Постанова № 30846336, 18.04.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 5020-981/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Котлярової О.Л.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Феценко Олена Миколаївна, довіреність №468 від 13.09.12р. - ФОП Нікітіна Наталя Володимирівна;

представник відповідача: Пустовойтов Андрій Генадійович, довіреність №1 від 02.01.13р. - КП Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Нікітіної Наталії Володимирівни на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 19 листопада 2012 року у справі №5020-981/2012

за позовом Фізичної особи - підприємця Нікітіної Наталії Володимирівної

до відповідача Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова

про розірвання договору та усунення перешкод в користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець Нікітіна Наталія Володимирівна звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова про розірвання договору та усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19 листопада 2012 року у справі №5020-981/2012 (суддя О. О. Єфременко) в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд з посиланням на норми статті 834 ЦК України, дійшов висновку щодо недоведеності позивачем обставин необхідних для розірвання спірного договору, за якими об'єкт позики став потрібний йому самому. Також, суд не прийняв до уваги посилання позивача на існування обставин щодо необхідності продажу об'єкта позики, з тих підстав, що пунктом 2.5 договору передбачено, що при укладенні угод, пов'язаних із повним або частковим переходом прав по володінню, користуванню, розпорядженню зупиночним комплексом від Підприємця до інших фізичних або юридичних осіб, умови цього договору зберігають свою силу та є обов'язковими для нового власника (користувача) цього зупиночного комплексу.

Крім того, місцевий господарський суд не застосував до спірних правовідносин норми ст. 759 ЦК України , з огляду на те, що спірний договір не містить обов'язкових умов, які передбачені для такого виду договорів, як найм (оренда), оскільки в ньому відсутній строк, на який передається річ і розмір плати за її користування.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням у даній справі, Фізична особа -підприємець Нікітіна Наталія Володимирівна звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що місцевим господарським судом не вірно застосовані норми матеріального права, оскільки враховуючи характер спірних відносин, вони підпадають під регулюваннями нормами частини 2 статті 763 ЦК України про договір найму (оренди), яка передбачає право сторони договору найму укладеного безстроково, в будь - який час відмовитися від договору за три місяці, що і було зазначено останнім в претензії від 13.12.2011р.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2012 року у справі №5020-981/2012 Фізичній особі -підприємцю Нікітіній Наталії Володимирівні поновлено строк на подання апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Котлярової О. Л., Проценко О. І.

26 грудня 2012 року, у виконання запиту Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2012р. за вих. №48078, від Севастопольської міської ради надійшли витребувані документи.

Також, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, у виконання запиту суду від 19.12.2012р. за вих. №5038-48077, спрямував належним чином засвідчену копію наказу Фонду комунального майна №395 від 08.05.2007р.

22 січня 2013 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній посилається на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення, оскільки спірний договір не містить в собі ознак договору, які характеризують договори найму (оренди), що врегульовані ст. 759 ЦК України, а позивачем не було представлено суду належних та допустимих доказів, в підтвердження обставин щодо розірвання спірного договору передбачених ст. 834 ЦК України.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2013р., в зв'язку з відпусткою, суддю Проценко О. І. замінено у складі колегії на суддю Євдокімова І. В.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 березня 2013 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Євдокімова І. В. замінено у складі колегії на суддю Проценко О. І.

З огляду на зміну складу колегії суддів, двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги у справі №5020-981/2012 почався заново, а саме з 14 березня 2013 року (п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В судовому засіданні, яке відбулося 14.03.2013р., представником позивача було надано суду Витяг за №139688 із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірний торговий кіоск станом на 05.03.2013р. Також, відповідач надав суду належним чином засвідчену копію спірного договору і акту приймання - передач ідо нього.

У проведенні судового засідання, колегією суддів було оголошено перерву до 18 квітня 2013 року о 12 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені під розписку (а. с. 123).

В продовженому судовому засіданні, 18 квітня 2013 року, представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, а також надав суду письмові пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про порушення його прав відповідачем, які виражаються в безпідставному неповерненні, належного йому на праві власності, майна - торгового кіоску, а також просив долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, за мотивами викладеними у відзиві, а також надав додаткові письмові пояснення, в яких зокрема посилається на те, що зміна власника майна, яке є предметом спірного договору, не тягне за собою його розірвання, тому відсутні підстави для повернення майна позивачу. Крім того, вказав на те, що норми ст. 793 ЦК України не можуть бути застосуванні до даного договору, оскільки його предметом є торговий кіоск, який не є об'єктом нерухомого майна, а відтак спірний договір не підлягав нотаріальному посвідченню.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 14.06.2007р. між Фізичною особою-підприємцем Нікітіною Наталією Володимирівною (Підприємець) та Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім.О.С.Круподьорова (Підприємство) укладено договір №279 безоплатного користування майном, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу у безоплатне постійне користування торгівельний павільйон площею 3,8 кв.м, який знаходиться на зупинці громадського транспорту "Пошта" по направленню у міста (м. Севастополь, пр.Героїв Сталінграду, 28-А) та належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності (арк.с.30).

Пунктом 1.2 договору визначено, що торгівельний павільйон передається підприємству для здійснення діяльності, пов'язаної із реалізацією тролейбусних проїзних квитків.

Відповідно до пункту 4.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє безстроково. Підписи сторін на даному договорів свідчать про те, що між ними досягнута згода по усіх його суттєвим умовам.

За актом прийому-передачі, підписаним сторонами в той же день, що й спірний договір, як стверджується самим сторонами у своїх поясненнях (а. с. 99, 104), підприємство прийняло, а підприємець передав об'єкт нерухомого майна (арк.с.31).

Як вбачається із Свідоцтва про право власності від 10.05.2007р., Нікітіній Наталії Володимирівні належить на праві приватної власності торгівельний павільйон літ. "А2" загальною площею 3,8 кв.м, розташований за адресою м. Севастополь, вул. Героїв Сталінграду, 28 "Б".

В ході судового розгляду в суді першої інстанції, на запит суду Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради листом за вих.№ 13032 від 16.11.2012р. повідомило, що за обліковими даними архіву, за адресою м.Севастополь, пр.Героїв Сталінграду, 28-А з 22.03.2000р. за ПП "Фірма "Та мерлан" зареєстрований об'єкт нерухомого майна - павільйон площею 63 кв.м - Кафе "1001 нічь".

Крім того, представник позивача представив колегії суддів довідку Управління міського будівництва і архітектури від 27.04.2007р. за №1593/5-2, згідно якої повідомлено, що зупиночному комплексу з об'єктами торгівлі, розташованому на земельній ділянці площею 0,0401 га, оформленим договором оренди від 10.03.2005р. за рег. №040665900034 від 27.04.2006р., прийнятого в експлуатацію із зазначенням місця розташування - пр. Героїв Сталінграду, №28-А, в зв'язку із впорядкуванням адресної схеми присвоєна адреса: м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, №28-Б.

Отже, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги укладений позивачем договір оренди земельної ділянки площею 0,0401 га від 10.03.2005р. за рег. №040665900034, судова колегія зазначає, проте, що на даний час, в зв'язку із обставинами щодо зміни адреси, спірний об'єкт - торговий павільйон, знаходиться за адресою: м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, №28-Б, що також слідує із Витягу із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії СЕК №139688 станом на 05.03.2013р. (а. с. 117).

Підставою звернення до суду з даним позовом є питання щодо наявності, на думку позивача, підстав для розірвання договору безоплатного користування майном № 279 від 14.06.2007р., у зв'язку із його відмовою від договору, з підстав невиконанням відповідачем умов зазначеного договору.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту спірного договору випливає, що він є безплатним, предметом договору є нерухоме майно, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 10.05.2007р., Нікітіній Наталії Володимирівні і Витягу із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії СЕК №139688 станом на 05.03.2013р., та укладений безстроково.

Так, в главі 60 Цивільного кодексу України договір позики закріплений в якості самостійного виду договору, на підставі такої основної ознаки, як безплатність.

Слід зазначити, що саме ця ознака відрізняє його від такого виду договору, як найм (оренда), який закріплений в ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Так, пункт 2.1 спірного договору містить в собі положення щодо безплатного користування майном.

Таким чином, з огляду на правову природу спірного договору, він є договором позики, а відтак правовідносини за ним регулюються главою 60 Цивільного кодексу України.

Водночас, частина 3 статті 827 ЦК України передбачає, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Таким чином, в Цивільному кодексі договір найма (оренди) формулюється як базовий для врегулювання відносин направлених на передачу майна в користування, не залежно від платності чи безплатності зобов'язання, що дає можливість застосування до договору позики положень глави 58 цього Кодексу про найм (оренду).

З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про те, що до спірних відносин не підлягає застосуванню положення глави 58 цього Кодексу про найм (оренду), так як спірний договір є безплатний та укладений на невизначений термін, є помилковим.

При цьому, що стосується строку дії, судова колегія зазначає наступне.

Згідно статті 831 ЦК України якщо сторони не встановили строк користування річчю, він визначається у відповідності з ціллю її використання.

Частинами 1, 2 статті 763 ЦК України, що застосовується до відносин позички, договір позички укладається на строк, встановлений договором. Якщо, строк позики не встановлений, договір вважається укладений на невизначений термін.

Відтак, договір позички може бути укладений на невизначений строк, як і договір найму (оренди), але якщо строк дії в договорі не визначений, це означає, що немає можливості визначити тільки момент його закінчення, оскільки момент початку дії договору визначається за правилами ст. 640 ЦК України.

При цьому, виходячи із змісту статей 763 і 831 ЦК України, умови про строк дії договору, не є суттєвою умовою договору позики.

Між іншим, положення статті 834 ЦК України щодо підстав розірвання договору позики, в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки спірний договір укладений безстроково, що дозволяє застосовувати до нього норму абз. 2 ч. 2 ст. 763 ЦК України

Так, згідно абз. 2 частини 2 статті 763 ЦК України, яким передбачено, що кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Отже, з правового аналізу даної норми слідує, що в такому випадку момент закінчення договору буде залежати від волі будь-якої із сторін та договір буде діяти стільки часу, скільки буде існувати потреба обох сторін у такого роду відносинах. Як тільки будь-яка із сторін втратить економічний інтерес до продовження відносин оренди, вона вправі заявити про відмову від продовження відносин оренди.

Разом з тим, для реалізації передбаченої статтею 763 названого Кодексу можливості відмови сторони у будь-який час від укладеного на невизначений строк договору найму (оренди) не має правового значення причина такої відмови (зокрема, порушення умов договору, намір орендодавця використовувати його для власних потреб чи якась інша).

Відтак, з огляду на вищевикладене право на відмову від договору позики укладеного безстроково, може бути реалізовано однією із сторін у будь - який час.

Водночас, строки для попередження про відмову від договору найму, згідно зазначеної норми, встановлені у три місяці для нерухомого майна.

Так, листом від 05.09.2011р. позивач повідомив відповідача про необхідність розірвати укладений між сторонами договір безплатного користування майном №279 від 14.06.2007р.(а. с. 8).

Листом від 21 жовтня 2011 року за вих. №21 позивач повідомив відповідача про відмову від спірного договору та просив передати йому по акту приймання - передачі торговий павільйон (а. с. 9).

Зазначений лист, був отриманий відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення вказаного листа 26.10.2011р., та це підтверджує сам відповідач.

13 грудня 2011 року, позивач звернувся до відповідача із претензією про звільнення приміщення торгового павільйону, в зв'язку з відмовою від договору безплатного користування майном №279 від 14.06.2007р. та не повернення спірного об'єкту відповідачем (а. с. 10).

У відповідь на зазначену претензію, відповідач листом від 10.01.2012р. за вих. №05/21, повідомив про незгоду розірвати спірний договір та повернути майно, посилаючись на відсутність підстав для припинення договірних зобов'язань, оскільки договір укладений безстроково та майно передане у постійне користування.

В зв'язку з неповерненням відповідачем позиченого майна, позивач 31 серпня 2012 року (штамп пошти на конверті) звернувся з даним позовом до суду, тобто у термін більш ніж за 3 місяці (з 21.10.2011р. по 31.08.2012р.) , позивач повідомив відповідача про свою відмову від укладеного договору листом від 21.10.2011р., тобто скористався своїм правом передбаченим абз. 2 частини 2 статті 763 ЦК України.

Відповідно до частини 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В силу ч. 2 статті 782 ЦК України при відмові наймодавця від договору найму договір вважається розірваним з моменту отримання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Таким чином, враховуючи, що лист позивача від 21.10.2011р., який містить в собі відмову останнього від договору, був отриманий відповідачем 26.10.2011р., спірний договір є припиненим з 26.10.2011р.

Виходячи із встановленого, позивач відмовився від договору, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 763 ЦК України, а отже договір оренди вважається таким, що припинив свою дію, і відповідач відповідно до вимог ст. 785 ЦК України зобов'язаний повернути об'єкт позики у стані, в якому він був одержаний, або у стані, який зазначено в договорі.

Адже, наслідком, як відмови сторони від договору, так і розірвання договору, є припинення договірних зобов'язань між сторонами, при цьому звернення до суду про його розірвання в даному випадку не потрібно, в зв'язку з чим позовні вимоги про розірвання спірного договору підставно залишені місцевим господарським судом без задоволення, однак з наведених вище підстав.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем спірним торговим павільйоном, шляхом його звільнення, судова колегія вважає, що вони підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду про відмову в позові в цій частині скасуванню, з огляду на наступне.

Враховуючи, що спірний договір є розірваний з 26.10.2011, в зв'язку з відмовою позивача від договору, то з огляду на положення ч. 2 статті 763 ЦК України, право вимагати усунення перешкод в користуванні своїм майном виникло у позивача після спливу, встановленого цією нормою, трьохмісячного строку, а саме після 26.01.2012р., який в даному випадку був дотриманий останнім, оскільки позов поданий до суду тільки 31.08.2012р.

Відповідно до пункту 3частини 2 статті 833 ЦК України користувач зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст.316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що позивач є власником спірного торгівельного павільйону, що підтверджується належними у справі доказами, а договір щодо його безплатного користування припинив свою дію, то у відповідач відсутнє право на зайняття цього павільйону. В зв'язку з чим, судова колегія прийшла до висновку, що то позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні вказаним майном, є такими, які підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах Закону і підлягають задоволенню.

При цьому, слід зазначити, що сам відповідач підтверджує, що він на даний час займає спірний торгівельний павілйон та не вбачає підстав для його звільнення, в зв'язку з чим позивач позбавлений права доступу до нього, а відтак і вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як вбачається із умов спірного договору, він був укладений між сторонами 14.06.2007р. та враховуючи, що відмова від договору була датована позивачем 21.10.2011р., приводить до висновку про укладення його строком більше ніж на 3 роки.

Згідно ч. 3 ст. 828 ЦК України договір позики будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 ЦК України.

За приписами ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню при його укладенні строком на три роки і більше.

Разом з тим, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у прийнятому ним рішенні у справі № 7/221-09 від 25.06.2011 р.

Враховуючи, що зобов'язання за оспорюваним договором були виконані сторонами, про що свідчить оформлений та підписаний акти приймання - передачі торгового павільйону, то відсутні підстави вважати його неукладеним.

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, привело до прийняття місцевим господарським судом рішення, яке не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому воно підлягає у скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання усунення першкод в користування позиваечм торговим павільйоном, з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктами 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Нікітіної Наталії Володимирівни задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 19 листопада 2012 року у справі № 5020-981/2012 в частині відмови в позовних вимогах про зобов'язання Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова усунути перешкоди в користуванні Фізичною особою - підприємцем Нікітіною Наталією Володимирівною її власністю, шляхом звільнення торгового павільйону літ. "А2. загальною площею 3,8 кв. м., розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Сталінграду, 28-Б - скасувати.

3. Прийняти у цій частині нове рішення:

Зобов'язати Комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова (99033, м. Севастополь, вул. Л. Толстого, 51, код ЄДРПО України 03328899) усунути перешкоди в користуванні Фізичною особою - підприємцем Нікітіною Наталією Володимирівною (99057, м. Севастополь, вул. Адм. Юмашева, буд. 4-В, кв. 23, ідентифікаційний номер 1940202540) її власністю, шляхом звільнення торгового павільйону літ. "А2. загальною площею 3,8 кв. м., розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Сталінграду, 28-Б.

Стягнути з Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова (99033, м. Севастополь, вул. Л. Толстого, 51, код ЄДРПО України 03328899) на користь Фізичної особи - підприємця Нікітіної Наталії Володимирівни (99057, м. Севастополь, вул. Адм. Юмашева, буд. 4-В, кв. 23, ідентифікаційний номер 1940202540) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 536,50 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 268,25 грн.

4. В іншій частині рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору №279 від 14.06.2007р. безоплатного користування майном - залишити без змін.

5. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.Л. Котлярова

О.І. Проценко