Постанова № 308480, 20.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

20.11.06 Справа № 4/557-21/62

ПОСТАНОВА

Львівський апеляційний господарський суд у м.Львові в складі колегії

головуючого-судді Марко Р. І.

суддів Бонк Т. Б.

Бойко С.М..

при секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ »Рівнеазот»від 22.06.06 № 2097

на рішення господарського суду Львівської області від 14.06.06

у справі № 4/557-21/62

за позовом ТзОВ»Прогрес»

до відповідача 1- ДК»Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»

до відповідача 2- ВАТ»Рівнеазот»

про стягнення 558000 грв.

за участю представників сторін:

Від відповідача 2 Гуз С.

Від позивача- Хамус М.

Від відповідача 1- Колодко В.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області 14.06.06 задоволено частково позов ТзОВ»Прогрес». Стягнуто з ВАТ »Рівнеазот»на користь ТзОВ»Прогрес» 156 615,20 грв. основного боргу, 10 649,81 грв. інфляційних витрат, 4 376,64 грв.- 3% річних, 1 716,41 грв. держмита, 35,40 грв. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ТЗОВ»Прогрес»в дохід держбюджету 5 260 грв. держмита.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач- 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи; невірного застосування норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що при прийнятті оспорюваного рішення судом неповно з'ясовано всіх обставин, зокрема не взято до уваги, що в договорі відсутня умова щодо строку дії договору поруки № 175 від 08 лютого 2005 року. Апелянт вважає, що ТзОВ "Прогрес" по договору поруки № 175 від 08 лютого 2005 року зобов'язалось відповідати перед ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" за виконання ВАТ „Рівнеазот" своїх зобов'язань по договору №Р-02-ПР/03 від 10 січня 2003 року. Так, відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, відповідно до вимог ч. З ст. 180 ГК України, при укладанні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. В договорі поруки №175 від 8 лютого 2005 року взагалі відсутня умова про строк дії договору, а термін дії договору, в порушення ч. 2 ст. 251 ЦК України, яка визначає термін як певний момент у часі, визначений з посиланням на виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Таким чином, в договорі № 175 від 8 лютого 2005 року відсутня така істотна умова договору, як строк дії договору, а тому вказаний договір, відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, є неукладеним і не може бути підставою для виникнення прав та обов 'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Предметом договору поруки №175 від 8 лютого 2005 року було виконання зобов'язань за договором №Р-02-ПР/03 від 10 січня 2003 року про надання послуг з транспортування газу. Оплата послуг по транспортуванню газу, відповідно до п. 6.1. Договору №Р-02-ПР/03 від 10 січня 2003 року, здійснюється Замовником на підставі актів прийому - передачі газу до 10 числа місяця наступного за звітним. Таким чином, виконання за ВАТ „Рівнеазот" зобов'язання по оплаті послуг за транспортування ТОВ „Прогрес" можливе лише в тому разі якщо до 10 числа місяця наступного за звітним не сплачена вартість послуг, надання яких підтверджене відповідним актом прийому - передачі. Проте, ТОВ „Прогрес" суду не надало доказів за яким саме актом було проведено оплату послуг за транспортування газу по договору МР-02-ПР/03 від 10 січня 2003 року і не надано доказів того, що ВАТ „Рівнеазот" прострочило виконання зобов'язання по сплаті вказаних послуг саме за цей місяць. Також судом першої інстанції не взято до уваги , що Позивачем не доведено отримання ВАТ "Рівнеазот" коштів в сумі 500 000,00 грн., або їх частину від ТОВ „Прогрес". ТзОВ „Прогрес", в порушення вимог ч. 1 ст. 555 ЦК України, не повідомив ВАТ „Рівнеазот" про надходження вимоги ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" про сплату заборгованості за договором № Р-02-ПР/03 від 10 січня 2003 року за 2004 рік. Також апелянт вказує, що ТзОВ „Прогрес" вказувало в позовній заяві, що в лютому та березні 2005 року перерахувало ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" 500 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості ВАТ „Рівнеазот" по договору №Р-02-ПР/03 від 10 січня 2003 року. ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" повідомило, що кошти, перераховані ТзОВ „Прогрес" зараховані як оплата послуг з транспортування газу в 2004 році. Проте, на час перерахування ТОВ „Прогрес" коштів у ВАТ „Рівнеазот" не існувало заборгованості по оплаті послуг за транспортування газу наданих в 2004 році по договору №Р-02-ПР/03 від 10 січня 2003 року. ВАТ „Рівнеазот" повністю погасило заборгованість по договору №Р-02-ПР/03 від 10 січня 2003 року за 2004 рік та попередні періоди до 26 січня 2005 року. Що до вимоги позивача про стягнення солідарно з ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" та ВАТ „Рівнеазот" безпідставно отриманого майна в сумі 500 000,00 грн., збитки за порушення зобов'язання в сумі 58 000,00 грн., витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 40 000,00 грн., то апелянт вважає, що така вимога є безпідставною, оскільки наслідки набуття майна без достатньої правової підстави, які встановлені ст. 1214 ЦК України не передбачають сплату інфляційних витрат та трьох процентів річних.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що суд першої інстанції невірно стягнув з апелянта кошти, не взяв до уваги уточнені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача- 1 500000 грв. основного боргу, 40000 грв. інфляційних, 15000 грв. річних та всі судові витрати, а апелянта звільнити від відповідальності, а тому позивач просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача-1500 000 грв основного боргу , 40000 грв. інфляційних, 15000 грв. річних та всі судові витрати в тому числі 40000 грв. витрат по оплаті послуг адвоката, а апелянта звільнити від відповідальності

Розглянувши доводи апеляційної скарги, доповнення до апеляційної скарги, відзив позивача, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:

Між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ «Рівнеазот»укладено договір № Р-02-ПР/03 від 10.01.2003 року на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами, який по своїй правовій природі містить ознаки договорів підряду (про надання послуг).

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначені умов договору з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, між позивачем та відповідачем-1, відповідачем-2 укладено договір поруки № 175 від 08.02.2005 року на виконання вищевказаного договору № Р-02-ПР/03 від 10.01.03р. Окрім цього, між позивачем та відповідачем-2 23.02.2005 року укладено договори купівлі-продажу № 378,379 (предмет договору селітра в мішках на суму 1000 000 грн.)

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, договір поруки виконаний позивачем, що стверджується платіжними дорученнями № 119 від 28.02.2005 р. на суму 217957,60грн. та №159 від 14.03.2005 р. на суму 282042,40грн.

У відповідності до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Тобто, зі своєї сторони зобов'язання по договору поруки позивачем виконано належним чином та в строк передбачений пунктом 4.1 договору поруки, який встановлює, що поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, у порядку та в терміни, встановлені договором вказаним в п.2.1 даного договору (в пункті 2.1 договору поруки зазначено, що підстава зобов'язання, забезпеченого гарантією є договір №Р-02-ПР/03 від 10.01.03р.). Договором №Р-02-ПР/03 від 10.01.03р. сторони визначили порядок розрахунків розділом 6-м.

Крім того матеріалами справи підтверджується, що відповідач-2 частково виконав зобов'язання по договорах від 23.02.2005 року № 378,379 та поставив позивачу продукцію (селітру) на загальну суму 343384,80 грн. (накладні №№35012276, 35012344, 35012345, 35012434, 35012721, 35012740, 35012803 ), яка прийнята останнім.

Як встановлено судом, 15 березня 2005року відповідач-1 направив на адресу позивача та відповідача-2 лист-повідомлення №769/9-09 про погашення дебіторської заборгованості, яким повідомив позивача та відповідача-2 про зарахування перерахованих позивачем 500 000грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача-2 по договору №Р-02-ПР/03 від 10.01.03р.

Так як, позивач виконав взяті на себе зобов»язання по договору поруки, а відповідач- 2 по договорах поставки салітри виконав поставку продукції лише частково , 08.06.2005року позивач направив відповідачу-2 лист №720 про зарахування зустрічних вимог по договорах від 23.02.2005 року № 378,379 та договору поруки №175 від 08.02.2005 р., що не є неправомірним з боку позивача, так як ст.601 ЦК України такі дії позивача не вважаються протиправними. Зокрема дана стаття визначає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зустрічні вимоги сторін випливають з договорів та носять грошовий характер, вони є однорідними, а тому зобов'язання сторін на суму -343 384,80 грн. припинились, шляхом зарахування.

Згідно ч.2 ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Тобто, у позивача виникло право вимоги по стягнення коштів які сплачені ним по договору поруки (з врахуванням зарахування 156 615,20 грн.).

У відповідності до ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Відповідач-2 зобов'язаний згідно з умовами договору поруки вчинити дії на сплату коштів на вимогу позивача. Таких дій відповідачем-2 у повній мірі виконано не було.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 156615,20 грв. є обґрунтованою.

Щодо стягнення збитків у вигляді сплати відсотків за користування кредитом, то суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення збитків, оскільки кредитним договором № 010/08-11/1328 від 28.02.05 за яким позивач виступає позичальником не передбачено, що кредит надається на виконання умов саме по договорах № 378,379 від 23.02.05. Доказів понесення збитків саме з вини відповідачів , позивачем не представлено.

Із врахуванням суми задоволено позову в частині стягнення основного боргу в сумі 156615,20грн., суд першої інстанції вірно визначив суму 10649,81грн. інфляційних втрат та 4376,64грн. -3% річних, які підлягають до задоволення.

Представником позивача, як в суді першої так в суді апеляційної інстанції висунуто вимогу про стягнення з відповідачів 40 000грн. судових витрат пов"язаних з оплатою послуг адвоката.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем в обґрунтування фактичного понесення витрат долучено до матеріалів справи договір про надання юридичної допомоги від 10.03.06, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 260 виданого адвокату Халус М.М. та квитанцій № №000689,000693 від 19.05.06р. та 10.03.06р. про оплату позивачем 40 000 грв. за отримані послуги.

В той же час, судова колегія вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат понесених на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню, зокрема в сумі 21600 грв., оскільки заявлена до відшкодування сума витрат по оплаті послуг адвоката є неспіврозмірно завищеною відповідно до суми позову.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 500 000 грв. основного боргу, як безпідставно отриманих та 43000грн. інфляційних та 15000грн. З % річних, то така вимога позивача є безпідставною , так як позивач в силу договору поруки взяв на себе зобов»язання перед відповідачем- 1 виконати зобов»язання за відповідача- 2 за договором про транспортування газу, а відповідач- 2 доказів відсутності заборгованості перед відповідачем- 1 по договору по транспортуванню газу не представив, то колегія вважає, що відповідач- 1 правомірно прийняв від позивача 500000 грв. в оплату боргу позивачем за відповідача- 2 згідно договору поруки.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ВАТ »Рівнеазот»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 14.06.06 у справі № 4/557-21/62 частково скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов ТзОВ»Прогрес»задоволити частково. Стягнути з ВАТ »Рівнеазот»( р/р 260030265779 у філії ВАТ»Державний експортно- імпортний банк України м. Рівне, МФО 333539, ЗКПО 05607824) на користь ТзОВ »Прогрес»( р/р 260071909 в АППБ «Аваль»м. Володимир-Волинський, МФО 303569, ЗКПО 037351103162) 156 615,20 грв. основного боргу, 10 649,81 грв. інфляційних витрат, 4 376,64 грв.- 3% річних, 1 716,41 грв. держмита, 35,40 грв. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу. Стягнути на користь ТзОВ »Прогрес»( р/р 260071909 в АППБ «Аваль»м. Володимир-Волинський, МФО 303569, ЗКПО 037351103162) з ВАТ »Рівнеазот»( р/р 260030265779 у філії ВАТ »Державний експортно- імпортний банк України м. Рівне, МФО 333539, ЗКПО 05607824) 10 800 грв. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнути на користь ТзОВ »Прогрес»( р/р 260071909 в АППБ «Аваль»м. Володимир-Волинський, МФО 303569, ЗКПО 037351103162) з ДК »Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»( р/р 26009301366432 в Залізничному відділенні АК Промінвестбанку м. Львова, МФО 325105, ЗКПО 25560823) 10800 грв. витрат на оплату послуг адвоката. В решті позову відмовити. Стягнути з ТЗОВ »Прогрес»»( р/р 260071909 в АППБ «Аваль»м. Володимир-Волинський, МФО 303569, ЗКПО 037351103162) в дохід держбюджету 5 260 грв. держмита.

Господарському суду Львівської області видати накази.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий-суддя Марко Р. І.

суддя Бонк Т. Б.

суддя Бойко С.М..