Ухвала суду № 30844928, 03.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р. Справа № 3068/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Левицької Н.Г., Рибачука А.І.;

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року в справі за позовом державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2010 року, Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення № 0001832302/0/2573 від 22 вересня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з плати за землю у розмірі 145 819 грн 42 коп. (з урахуванням уточнень позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що протягом періоду, який підлягав перевірці, підприємство земельними ділянками, що зазначені в акті перевірки, не користувалось, а Законом України "Про плату за землю" визначено, що податок - це обовязковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно з такими даними, в постійному користуванні ДП Міністерства оборони України "Західвійськбуд" є відповідні земельні ділянки.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - державним підприємством Міністерства оборони України "Західвійськбуд", подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що з 2003 року власник

земельних ділянок змінився, а у договорах купівлі-продажу будівель та споруд, зазначено, що державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" відмовляється від земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди, що продаються.

Особи, які беруть участь у справі, в судове за сідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" перебуває на податковому обліку у ДПІ в Залізничному районі м. Львова.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова провела виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 03 вересня 2009 року № 1974/23-2/24308317, в якому вказано, що всупереч ст.ст. 2, 4, 5, 13, 14 Закону України "Про плату за землю" від 03 липня 1992 року державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" у період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року не нараховувало та не сплачувало земельний податок за земельні ділянки. За період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року підприємство не нарахувало та не сплатило за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року суму 31261, 76 грн., за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року суму 41682, 34 грн., за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року суму 42849, 88 грн., за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року суму 12340, 74 грн.

На підставі зазначеного акту від 03 вересня 2009 року ДПІ в Залізничному районі м. Львова прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 вересня 2009 року № 0001832302/0/25733 за порушення норм ст.ст. 2, 4, 5, 13, 14 Закону України "Про плату за землю" у розмірі 145819, 42 гривень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначено Законом України "Про плату за землю" від 03 липня 1992 року.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно зі ст. 7 цього Закону ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до вимог ст.ст. 13,15 Закону України "Про плату за землю", підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Ст. 193 та ст. 194 Земельного кодексу України встановлено, що Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про плату за землю" Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Надаючи оцінку обставинам у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт порушення позивачем норм Закону України "Про плату за землю" підтверджується відповідними доказами. Так, з листа Львівського міського управління земельних ресурсів № 40/6/124 від 15 липня 2009 року вбачається, що в постійному користуванні в ДП Міністерства оборони України "Західвійськбуд" перебувають діялянка в м. Львові по вул. Городоцькій, 224, площа 2, 4089 га., правовстановлюючий документ - державний акт на право постійного користування, реєстраційний № 87. книга записів 1-3; діялянка в м. Львові по вул. Кульчицької, 16, площа 0, 3731 га.

Нормативна оцінка земельних ділянок становить: по вул. Городоцькій, 224: на 2006 рік - 3302120, 12 грн., на 2007 рік - 3302120,12 грн., на 2008 рік - 3394621,88 грн., на 2009 рік - 3910608, 88 грн.; по вул. Кульчицької, 16: на 2006 рік - 866114, 34 грн., на 2007 рік - 866114, 34 грн., на 2008 рік - 890365, 84 грн., на 2009 рік - 1025689, 21 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він відмовився від постійного землекористування, оскільки позивачем не було надано жодних доказів, які свідчили б про факт звернення до Львівської міської ради (власника землі) про відмову від постійного користування землею або до органів, що адмініструють Державний земельний кадастр, - про внесення змін до нього щодо відомостей про землекористування ДП Міністерства оборони України "Західвійськбуд".

Судом першої інстанції правильно вказано, що твердження позивача про автоматичний перехід права користування відповідними земельними ділянками та перехід обовязку сплати земельного податку до набувачів відчужених ним будівель є безпідставним, оскільки відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України до субєкта, який придбав будівлю, переходить право власності чи користування на земельну ділянку, яке повинно бути оформлене згідно вимог чинного законодавства. Документом, що підтверджує право постійного користування земельною ділянкою, є державний акт.

Щодо твердження позивача про неможливість застосування штрафних санкцій з огляду на ст. 14 Закону України "Про Збройні сили України", то суд звертає увагу на те, що позивач є підприємством, господарюючим субєктом, тому не відноситься до осіб, які перелічені в нормі, на яку він покликається. Крім того, у Законі України "Про систему оподаткування в Україні" вказано, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2009 року № 0001832302/02/25733 - відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року в справі № 2а-2335/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Н. Г. Левицька

А. І. Рибачук