Ухвала суду № 30846390, 23.04.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/2337/2012 Провадження № 22-ц/772/772/2013Головуючий в суді першої інстанції:Федчишен С.А.Категорія: 46Доповідач: Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Голоти Л.О., Чорного В.І.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, вказуючи, що 25.01.2005 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя у них не склалось і тому шлюб було розірвано. За період перебування у шлюбі ними було придбано автомобіль «Mitsubishi Lancer 2.0.1.», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, який було придбано в кредит, на підставі укладеного між відповідачем та АКБ «Форум» кредитного договору, на суму 20 000 доларів США, при цьому перший внесок за автомобіль склав 50500 грн., а також, в період шлюбу сторонами було придбано ряд рухомого майна (перелік якого надається) на загальну суму 25270 грн., яке після розлучення залишилось в належному відповідачу будинку і крім того, в період спільного проживання з відповідачем, батьком позивачки було передано їй грошові кошти та подаровано майно (перелік надається) і які є її особистою власністю, однак добровільно провести розподіл зазначеного майна відповідач відмовляється, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь половину суми сплаченого першого внеску за придбаний автомобіль в сумі 25250 грн.; половину сплачених коштів на погашення тіла кредиту та відсотків за період з травня 2008 року по січень 2010 року в сумі 26 744 грн.; кошти в сумі 12635 грн., які є компенсацією вартості майна, яке залишилось в будинку відповідача; 50 000 грн. (еквівалент 10 000 доларів США), які їй особисто подарив батько під час весілля і які в подальшому забрав відповідач та використав на власні потреби; кошти в сумі 19 542 грн., які були витрачені її батьком на придбання матеріалів на ремонт будинку № 27 по вул. Каховського в м. Вінниці і які залишились у відповідача; зобов'язати ОСОБА_3 повернути їй майно, яке було придбано на кошти батька позивача та є її особистою приватною власністю (перелік надається) і дитячі речі, а також, стягнути на її користь судові витрати.

В березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд із вищевказаним зустрічним позовом, у якому посилається на те, що він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 і за час спільного проживання ними було придбано в кредит автомобіль «Mitsubishi Lancer 2.0.1.», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, при купівлі якого ним було сплачено перший внесок в сумі 50500 грн., які були позичені його матір'ю, а також, ними було придбано пральну машину, кухонний комбайн, два телевізори, ноутбук, м'який куточок та посуд, на загальну суму 24600 грн., які після розлучення вивезла ОСОБА_2 і де його частка становить 12300 грн., а тому просив поділити зазначене у його позові майно, стягнувши із ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 12300 грн., а первісний позов залишити без задоволення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.03.2012 року вказані позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2013 року в задоволенні зазначених первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених нею вимог.

При цьому вказується, що суд прийняв рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права і не з`ясував всіх обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини і уточнили вимоги щодо обсягу майна, на яке претендує позивач за первісним позовом, а саме щодо стягнення на її користь коштів в сумі 12300 грн., які є компенсацією половини вартості майна, факт придбання якого визнав відповідач за первісним позовом у поданому ним позові, а також, стягнення половини суми сплаченого першого внеску за придбаний автомобіль та половини сплачених коштів на погашення тіла кредиту і відсотків в загальній сумі 51 994 грн..

ОСОБА_3 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю -доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовів, районний суд виходив з того, що сторонами не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про придбання ними майна в період шлюбу.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 25.01.2005 року по 14.05.2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі і на даний час між ними існує спір щодо поділу майна, яке ними було придбано під час спільного проживання.

Відповідно до вимог ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачено ст.ст. 70,71 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України.

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_2 заявлено вимогу про поділ спільного майна та зазначено його перелік, однак нею не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт придбання сторонами даного майна, за виключенням майна визнаного відповідачем за первісним позовом, тоді як згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, з приводу майна, придбання якого в період шлюбу, сторонами визнається, то останніми не доведено його місцезнаходження і пояснення сторін в даному випадку є суперечливими, при цьому колегія суддів звертає увагу на те, що сторонами заявлено вимоги про стягнення компенсації вартості даного майна, а не визнання на нього права власності.

Щодо вимоги ОСОБА_2 про стягнення на її користь половини суми сплаченого першого внеску за придбаний автомобіль та половини сплачених коштів на погашення тіла кредиту і відсотків, то дана вимога є безпідставною, оскільки зазначені кошти є витратами сторін, понесеними в період шлюбу при придбанні автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0.1.», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, який було придбано в кредит, на підставі укладеного між ОСОБА_3 та АКБ «Форум» кредитного договору, на суму 20 000 доларів США, при цьому інших вимог з приводу автомобіля, позивачем за первісним позовом не заявлено, тоді як згідно ч. 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Наведені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо недоведеності заявлених позовів та наявності підстав для відмови у їх задоволенні.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом вірно :