Постанова № 30848336, 20.02.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/483/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Сугакової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0009051720, -

В С Т А Н О В И В:

01.02.2013 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з уточненим адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові) від 03.12.2012 № 0009051720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 236 145,82 грн. (у т. ч. за основним платежем - 188 916,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47 229,16 грн.), що прийнято за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ за листопад та грудень 2009 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Шляховик-Авто», якою встановлені порушення Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено Акт від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_2.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Шляховик-Авто» підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, актами взаєморозрахунку, актами виконання транспортної експедиції, рахунками, що надавались в ході проведення перевірки та відображені в Акті перевірки від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_2, однак які не були взяті ДПІ у м. Чернігові до уваги.

При цьому, позивач вказав, що в листопаді та грудні 2009 року ТОВ «Шляховик-Авто» реалізував послуги (експедирування вантажу) на загальну суму 188 916,66 грн., у т. ч. за листопад 2009 року - 52 583,33 грн., за грудень 2009 року - 136 333,33 грн. відповідно до усного договору поставки, зауваживши, що таким договором є виставлений виконавцем рахунок, який був сплачений замовником, що відповідно до чинного законодавства України вважається достатнім для укладення договору.

Крім того, позивач наголосив на тому, що висновки ДПІ у м. Чернігові про те, що ним безпідставно сформовано податковий кредит по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Шляховик-Авто» на загальну суму 188 916,66 грн., у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 донараховано ПДВ у сумі 188 916,66 грн., ґрунтуються лише на Акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.10.2012 № 3863/22-222-31809888 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шляховик-Авто» з питань правильності нарахування до бюджету ПДВ по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам-покупцям за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, що є протиправним, оскільки платник податків не може нести відповідальності за порушення його контрагентом податкового законодавства.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що висновки зазначені в Акті перевірки від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_2 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0009051720 - необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства. Надавши заперечення проти позову представники відповідача наголосили на тому, що ДПІ у м. Чернігові було отримано від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Акт від 29.10.2012 № 3863/22-222-31809888 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шляховик-Авто» з питань правильності нарахування до бюджету ПДВ по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам-покупцям за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, на підставі якого при перевірці позивача зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Шляховик-Авто» на загальну суму 188 916,66 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 188 916,66 грн., у т. ч. за листопад 2009 року - 52 583,33 грн., за грудень 2009 року - 136 333,33 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 (ід. н. НОМЕР_2) як фізичну особу-підприємця 15.10.1998 зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника податків з 20.10.1998, зареєстрований платником ПДВ (Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 16.10.2000 НОМЕР_3).

Відповідно, перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі вимог ст. 20, ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові від 07.11.2012 № 3298, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ за листопад та грудень 2009 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Шляховик-Авто».

Письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 07.11.2012 № 730/З/17-216 та копію наказу від 07.11.2012 № 3298 надіслано за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Перевірка проведена в приміщенні ДПІ у м. Чернігові з 09.11.2012 по 15.11.2012, про що складено Акт від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_2 (а. с. 8-13).

В розділі IV. Висновок Акту перевірки встановлено порушення:

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено ПДВ у розмірі 188 916,66 грн., у т. ч. за листопад 2009 року - 52 583,33 грн., за грудень 2009 року - 136 333,33 грн.

Отже, за Актом перевірки від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 донараховано ПДВ у розмірі 188 916,66 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0009051720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 236 145,82 грн. (у т. ч. за основним платежем - 188 916,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47 229,16 грн.), яке є предметом даного спору (а. с. 7).

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подання відповідних скарг до Державної податкової служби у Чернігівській області та Державної податкової служби України (а. с. 14-15,19-20), розглянувши які останні своїми рішеннями податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 03.12.2012 № 0009051720 залишили без змін, а скарги - без задоволення (рішення про результати розгляду скарги від 20.12.2012 № 498/3/10-215, рішення про результати розгляду повторної скарги від 21.01.2013 № 275/3/10-2315, а. с. 16-18,21-22).

Так, за результатами перевірки даних податкових декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2009 року, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до декларації з ПДВ) за листопад та грудень 2009 року, документів податкового обліку наданих платником на перевірку та даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» встановлено, що основним контрагентом-постачальником ФОП ОСОБА_1 за період, що підлягав перевірці, було ТОВ «Шляховик-Авто» (ід. код 35976724).

За даними «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в результаті завищення сум податкового кредиту з ПДВ, сформованого за рахунок податкових накладних ТОВ «Шляховик-Авто» на загальну суму ПДВ - 188 916,66 грн., у т. ч. за листопад 2009 року - 52 583,33 грн., за грудень 2009 року - 136 333,33 грн., податкову звітність з ПДВ ФОП ОСОБА_1 за листопад та грудень 2009 року віднесено до другої категорії запису.

При цьому, в Акті перевірки зазначено, що згідно отриманого від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Акту від 29.10.2012 № 3863/22-222-31809888 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шляховик-Авто» з питань правильності нарахування до бюджету ПДВ по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам-покупцям за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Шляховик-Авто» протягом листопада та грудня 2009 року.

Таким чином, ДПІ у м. Чернігові прийшла до висновку, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Шляховик-Авто» на загальну суму 188 916,66 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 188 916,66 грн., у т. ч. за листопад 2009 року - 52 583,33 грн., за грудень 2009 року - 136 333,33 грн.

Перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки ФОП ОСОБА_1 слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначені пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та ст. 78 Кодексу, дотримано. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки, визначені ст. 79 Кодексу, не порушено.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), саме пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити п. 44.1 ст. 44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) вимоги.

Так, згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, а в силу п. 4.1 ст. 4 Закону - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Суд керується пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону, яким встановлено обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, що має містити відповідні реквізити.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Також, суд враховує пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, якими встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно в силу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

При цьому, необхідно зазначити, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість» повністю кореспондуються із нормами Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представниками відповідача не оспорювалась.

В ході судового розгляду встановлено, що основним контрагентом-постачальником ФОП ОСОБА_1 в листопаді та грудні 2009 року було ТОВ «Шляховик-Авто» (ід. код 35976724).

При цьому, встановлено та в Акті перевірки від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_2 відображено, що в листопаді та грудні 2009 року ТОВ «Шляховик-Авто» реалізував послуги (експедирування вантажу) на загальну суму 1 133 500,00 грн. шляхом взаєморозрахунку (акти взаєморозрахунку від 30.11.2009 б/н на суму 315 500,00 грн., від 31.12.2009 б/н на суму 818 000,00 грн.), в т. ч. ПДВ на загальну суму 188 916,66 грн., (листопад 2009 року - 52 583,33 грн., грудень 2009 року - 136 333,33 грн.).

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Шляховик-Авто» укладено договір поставки в усній формі. Між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов такого договору.

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, суд зауважує, що таким договором поставки є виставлені виконавцем рахунок від 30.11.2009 № 113028 на суму 315 500,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 52 583,33 грн.) та рахунок від 31.12.2009 № 123114 на суму 818 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 136 333,33 грн.). Вказані дії відповідно до чинного законодавства України вважаються достатніми для укладення договору.

На момент укладання договору позивач у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник ПДВ, про що зазначено ДПІ у м. Чернігові в Акті перевірки від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_2, установчі документи якого не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Так, позивачем у листопаді та грудні 2009 року, в межах договору поставки, було придбано у ТОВ «Шляховик-Авто» послуги (експедирування вантажу) на підставі таких документів:

- податкової накладної від 30.11.2009 № 113028, вартість послуг - 315 500,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 52 583,33 грн.);

- податкової накладної від 31.12.2009 № 123114, вартість послуг - 818 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 136 333,33 грн.);

- акту взаєморозрахунку від 30.11.2009 б/н на суму 315 500,00 грн.;

- акту взаєморозрахунку від 31.12.2009 б/н на суму 818 000,00 грн.;

- акту виконання транспортної експедиції від 30.11.2009 № 113028,

- акту виконання транспортної експедиції від 31.12.2009 № 123114;

- рахунку від 30.11.2009 № 113028 на суму 315 500,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 52 583,33 грн.);

- рахунку від 31.12.2009 № 123114 на суму 818 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 136 333,33 грн.).

Господарські операції з контрагентом ТОВ «Шляховик-Авто», який також зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, про що зазначено ДПІ у м. Чернігові в Акті перевірки від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_2 та в Акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.10.2012 № 3863/22-222-31809888, мали реальний характер, були вчинені між право дієздатними особами, первинні документи складені у відповідності до чинного законодавства та не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, зауваження до складання таких документів ДПІ у м. Чернігові в Акті перевірки не висловлено.

Таким чином, на виконання умов договору поставки контрагентом позивача ТОВ «Шляховик-Авто» були виписані на адресу ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, перелік яких відображений ДПІ у м. Чернігові в Акті перевірки, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Сума ПДВ за такими податковими накладними включені ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту відповідного періоду та відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Із зазначеного зроблено висновок, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ТОВ «Шляховик-Авто» шляхом взаємозаліку, при наявності належно оформлених податкових накладних, виписаних останнім на адресу ФОП ОСОБА_1, зауважень щодо оформлення яких ДПІ у м. Чернігові в Акті перевірки також не висловлено.

За виконання умов договору поставки ФОП ОСОБА_1 здійснив оплату на користь ТОВ «Шляховик-Авто» у розмірі 1 133 500,00 грн. шляхом взаєморозрахунку (акти взаєморозрахунку від 30.11.2009 б/н на суму 315 500,00 грн., від 31.12.2009 б/н на суму 818 000,00 грн.), а саме: заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Шляховик-Авто» в сумі 315 500,00 грн. та 818 000,00 грн. за виконані експедиторські послуги була списана в рахунок погашення дебіторської заборгованості ТОВ «Шляховик-Авто» перед ФОП ОСОБА_1 за товар, запчастини та відшкодування по забезпеченню дизпаливом на цю ж суму. Факт здійснення оплати позивачем за виконані контрагентом послуги шляхом взаєморозрахунку представниками відповідача в ході судового розгляду не заперечувався.

Крім того, дійсність господарських операцій за договором поставки та факт виконання послуг (експедирування вантажу) підтверджується також наявними актами виконання транспортної експедиції від 30.11.2009 № 113028 та від 31.12.2009 № 123114, де встановлені підписи відповідальних осіб (в матеріалах справи).

Вказані документи також повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Так, враховуючи п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, суд зазначає, що підставою для визначення витрат у податковому обліку є первинні документи, оформлені належним чином. Первинні документи повинні мати певний перелік обов'язкових реквізитів, які визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, наявність у платника податку податкових накладних з ПДВ та оплата вартості товару (робіт, послуг) є достатніми підставами для формування таких витрат та відповідно податкового кредиту з ПДВ.

Отже, судом встановлено, що дійсність господарських операцій за договором поставки (рахунки від 30.11.2009 № 113028 та від 31.12.2009 № 123114), укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Шляховик-Авто», за період листопад та грудень 2009 року підтверджується наданими до перевірки (що також містяться в матеріалах справи) первинними бухгалтерськими документами, які були досліджені в ході проведення перевірки та відображені ДПІ у м. Чернігові на 4-5 арк. Акту перевірки від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_2, а саме: податковими накладними, актами взаєморозрахунку, актами виконання транспортної експедиції, рахунками, що представниками відповідача не заперечувалось.

Дані, встановлені судом обставини, свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Шляховик-Авто» за період, що підлягав перевірці.

Зважаючи на вище встановлене, суд звертає увагу, що підставами ДПІ у м. Чернігові для донарахування позивачу ПДВ у сумі 188 916,66 грн. є лише висновки податкової перевірки контрагента позивача - ТОВ «Шляховик-Авто», тобто ґрунтується на Акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.10.2012 № 3863/22-222-31809888 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шляховик-Авто» з питань правильності нарахування до бюджету ПДВ по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам-покупцям за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, що підтвердили представники відповідача в судовому засіданні. Вищевказане є протиправним, оскільки платник податків не може нести відповідальності за порушення його контрагентом податкового законодавства.

Так, в силу ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), висловленої у рішенні від 22.01.2009, платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Оскільки, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що на підтвердження виконання договору поставки надавались первинні бухгалтерські документи. Вимоги договору виконані, сторони претензій не мають, що представниками відповідача в судовому засіданні також не заперечувалось.

З пояснень представників позивача та представників відповідача вбачається, що ДПІ у м. Чернігові не були взяті до уваги документи надані ФОП ОСОБА_1 в ході проведення перевірки. Не був взятий до уваги і той факт, що вказані господарські операції не визнавались в судовому порядку недійсними.

Отже, суд прийшов до висновку, що наданими ФОП ОСОБА_1 документами повністю підтверджується факт проведення фінансово-господарської діяльності, що в свою чергу повністю спростовує заперечення відповідача, оскільки висновки останнього ґрунтувались лише на Акті перевірки контрагента. Тому враховуючи досліджені та враховані під час перевірки первинні бухгалтерські документи, платник податку також правомірно в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди включив до складу податкового кредиту з ПДВ суму 188 916,66 грн.

Підставою для висновку ДПІ у м. Чернігові про незаконне формування ПДВ, можливе тільки в тому випадку, якщо позивачем не доведено і судом не встановлено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Податковий орган мав би підстави вважати правочини нікчемними, а суд - погодитися з обґрунтованістю висновку податкового органу, якщо б головною метою платника податку було одержання доходу за рахунок відшкодування ПДВ, чого відповідачем не встановлювалось та не зазначалось взагалі.

З урахуванням досліджених господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, суд прийшов до висновку, що за належних доказів - податкових накладних, актів взаєморозрахунків, актів виконання транспортної експедиції, рахунків - не врахування підстав формування ПДВ, вказане не давало ДПІ у м. Чернігові підстав для висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 188 916,66 грн., та відповідно й прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0009051720.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із обґрунтуваннями позивача про те, що висновки ДПІ у м. Чернігові, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаної суми зі складу податкового кредиту та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ - є незаконним.

Крім того, за врахуванням пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, яким визначено поняття «штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)» та ст. 123 Кодексу, якою встановлено накладення на платника податків штрафу у відповідному розмірі, а також враховуючи встановлені судом обставини та норми податкового законодавства, відповідно до яких до платника податків може застосовуватись фінансова (штрафна) санкція лише за допущені ним порушення вимог податкового законодавства, застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) є також неправомірним.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно враховуючи ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, констатуючи спірність формування відповідачем податкового зобов'язання позивачу по ПДВ, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 03.12.2012 № 0009051720 підлягає скасуванню.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 03.12.2012 №0009051720.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. н. НОМЕР_2) 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.) судового збору, сплаченого за квитанцією від 01.02.2013 № 104/107.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Житняк