податкової служби України скаргу за вих. № 009 про перегляд та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.12.2012 № 0005272320 та № 0005282320, але рішенням про результати розгляду скарги від 31.01.2013 за № 154/6/10-2115 скаргу платника податків було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БП «Атілос» з питань достовірності, повноти декларування в податковій звітності з ПДВ за жовтень 2011 року операцій по взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код за ЄДРПОУ 35612424) та у деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 30.11.2012 № 2557/22/14228451 та винесено податкові повідомлення - рішення від 13.12.2012 № 0005272320, за яким ТОВ «БП «Атілос» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 33523,00 грн, № 0005282320, за яким ТОВ «БП «Атілос» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 43725,00 грн, в тому числі 29150,00 грн за основним платежем і 14575,00 грн за штрафними санкціями. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі акту № 20/222/35612424 від 02.04.2012 Броварської ОДПІ про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за жовтень 2011 року.

Вказаним актом № 20/222/35612424 від 02.04.2012 на підставі актів № 8/1701/НОМЕР_3 від 10.01.2012 Броварської ОДПІ «Про неможливість проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження відносин з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у жовтні 2011» та № 9/1701/НОМЕР_4 від 21.03.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2011» встановлено факти оформлення ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 операцій з придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей не мали реального товарного характеру та не пов'язані з господарською діяльністю підприємців. ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Операції з поставки по ланцюгу ФОП ОСОБА_1 - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та ОСОБА_2 - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Операції по цих ланцюгах порушують норми Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Отже, ПП «ВКФ Ніколь Плюс» здійснювались операції без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту собі та підприємствам для несплати ПДВ, в зв'язку з чим дії цього підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ТОВ «БП «Атілос» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаному періоді по взаємовідносинам з ПП «ВКФ Ніколь Плюс», так як документи, отримані від ПП «ВКФ Ніколь Плюс» не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «БП «Атілос» (ідентифікаційний код 14228451) зареєстровано 15.02.1993 та перереєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 25.09.2003 та 25.02.1993 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 216, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 102324 (а.с. 47), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 18.03.2013 (а.с. 83-84) копією довідки про взяття на облік платника податків від 06.03.2006 (а.с. 77).

Судом встановлено, що на підставі направлення № 3390 від 20.11.2012, вимог п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 3435 від 20.11.2012 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БП «Атілос» з питань достовірності, повноти декларування в податковій звітності з ПДВ за жовтень 2011 року операцій по взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код за ЄДРПОУ 35612424) та у деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 30.11.2012 № 2557/22/14228451 (а.с. 12-28), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «БП «Атілос» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період що перевірявся, на загальну суму 29150,00 грн, в т.ч. за жовтень 2011 року в сумі 29150,00 грн;.

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «БП «Атілос» занизило податок на прибуток всього у сумі 33523,00 грн, в т.ч. за 2-4 квартал 2011 року у сумі 33523,00 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2012 № 0005272320 (а.с. 10), за яким ТОВ «БП «Атілос» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 33523,00 грн, № 0005282320 (а.с. 11), за яким ТОВ «БП «Атілос» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 43725,00 грн, в тому числі 29150,00 грн за основним платежем і 14575,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В порядку та в строки передбачені cт. 56 Податкового кодексу України платником податків вказані податкові повідомлення - рішення було оскаржене до ДПС в Чернігівській області шляхом подання 20.12.2012 скарги за вих. № 385 (а.с. 29-32). Рішенням про результати розгляду скарги від 08.01.2013 за № 27/10/10-215 (а.с. 33-38) скаргу платника податків було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін. Не погоджуючись з прийнятим рішенням 11.01.2013 ТОВ «БП «Атілос» подало до Державної податкової служби України скаргу за вих. № 009 (а.с. 39-43) про перегляд та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.12.2012 № 0005272320 та № 0005282320, але рішенням про результати розгляду скарги від 31.01.2013 за № 154/6/10-2115 (а.с. 44-46) скаргу платника податків було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «БП «Атілос» є виробництво електронних компонентів, неспеціалізована оптова торгівля, ремонт та технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, виробництво іншого електричного устаткування, виробництво електричного освітлювального устаткування, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики у Чернігівській області серії АА № 455398 від 12.01.2012 (а.с. 48).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «БП «Атілос» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ПП «ВКФ Ніколь Плюс».

Так, 24.10.2011 між ТОВ «БП «Атілос» (Покупець) та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (Постачальник) було укладено договір поставки товару № 171 (а.с. 61-62), у відповідності до вимог якого Постачальник зобов'язується поставити товар (корпуси світильників вуличних) в кількості 265 (двісті шістдесят п'ять) штук на умовах, викладених у договорі, а Покупець зобов'язується оплатити вартість цієї продукції в кількості та по ціні, обумовленими цим договором. Кількість та асортимент товару передбачається в накладних на кожну окрему поставку. Постачання товару здійснюється транспортом покупця. Термін постачання - жовтень 2011 року.

Загальна вартість договору становить 174900,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 29150,00 грн.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2011 та до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкова накладна № 123 від 24.10.2011 на загальну суму з ПДВ 174900,00 грн (а.с. 72);

- видаткова накладна № 1102405 від 24.10.2011 на загальну суму з ПДВ 174900,00 грн (а.с. 71);

Всі податкові накладні, видані та отримані ТОВ «БП «Атілос» у жовтні 2011 року, були включені до реєстру виданих та отриманих накладних за жовтень 2011 року (а.с. 65-70).

Транспортування товару здійснювалось транспортом ТОВ «Атілос» - автомобілем Daimler СВ 0109 AM, водієм ОСОБА_3, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 001189 від 24.10.2011 (а.с. 73-74).

Приймання товару здійснювалось згідно довіреності № 298 від 24.10.2011, виданої на ОСОБА_4, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 63).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням № 802 від 24.10.2011 на загальну суму 174900,00 грн, в тому числі ПДВ 29150,00 грн (а.с. 76) та копією виписки банку по рахунку (а.с. 75).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19.02.2013 (а.с. 88-92) та копією акту перевірки № 20/222/35612424 від 02.04.2012 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за жовтень 2011 року (а.с. 96-103). Ці обставини сторонами не заперечується та у відповідності до ст. 72 КАС України не потребують доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктами 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «БП «Атілос», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП «ВКФ Ніколь Плюс» відповідач посилається на акт Броварської ОДПІ № 20/222/35612424 від 02.04.2012 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за жовтень 2011 року. Вказаним актом на підставі актів № 8/1701/НОМЕР_3 від 10.01.2012 Броварської ОДПІ «Про неможливість проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження відносин з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у жовтні 2011» та № 9/1701/НОМЕР_4 від 21.03.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2011» встановлено факти оформлення ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 операцій з придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, які не мали реального товарного характеру та не пов'язані з господарською діяльністю підприємців. ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Операції з поставки по ланцюгу ФОП ОСОБА_1 - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та ОСОБА_2 - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Операції по цих ланцюгах порушують норми Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Отже, ПП «ВКФ Ніколь Плюс» здійснювались операції без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту собі та підприємствам для несплати ПДВ, в зв'язку з чим дії цього підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у нього основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір поставки товару був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як докази використання отриманої продукції у власній господарській діяльності позивачем надано договір про закупівлю послуг за державні кошти з виконання науково - технічних робіт № 207/13-11 від 21.10.2011 з додатками, укладений між Інститутом фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України (Замовник) та ТОВ «БП «Атілос» (Виконавець) (а.с. 111-124), а також, акт приймання ДРК, технічна документація ПНИМ.676190.043 та креслення ПНИМ.676190.043 (а.с. 126-127, 128-131, 132-133).

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представниками відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Атілос», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби форми "Р" від 13.12.2012 № 0005272320, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 33523,00 грн та № 0005282320, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 43725,00 грн, в тому числі 29150,00 грн за основним платежем і 14575,00 грн за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Атілос» судові витрати в сумі 772 (сімсот сімдесят дві) грн 58 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан