Постанова № 30848496, 11.02.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/141/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Кашпур О.В.

при секретарі - Крук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 09.01.2013 року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби і просить визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставного зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість - на суму 20013,00 грн., за грудень 2010р., лютий 2011р. та безпідставного нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість - на суму 4841,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 року № 0007231720 на суму 24854,00 грн. (20013,00 за основним платежем та 4841,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями); скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012р. № 0009041720 на суму 22434,00 грн. (20013,00 грн. за основним платежем та 2421,00 грн. за штрафними санкціями). Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно, в порушення вимог чинного податкового законодавства збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі висновків акту перевірки контрагента позивача ТОВ «НВО «МСК-Інвест», які свідчать про нікчемність укладеної між позивачем та цим суб'єктом господарювання угоди. Позивач зазначає, що такі висновки органів державної податкової служби є лише припущеннями та суб'єктивною думкою ревізорів, не підтверджених жодною доказовою базою. Позивач наполягає на тому, що між ним та ТОВ «НВО «МСК-Інвест» було проведено реальну товарну господарську операцію, контрагентом позивача було поставлено товар. Реальність цієї операції підтверджують необхідні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні. Відповідно до положень Податкового Кодексу України підставою для зарахування сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні товару, є податкова накладна. Таким чином, податковий кредит ФОП ОСОБА_1 сформовано на підставі документу - податкової накладної, яка відповідає по формі і змісту Податковому Кодексу України та є єдиною підставою для такого формування. На момент здійснення правочинів контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи та був платником податку на додану вартість. Крім того, позивач зазначає, що ДПІ у м. Чернігові було вже проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., про що складено акт від 23.12.2011p. № 3719/17/НОМЕР_3, і порушень формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ „НВО „МСК- Інвест" - не встановлено. Статтею 78 ПК України встановлене право податківців проводити перевірки вже перевірених раніше періодів. Однак, такі перевірки можуть бути ініційовані тільки вищестоящим податковим органом, і лише у разі проведення службового розслідування або порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ДПС, які проводили планову документальну перевірку. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача відкликав позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові від 26.10.2012 року № 0007231720 . Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року позовна заява в цій частині була залишена без розгляду.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо безпідставного зменшення податкового кредиту та нарахування штрафних санкцій, а також про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012р. № 0009041720 представник позивача підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, пояснили, що позивачем на проведення перевірки не було надано пояснень та первинних бухгалтерських документів на підтвердження проведення реальної господарської операції ТОВ «НВО «МСК-Інвест», натомість за результатами зустрічної перевірки зазначеного контрагента позивача, оформленої актом ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ДПС від 05.04.11р. №688/23-2/34656392 за періоди грудень 2010 року та січень 2011 року та документальної невиїзної перевірки ТОВ „НВО „МСК-Інвест", оформленої актом від 24.05.2011р. №1046/23- 4/34656392 за лютий 2011р., не підтверджено документально реальність здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_1 та ТОВ „НВО „МСК-Інвест" протягом грудня 2010р., лютого 2011р. Цими перевірками було встановлено, що згідно наявної оперативної інформації, офіційних даних, наведених в декларації з податку на прибуток, ТОВ «НВО «МСК-Інвест» не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані. Перевіркою TOB «НВО «МСК-Інвест» встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Враховуючи наведене, ДПІ в м. Чернігові вважає свої дії щодо винесення податкового повідомлення-рішення правомірними, а податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками ДПІ в м. Чернігові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковим деклараціям з ПДВ за грудень 2010 року та лютий 201 1 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ "НВО „МСК- Інвест".

За результатами перевірки складений акт від 12.10.2012 р. № 2040/17/НОМЕР_3.

Перевіркою встановлені порушення п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 20013,00 грн.: в т.ч. за грудень 2010 року - 9680,00 грн., за лютий 2011 року - 10333,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0007231720 від 26.10.2012 року, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24854,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями 4841,00 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС в Чернігівській області, якою рішенням по розгляду скарги від 20.11.2012р. № 462/М/10-215 вимоги скаржника було задоволено частково - скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій по ПДВ в сумі 2420,00 грн. в іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0007231720 від 26.10.2012 року було залишено без змін.

За результатами розгляду повторної скарги ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення № 0007231720 від 26.10.2012 року ДПС України було винесено рішення № 3570-10/141-12/4110-2335, яким в задоволенні скарги було відмовлено.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012р. № 0009041720, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22434,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями 2421,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було проведено господарські операції з ТОВ „НВО „МСК-Інвест", а саме отримано від останнього товар в грудні 2010 року та лютому 2011 року на загальну суму 120076,69 грн. (в т.ч. ПДВ - 20012,78 грн.), а саме в грудні 2010 р. - 58081,07 (в т.ч ПДВ - 9680,18 грн.), в лютому 2011 р. - 61995,62 грн. (в т.ч. ПДВ - 10332,60 грн.) Суми податку на додану вартість, сплачені продавцю в ціні товару позивачем віднесено до складу податкового кредиту.

На підтвердження здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВО «МСК-Інвест» на перевірку було надано податкові накладні № 102 від 01.02.2011 року, № 103 від 01.02.2011 року, № 104 від 01.02.2011 року, № 105 від 02.02.2011 року, № 106 від 03.02.2011 року.

В судовому засіданні позивачем надано видаткові накладні, що підтверджують отримання товару № 102 від 01.02.2011 року, № 103 від 01.02.2011 року, № 104 від 01.02.2011 року, № 106 від 03.02.2011 року.

В акті перевірки позивача зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ „НВО „МСК-Інвест" було анульовано 17.03.2011 року, що означає, що на момент вчинення правочину в грудні 2010 року та лютому 2011 року контрагент позивача був зареєстрований в якості платника ПДВ, а відтак мав право виписувати податкові накладні.

Згідно ст.. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «НВО «МСК-Інвест».

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв"язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Закону України «Про податок на додану вартість» визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» була встановлена в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість в грудні 2010 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно із п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Податкового кодексу України була встановлена і під час проведення перевірки і в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Посилання ДПІ в м. Чернігові на неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, на підставі висновків акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 05.04.2011 року № 688/23-2/34656392 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «НВО «МСК-Інвест» за періоди грудень 2010 року та січень 2011 року» та акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 24.05.2011 року № 1046/23-4/34656392 документальної невиїзної перевірки ТОВ «НВО «МСК-Інвест» за лютий 2011 року, якими встановлено відсутність реальної можливості у контрагента позивача здійснювати господарську діяльність через відсутність у нього основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, а відтак відсутність реальних поставок товару позивачу, судом не приймаються до уваги, оскільки суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 не може нести відповідальності за дії свого контрагента. На момент вчинення правочину контрагент позивача був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, тобто мав право виписувати податкові накладні.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що поставка товару позивачу дійсно відбулась, продавець товару на момент здійснення господарської операції зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, позивачем на виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України отримано належним чином оформлену податкову накладну, яка є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність винесення податкового повідомлення-рішення про донарахування суми ПДВ. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009041720 від 03.12.2012 року, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, щодо безпідставного зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість - на суму 20013,00 грн., за грудень 2010р., лютий 2011р. та безпідставного нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість - на суму 4841,00 грн., то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевірку позивача було проведено на підставі вимог ст. 20, 78,79 ПК України, відповідно до наказу, письмового повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПУ України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.4 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ в м. Чернігові було складено акт невиїзної документальної перевірки позивача.

Під час проведення перевірки ДПІ в м. Чернігові було виявлено порушення вимог Податкового кодексу України, та відповідно до вимог цього кодексу складено акт про виявлені порушення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, зазначені норми Податкового кодексу України свідчать, що в разі виявлення порушень вимог податкового законодавства під час проведення перевірок податковий орган зобов'язаний винести податкове повідомлення-рішення про донарахування ПДВ, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій ДПІ в м. Чернігові щодо безпідставного зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставного нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки податковий орган зобов'язаний вчинити такі дії за умови виявлення порушень податкового законодавства.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0009041720 від 03.12.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддяпідпис О.В. Кашпур З оригіналом згідно

Постанова суду від 30.01.2013 року не набрала законної сили.

Суддя О.В. Кашпур