Постанова № 30848482, 06.02.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/204/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) № 0000181720 від 09.01.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Так, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень - жовтень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Крузо» та за грудень 2011 року, січень, березень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Хозстройсервіс». За результатами перевірки складено акт від 10.10.2012 № 2006/17/НОМЕР_2 про встановлення порушень, на підставі якого винесене податкове повідомлення - рішення від 23.10.2012 № 0007111720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 330740,00 грн, в тому числі за основним платежем - 220493,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 110247,00 грн. Позивачем в порядку адміністративного оскарження до ДПС у Чернігівський області була направлена скарга від 01.11.2012 про оскарження податкового повідомлення - рішення від 23.10.2012 № 0007111720. За результатами розгляду скарги ДПС у Чернігівській області 26.12.2012 було прийняте рішення, яким скасоване податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 23.10.2012 № 0007111720 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 13590,50 грн, та скаргу позивача в цій частині задоволено, в іншій частині податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові від 23.10.2012 № 0007111720 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 317149,00 грн, з яких за основним платежем 220493,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 96656,00 грн, залишено без змін, а скаргу в цій частині - без задоволення. За результатами рішення ДПІ у м. Чернігові 09.01.2013 було винесено нове податкове повідомлення - рішення № 0000181720, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 317149,00 грн, з яких за основним платежем 220493,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 96656,00 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення отримано позивачем 09.01.2013. Позивач, вважає, що у відповідача не було жодних підстав для проведення перевірки, так як в наказі ДПІ у м. Чернігові вказано, що підставою для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 стало виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях позивача по господарським взаємовідносинам з ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс», приймаючи до уваги той факт, що це була вже третя за 2012 рік позапланова невиїзна документальна перевірка позивача, для проведення якої ревізорам навіть не витребовувалися первинні бухгалтерські документи по господарській діяльності позивача. Отже, ФОП ОСОБА_1 у червні - жовтні 2011 року мав господарські відносини з ПП «Крузо» та у грудні 2011 року, січні, березні 2012 року мав господарські відносини з ТОВ «Хозстройсервіс», про що між ним та підприємствами були укладені договори. В результаті господарських взаємовідносин з ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс» позивачем задекларовано податковий кредит на загальну суму 220493,00 грн. При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів про надання послуг, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише наявність акту перевірки ПП «Крузо» від 21.12.2011 № 5859/372/23- 206/31846034 за період з 01.06.2011 по 30.11.2011, відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 та ПП «Крузо» протягом червня-жовтня 2011 року. Відповідно до акту податкова інспекція за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановила, що у ПП «Крузо» відсутні необхідні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Також, відповідач посилається на наявність довідки від 28.05.2012 № 20/224/31154791 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ ТД «Домінант» за січень 2012 року та довідки від 20.07.2012 № 73/224/31154791 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Антарес конференс груп» за грудень 2011 року та березень 2012 року, відповідно до яких провести зустрічні звірки ТОВ «Антарес конференс груп» та ТОВ ТД «Домінант» неможливо у зв'язку з фіктивністю таких підприємств, діяльність таких підприємств спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів. Правочини укладені такими підприємствами відповідно до вимог цивільного законодавства мають ознаки нікчемності, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Хозстройсервіс» із фіктивними підприємствами ТОВ «Антарес конференс груп» та ТОВ ТД «Домінант» не направлені на здійснення реальних господарських операцій, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Такі висновки позивач вважає протиправними. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 правомірно сформував податковий кредит у червні - жовтні 2011 року з ПП «Крузо» та у грудні 2011 року, січені, березні 2012 року з ТОВ «Хозстройсервіс», а тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень - жовтень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Крузо» та за грудень 2011 року, січень, березень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Хозстройсервіс». За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 10.10.2012 № 2006/17/НОМЕР_2 та винесено податкове повідомлення - рішення від 23.10.2012 № 0007111720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 330740,00 грн, в тому числі за основним платежем - 220493,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 110247,00 грн. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі акту від 21.12.2011 № 5859/372/23- 206/31846034 про результати документальної невиїзної документальної перевірки ПП «Крузо» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.11.11, яким встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Крузо» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, також встановлено, що гр. ОСОБА_2 не мав можливості займатися підприємницькою діяльністю в якості директора ПП «Крузо» оскільки не мав для цього відповідної освіти та фінансових можливостей, таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Також, висновки було зроблено на підставі довідки від 28.05.2012 № 20/224/31154791 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ ТД «Домінант» за січень 2012 року та довідки від 20.07.2012 № 73/224/31154791 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Антарес конференс груп» за грудень 2011 року та березень 2012 року, відповідно до яких провести зустрічні звірки ТОВ «Антарес конференс груп» та ТОВ ТД «Домінант» неможливо у зв'язку з фіктивністю таких підприємств, діяльність таких підприємств спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів. Правочини укладені такими підприємствами відповідно до вимог цивільного законодавства мають ознаки нікчемності, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Хозстройсервіс» із фіктивними підприємствами ТОВ «Антарес конференс груп» та ТОВ ТД «Домінант» не направлені на здійснення реальних господарських операцій, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Також, представник відповідача в своїх запереченнях наголошує на тому, що з акту перевірки ПП «Крузо» від 21.12.2011 № 5859/372/23- 206/31846034 вбачається, що відповідно до проведеної почеркознавчої експертизи та висновку експерта від 10.10.11 №12/41271 Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУМВС України в Дніпропетровській області, підписи в деклараціях можливо виконані різними особами.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаному періоді по взаємовідносинам з ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс», так як документи, отримані від ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс» не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 23.05.2008 та взятий на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові 23.05.2008, також, зареєстрований платником податку на додану вартість та є платником єдиного податку, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЕ № 434937 (а.с. 19), копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.06.2008 № НОМЕР_3 (а.с. 20) та копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4 від 31.05.2012 (а.с. 21).

Судом встановлено, що на підставі ст. 20, 78, 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові № 2793 від 04.10.2012 (а.с. 72) та на підставі службового посвідчення серії ЧН № 104957 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень - жовтень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Крузо» та за грудень 2011 року, січень, березень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Хозстройсервіс».

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі виконання платником податків вимог ст. 78 ПК України та надання вичерпних пояснень та повного пакету документів на їх підтвердження. Вказаний висновок узгоджується з положеннями п. 79.1 ст. 79 ПК України, який передбачає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У разі ж ненадання відповіді на запит податкового органу або якщо надані платником податку письмові пояснення та документи будуть визнані неповними чи недостатніми - виникають підстави для проведення виїзної документальної перевірки, що дійсно протиправно не було враховано відповідачем.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 10.10.2012 № 2006/17/НОМЕР_2 (а.с. 23-45), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 220493,00 грн, в т.ч. за червень 2011 року на 27183,00 грн, за липень 2011 року на 35136,00грн, за серпень 2011 року на 22638,00 грн, за веревень 2011 року на 37940, 00 грн, за жовтень 2011 року на 35328,00 грн, за грудень 2011 року на 21825,00 грн, за січень 2012 року на 15217,00 грн, за березень 2012 року на 25226,0 грн, в результаті формування податкового кредиту з підприємствами, з якими не підтверджено реальності здійснення господарських операцій.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.10.2012 № 0007111720 (а.с. 17), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 330740,00 грн, в тому числі за основним платежем - 220493,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 110247,00 грн, відповідно до розрахунку штрафних санкцій по ПДВ (а.с. 12).

Позивачем в порядку адміністративного оскарження до ДПС у Чернігівський області була направлена скарга від 01.11.2012 (а.с. 54-62) про оскарження податкового повідомлення - рішення від 23.10.2012 № 0007111720. За результатами розгляду скарги ДПС у Чернігівській області 26.12.2012 було прийняте рішення (63-71), яким скасоване податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 23.10.2012 № 0007111720 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 13590,50 грн, та скаргу позивача в цій частині задоволено, в іншій частині податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові від 23.10.2012 № 0007111720 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 317149,00 грн, з яких за основним платежем 220493,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 96656,00 грн, залишено без змін, а скаргу в цій частині - без задоволення. За результатами рішення ДПІ у м. Чернігові 09.01.2013 було винесено нове податкове повідомлення - рішення № 0000181720 (а.с. 18), яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 317149,00 грн, з яких за основним платежем 220493,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 96656,00 грн, відповідно до розрахунку штрафних санкцій по ПДВ (а.с. 13).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є будівництво вузлів, деталей та приладдя для автомобілів та їх двигунів, оренда машин та устаткування, здавання в оренду власного нерухомого майна, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, що підтверджується копією довідкою Головного управління статистики у Чернігівській області № 85/11 від 02.03.2011 (а.с. 22).

Судом встановлено, що позивач на підставі до договору суборенди № 2 від 01.01.2011 (а.с. 167-170) володіє орендованим приміщенням загальною площею 34,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, яке використовує для здійснення господарської діяльності та зберігання товару. Крім того, у власності позивача перебуває вантажопасажирський автомобіль державний номер НОМЕР_5, який також використовується у господарській діяльності, зокрема доставка товару від ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс» здійснювалася позивачем самостійно, з використанням власного транспорту, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 171).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність із контрагентами ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс».

Так, 03.03.2011, 01.06.2011, 03.10.2011 між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «Крузо» (Постачальник) було укладено договори поставки № 2, № 601, № 1003, у відповідності до вимог яких Постачальник зобов'язувався поставити Позивачеві товар по ціні і в кількості згідно підписаних накладних, які є невід'ємною частиною договорів (а.с. 74, 75,76).

Загальна сума договору № 2 від 03.03.2011 складає 300000,00 грн, № 601 від 01.06.2011 - 800000,00 грн, № 1003 від 03.10.2011 - 250000,00 грн.

Договори підписано ФОП ОСОБА_1 та директором ПП «Крузо» та скріплено печатками.

Договори укладені на термін з дати їх підписання до 31.12.2011.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні № 6 від 01.06.2011 на суму 186 840,00 грн (в т.ч. ПДВ - 31140,00 грн), № 6 від 01.07.2011 на суму 69 600,00 грн (в т.ч. ПДВ - 11 600,00 грн), № 68 від 07.07.2011 на суму 135300,00 грн (в т.ч. ПДВ - 22 550,00 грн), № 38 від 01.08.2011 на суму 133 560,00 грн (в т.ч. ПДВ - 22 260,00 грн), № 62 від 01.09.2011 на суму 224280,00 грн (в т.ч. ПДВ - 37380,00 грн), № 36 від 03.10.2011 на суму 208740,00 грн (в т.ч. ПДВ - 34790,00 грн) (а.с. 47-50, 51-53, 77-79, 80-84, 85-88, 89-92);

- видаткові накладні № 6 від 01.06.2011 на загальну суму з ПДВ 186840,00 грн, № 6 від 01.07.2011 на загальну суму з ПДВ 69600,00 грн, № 62 від 01.09.2011 на загальну суму з ПДВ 224280,00 грн, № 38 від 01.08.2011 на загальну суму з ПДВ 133560,00 грн, № 68 від 07.07.2011 на загальну суму з ПДВ 135300,00 грн, № 36 від 03.10.2011 на загальну суму з ПДВ 208740,00 грн (а.с. 93-97, 98-99, 100-103, 104-108, 109-111, 112-115).

Розрахунки за вищезазначеними договорами за поставки товару здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача (а.с. 116-123).

Також, 03.01.2012 між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «Крузо» (Постачальник) було укладено договори поставки № 1 (а.с. 124), у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар в обсягах, згідно замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Загальна сума договору складає 500000,00 грн.

Договори підписано ФОП ОСОБА_1 та директором ТОВ «Хозстройсервіс» та скріплено печатками.

Договори укладені на термін з дати їх підписання до 31.12.2012.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні № 116 від 01.12.2011 на суму 130952,00 грн (в т.ч. ПДВ - 21825,33 грн), № 52 від 03.01.2012 на суму 46300,00 грн (в т.ч. ПДВ - 7 716,67 грн), № 45 від 31.01.2012 на суму 45000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 7500,00 грн), № 38 від 26.03.2012 на суму 45155,00 грн (в т.ч. ПДВ - 7525,83 грн), № 46 від 30.03.2012 на суму 43000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 7 166,67 грн), № 49 від 30.03.2012 на суму 47 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 7 833,33 грн), № 91 від 31.03.2012 на суму 16200,00 грн (в т.ч. ПДВ - 2 700,00 грн) (а.с. 125-127, 128 - 130, 131-133, 134-139, 137-139, 140, 141-143);

- видаткові накладні № 116 від 01.12.2011 на загальну суму з ПДВ 130952,00 грн, № 52 від 03.01.2012 на загальну суму з ПДВ 46300,00 грн, № 45 від 31.01.2012 на загальну суму з ПДВ 45000,00 грн, № 91 від 31.03.2012 на загальну суму з ПДВ 16200,00 грн, № 49 від 30.03.2012 на загальну суму з ПДВ 47000,00 грн, № 46 від 30.03.2012 на загальну суму з ПДВ 43000,00 грн, № 38 від 26.03.2012 на загальну суму з ПДВ 45155,00 грн (а.с. 144-146, 147-149, 150-152, 153, 154-156, 157-159,160-162).

Розрахунок з договором за поставки здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача (а.с. 163-166).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс» були зареєстровані в якості юридичних осіб та платниками податків, що не заперечується сторонами та у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства дані обставини не потребують додаткового доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентаим позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ФОП ОСОБА_1 містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ПП «Крузо» та ТОВ «Хозстройсервіс» відповідач посилається на акт від 21.12.2011 № 5859/372/23- 206/31846034 про результати документальної невиїзної документальної перевірки ПП «Крузо» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.11.11 (а.с. 186-194), яким встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Крузо» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, також встановлено, що гр. ОСОБА_2 не мав можливості займатися підприємницькою діяльністю в якості директора ПП «Крузо» оскільки не мав для цього відповідної освіти та фінансових можливостей, таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, а також, на довідку від 28.05.2012 № 20/224/31154791 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ ТД «Домінант» за січень 2012 року (а.с. 195-199) та довідку від 20.07.2012 № 73/224/31154791 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Антарес конференс груп» за грудень 2011 року та березень 2012 року, відповідно до яких провести зустрічні звірки ТОВ «Антарес конференс груп» та ТОВ ТД «Домінант» неможливо у зв'язку з фіктивністю таких підприємств, діяльність таких підприємств спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів. Правочини укладені такими підприємствами відповідно до вимог цивільного законодавства мають ознаки нікчемності, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Виходячи з цього, відповідач дійшов висновків про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Хозстройсервіс» із фіктивними підприємствами ТОВ «Антарес конференс груп» та ТОВ ТД «Домінант» не направлені на здійснення реальних господарських операцій, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач виходячи з акту перевірки ПП «Крузо» від 21.12.2011 № 5859/372/23- 206/31846034 посилається на проведену почеркознавчу експертизу та висновок експерта від 10.10.11 №12/41271 Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУМВС України в Дніпропетровській області, якими встановлено, що підписи в деклараціях можливо виконані різними особами.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є його контрагентами та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Отже, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій одни до одних не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0000181720 від 09.01.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан