Постанова № 30846858, 12.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/807/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2013 року № 0000102201 та № 0000092201, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» (далі - ДП «БУ №2» ВАТТТБ «Одестрансбуд») до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 18.01.2013 р. № 0000102201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 97891 грн. та від 18.01.2013 р. № 0000092201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 123610,50 грн.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.

Господарські відносини між ДП «БУ №2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд» та ТОВ «УММК», ПП «Сі.Ті.Джи», ПП «Сегмент-Юг» за період з 01.12.2009 р. по 28.02.2011 р., які були предметом перевірки податкового органу, підтверджуються відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства, як то видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, відповідними актами приймання-передачі робіт. Товар, придбаний у вказаних контрагентів було використано у подальшій господарській діяльності позивача для здійснення сантехнічних та електромонтажних робіт, що підтверджується звітами про нормативне використання матеріалів.

Позивач зауважує, що він не наділений повноваженнями щодо здійснення загального контролю за підприємствами, а тому не має права здійснювати нагляд за своїми контрагентами, а саме, проводити перевірку їх фінансового стану, матеріально-технічної бази. ДП «БУ №2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд» лише покупець відповідного товару (послуг), поставка якого була належним чином виконана та на підтвердження її виконання були надані належним чином оформлені документи.

Крім того, позивач зазначає, що в момент здійснення господарських операцій ТОВ «УММК», ПП «Сі.Ті.Джи», ПП «Сегмент-Юг» були зареєстровані у встановленому законодавством порядку та були платниками податку на додану вартість, на підставі чого вказаними контрагентами на законних підставах були видані податкові накладні ДП «БУ №2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 45-46 т. 3), в яких зазначив, що згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 79 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» від 25.12.2012 р. № 1390 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «БУ №2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «УММК» (код ЄДРПОУ - 34321060), ПП «Сі.Ті.Джи» (код ЄДРПОУ - 35767686), ПП «Сегмент-Юг» (код ЄДРПОУ - 35818058) за період з 01.12.2009 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої складено акт від 09.01.2013 р. № 24/22-1/22483602.

Так, відповідач вказує, що перевірка проводилась відповідно до листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 07.12.2012 р. № 52177/7/22-3 з актом від 28.11.2012 р. № 2324/22-3/35767686 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сі.Ті.Джи» (код ЄДРПОУ - 35767686) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображенні в обліку за весь період діяльності; листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 13.12.2011 р. № 238476/23-5 з актом від 13.12.2011 р. № 3048/23-513/35767686 «Про неможливість проведення невиїзної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сі.Ті.Джи» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень 2010 р. - лютий 2011 р.»; листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 07.12.2012 р. № 52349/7/22-3 з актом від 28.11.2012 р. № 2326/22-3/35818058 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» (код ЄДРПОУ - 35818058) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності; листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 17.05.2012 р. № 14983/7/22-224 з актом від 17.05.2012 р. № 382/22-211/34321060 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УММК» (код ЄДРПОУ - 34321060) з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період грудень 2010 року, січень, березень, серпень 2011 року»; листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 23.04.2012 р. № 9844/7/22-3 з актом від 12.04.2012 р. № 932/22-3/34321060 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «УММК» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.» (а.с. 47-137 т. 3), та з яких вбачається відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) вказаними контрагентами, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 269581 Дочірнє підприємство «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» зареєстровано як юридична особа у виконавчому комітеті Одеської міської ради 26.04.1995 р., номер запису в реєстрі - 1 556 105 0001 020968 (а.с. 56 т. 1).

Згідно з даними довідки з ЄДРПОУ серії АА № 583377 Дочірнє підприємство «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» здійснює такі види діяльності за КВЕД: будівництво житлових і нежитлових будівель; допоміжне обслуговування наземного транспорту; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у. (а.с. 55 т. 1).

Відповідно до статуту Дочірнє підприємство «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» від 27.04.2009 р. № 15 та зареєстрованого виконкомом Суворовського району м. Одеси 26.04.1995 р. № 224483602 предметом діяльності товариства, зокрема, є: будівництво, реконструкція і технологічні переустаткування залізничних доріг; будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, експлуатація об'єктів промислового, житлового, соціально-культурного та іншого призначення; виконання спеціальних видів робіт в проектуванні та будівництві; інжинерінгові вишукування (а.с. 57-66 т. 1).

У період з 25.12.2012 р. по 29.12.2012 р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» (код ЄДРПОУ - 22483602) по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «УММК» (код ЄДРПОУ - 34321060), ПП «Сі.Ті.Джи» (код ЄДРПОУ - 35767686), ПП «Сегмент-Юг» (код ЄДРПОУ - 35818058) за період з 01.12.2009 р. по 28.02.2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 09.01.2013 р. № 24/22-1/22483602 (а.с. 24-52 т. 1).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Актом перевірки встановлено порушення Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5, абз. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «УММК» (код ЄДРПОУ - 34321060), ПП «Сі.Ті.Джи» (код ЄДРПОУ - 35767686), ПП «Сегмент-Юг» (код ЄДРПОУ - 35818058) за період з 01.12.2009 р. по 28.02.2011 р., у результаті чого занижено суму податку на прибуток за рахунок завищення валових витрат на загальну суму 82407 грн., у т.ч. за 2009 р. - 13061 грн., 1 кв. 2010 р. - 6233 грн., 1 півріччя 2010 р. - 12201 грн., 9 місяців 2010 р. - 18835 грн., 2010 рік - 29578 грн., 1 кв. 2011 р. - 2499 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами-постачальниками на загальну суму 65925,66 грн., у т.ч.: за грудень 2009 р. - 10448,28 грн., січень 2010 р. - 2631,22 грн., лютий 2010 р. - 399,97 грн., березень 2010 р. - 1954,56 грн., квітень 2010 р. - 1318,80 грн., травень 2010 р. - 3822,38 грн., червень 2010 р. - 4620,54 грн., липень 2010 р. - 3272,06 грн., серпень 2010 р. - 5967,86 грн., вересень 2010 р. - 6098,88 грн., жовтень 2010 р. - 1525,55 грн.,листопад 2010 р. - 13439,02 грн., грудень 2010 р. - 8967,67 грн., січень 2011 р. - 1173,77 грн., лютий 2011 р. - 825,10 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2013 року № 0000102201, яким визначено позивачу розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 65926,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 31965,00 грн. (а.с. 53 т. 1) та податкове повідомлення-рішення від 18.01.2013 р. № 0000092201 про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 82407,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 41203,50 грн. (а.с. 54 т. 1).

Суд зазначає, що у перевіряємий податковим органом період з 01.12.2009 р. по 28.02.2011 р. відносини зі справляння податку на прибуток на податку на додану вартість регулювались Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість» та у 2011 році Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2.ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Кореспондують вищевказаним положенням норми Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Одночасно суд враховує положення Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Так, судом встановлено, що між ДП «БУ № 2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд» (покупець) та ПП «Сі.Ті.Джі» (продавець) у період грудень 2009 р., лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 р., січень, лютий 2011 р. відбувалися господарські відносини з постачання електропобутових товарів. На підтвердження вказаних операцій позивачем надані видаткові накладні (а.с. 67-105 т. 1), рахунки-фактури (а.с. 145-183 т. 1), податкові накладні (а.с. 106-144 т. 1).

Розрахунки між вказаними контрагентами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с. 95, 96, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 127-151 т. 2).

Також з матеріалів справи вбачається, що між ДП «БУ № 2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд» (покупець) та ПП «Сегмент-Юг» (продавець) у період грудень 2009 р., січень, березень, квітень, травень, червень, липень 2010 р. відбувалися господарські відносини з постачання електропобутових товарів, що підтверджується наступними наданими позивачем до суду документами: видаткові накладні (а.с. 184-211 т. 1), рахунки-фактури (а.с. 240-250 т.1, а.с. 1-16 т. 2), податкові накладні (а.с. 212-239 т. 1).

Розрахунки між вказаними контрагентами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с. 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 127-151 т. 2).

Крім того, товар, придбаний позивачем у ПП «Сі.Ті.Джі» та ПП «Сегмент-Юг» використовувався у його подальшій господарській діяльності, що підтверджується звітами про нормативне використання матеріалів співставлених з фактичними виконаними роботами (а.с. 17-67 т. 2).

Так, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Позивачем до суду надані документи на підтвердження фактичності господарських операцій з ПП «Сі.Ті.Джі» та ПП «Сегмент-Юг», а також про подальше використання товару у своїй господарській діяльності, з чого суд робить висновок про правомірність віднесення до податкового кредиту позивача сум податку на додану вартість по операціям з зазначеними контрагентами.

Крім цього, з положень ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Позивач вважає вищевказані договори укладеними відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що надані за цими договорами послуги, підтверджують ведення господарської діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей. Так, ПП «Сегмент-Юг» було зареєстровано у встановленому законом порядку відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 283030 (а.с.208-209 т.4), ПП «Сі.Ті.Джи» також було зареєстровано у встановленому законом порядку відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 283032 (а.с.210-211 т.4). Крім того, у матеріалах справи наявні свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Сегмент-Юг» № 100116108 (а.с. 92 т. 2), діюче на період здійснення господарської операції з позивачем, та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Сі.Ті.Джи» № 100104368 (а.с. 93 т. 2), яке також діяло при здійсненні постачання товару ДП «БУ № 2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд».

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ДП «БУ № 2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд» та його контрагенти ПП «Сегмент-Юг», ПП «Сі.Ті.Джи» є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Поряд з цим, судом встановлено, що між ДП «БУ № 2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд» (замовник) та ТОВ «УММК» (виконавець) було укладено договір від 03.11.2010 р. № 28 (а.с. 68-70 т. 2), відповідно до умов якого виконавець виконує власними і наданими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи і здає їх в обумовлені строки замовнику, а замовник оплачує виконані роботи. Роботи проводяться на об'єкті: 10-поверховий, 3-секційний житловий будинок № 19 з вбудованим дитячим садком-яслами на 55 міст № 19А, МКР Ш-4-2 сел. Котовського м. Одеса.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 4 грудня 2009 року N 554 затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництвіКБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", які слід застосовувати при проведенні взаєморозрахунків за виконані будівельні роботи між замовниками та виконавцями робіт у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Так, на підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надані довідка про вартість виконаних будівельних робіт і затрат за формою КБ-3 (а.с. 74-75 т. 2), акт прийомки виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в (а.с. 76-79, 82-85, 88-90 т. 2), підсумкові відомості ресурсів (а.с. 80-81, 86-87, 91 т. 2) та податкові накладні (а.с. 71-73 т. 2). Розрахунки за вказаний договір проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с. 116-188, 126, 127-151 т. 2).

Разом з цим суд зазначає, що податкові накладні від 30.11.2010 р. № 87, від 22.12.2010 р. № 169, від 24.12.2010 р. № 182, виписані позивачу ТОВ «УММК» не відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, не містять ПІБ особи, яка склала податкову накладну, що не дає змоги ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції, а отже не підтверджують належним чином здійснення господарської операції з ТОВ «УММК».

Так, відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про неправомірне віднесення ДП «БУ № 2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд» до податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «УММК» у розмірі 18937,00 грн., а також неналежне підтвердження первинними документами господарської операції з вказаним контрагентом.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ДП «БУ № 2» ВАТ ТБ «Одестрансбуд», а саме про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2013 р. № 0000102201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 46989,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 22497,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 18.01.2013 р. № 0000092201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 58736,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 29368,00 грн. без врахування суми податку на додану вартість та суми податку на прибуток по операціям з ТОВ «УММК».

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2013 року № 0000102201 та № 0000092201 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2013 року № 0000102201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 46989,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 22497,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.01.2013 р. № 0000092201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 58736,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 29368,00 грн.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 12 квітня 2013 року

Суддя П.П. Марин