Постанова № 30844477, 17.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р. Справа № 909/124/13-г

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвська М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина", м. Івано-Франківськ б/н від 01.03.2013р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2013р.

у справі № 909/124/13-г

за позовом: фізичної особи-підприємця Ільїна Ігора Івановича, м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 12 188 грн. 18 коп., з яких 11 119грн. 88коп. - основного боргу, 838грн. 54коп. -пені, 229грн. 76коп. - 3% річних .

За участю представників сторін:

від позивача - Фігель Ю. - представник,

від відповідача - Коваль А. - представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2013р. у справі №909/124/13-г (суддя Неверовська Л.М.) позов фізичної особи - підприємця Ільїна Ігора Івановича задоволено: стягнено з ТОВ "Медсервіс-Галичина", , м. Івано на користь фізичної особи - підприємця Ільїна Ігора Івановича, м. Львів 11 119,88грн. основного боргу, 229,76грн. 3% річних, 838,54 грн. пені, 1 720,50грн. судового збору.

ТОВ "Медсервіс-Галичина" подано апеляційну скаргу б/н від 01.03.2013р., в якій просить скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на те, що висновки місцевого господарського суду про підставність позовних вимог здійснені внаслідок того, що представник відповідача, не володіючи ситуацією зловмисно визнав позов. Довіреність на представлення інтересів відповідача, яка видана Гентош Ростиславу Євгеновичу від 01.08.2012р., відкликана ТОВ "Медсервіс-Галичина" ще 01.02.2013р., а тому в останнього не було повноважень на представлення інтересів відповідача в суді. Також, скаржник посилається на те, що видаткова накладна №40 від 16.05.2012р. на підставі якої судом стягнуто заборгованість на користь позивача не може бути доказом по справі, який пітверджує факт договірних відносин між сторонами, оскільки не відповідає вимогам щодо первинних документів, оскільки остання містить лише підпис, який не є підписом директора скаржника, і не містить інших даних, на підставі яких можна ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Окрім того, на думку скаржника, безпідставним є стягнення з ТОВ «Медсервіс-Галичина» 3 % річних та пені, оскільки долучений до матеріалів справи договір №ІП 05.09 від 16.05.2012р. не пов»язаний із видатковою накладною №40 від 16.09.2012р., а також у накладній відсутнє посилання на договір №ІП 05.09 від 16.05.2012р., натомість як підстава вказано основний договір.

ФО-П Ільїн І.І. у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Скаржником заявлялось клопотання б/н від 17.04.2013р. про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті справи №914/1474/13, оскільки вирішення останньої буде мати суттєве значення для прийняття судового рішення у справі №909/124/13-г.

Дане клопотання судової колегії відхилено як необгрунтоване, оскільки апеляційна інстанція переглядає обставини справи, які існували на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, між фізичною особою - підприємцем Ільїним Ігорем Івановичем та ТОВ "Медсервіс-Галичина" укладено договір № ІП05/09 купівлі-продажу від 16.05.2012р.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна вартість товару становить 11 119,88грн.

Згідно п. 1.3. договору, асортимент, кількість товару, що підлягає передачі визначається накладними, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору № ІП05/09 від 16.05.12, позивач передав у власність, а відповідач прийняв товар (матеріали та запчастини), що підтверджується видатковою накладною № 40 від 16.05.2012р. на загальну суму 11 119,88грн.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем становить 11 119,88грн.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами даного спору, за своєю правовою природою є правовідносинами поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції.

Статтею 1 названого Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати необхідні реквізити.

Дослідивши наявну в матеріалах справи видаткову накладну №40 від 16.05.2012р., судова колегія прийшла до висновку, що така відповідає вимогам Закону, підписана сторонами та скріплена відтисками їх печаток, а тому є підставою виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунок за отриманий товар, що спростовує твердження скаржника в апеляційній скарзі щодо того, що остання не може бути доказом у справі, оскільки не підтверджує факт договірних відносин між сторонами.

Згідно із приписами ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про законність та доведеність належними і допустимими доказами вимог позивача про оплату одержаного відповідачем по видатковій накладній №40 від 16.05.2012р. товару.

Щодо твердження скаржника про безпідставність стягнення з товариства 3% річних та пені, оскільки договір №ІП05/09 від 16.05.2012р. не пов»язаний із видатковою накладною №40 від 16.05.2012р., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення грошового зобов'язання скаржником в зв»язку із чим згідно поданого позивачем розрахунку позовні вимоги про стягнення 229, 76грн. 3 % річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до 1.3. договору №ІП05/09 від 16.05.2012р, асортимент, кількість товару, що підлягає передачі товару визначається накладними, які є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість товару становить 11 119,88грн.(п.1.2 договору).

Як вбачається із спірної видаткової накладної №40 від 16.05.2012р. остання видана на суму загальної вартості товару відповідно до п.1.2 договору - 11 119,88грн. Дата підписання договору та видаткової накладної є 16.05.2012р..

Вищенаведені обставини спростовують твердження скаржника про непов»язаність договору №ІП05/09 від 16.05.2012р. та видаткової накладної №40 від 16.05.2012р.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2. договору, сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

З огляду на викладене підлягає стягненню з відповідача 838,54грн. пені згідно поданого позивачем розрахунку.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо повноважень представника відповідача Гентоша Р.Є., який приймав участь у розгляді справи місцевим господарським судом, судова колегія зазначає наступне.

Фізичною особою-підприємцем Ільїним І.І. про стягнення заборгованості з ТОВ "Медсервіс-Галичина" подано позов до господарського суду Івано-Франківської області 06.02.2013р. (вхідний № господарського суду Івано-Франківської області 531).

Копія позовної заяви з додатками згідно опису вкладення (а. с. 6) надіслана на юридичну адресу відповідача: м. Івано-Франківськ, вул. Краківського, 1 05 лютого 2013 р. (а. с. 5-6).

Таким чином, відповідач був належним чином обізнаний з пред'явленими до нього вимогами позивача та про порушення провадження у справі ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2013р. (а. с. 2 зворот)., що підтверджується журналом реєстрації вихідної кореспонденції від 13.02.2013р. та реєстром відправки кореспонденції № 73 від 13.02.2013р. (а.с. 42-45).

Згідно вимог ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

В матеріалах справи (а. с. 18) наявна копія довіреності, виданої директором ТОВ "Медсервіс-Галичина" Дзюбаном О.Р. Гентошу Ростиславу Євгеновичу на представлення інтересів ТОВ "Медсервіс-Галичина" у відносинах з фізичними та юридичними особами, у всіх судах України, в адміністративних та державних органах і установах, в органах місцевого самоврядування, органах виконавчої служби, наділяє його правом вчиняти всі процесуальні дії, в тому числі правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, а також всіма іншими процесуальними правами, що належать товариству. Довіреність діє протягом трьох років з дня її вчинення.

Про відкликання даної довіреності відповідач не повідомив ні місцевий господарський суд, ні інших осіб, як це передбачено в ст. 249 Цивільного кодексу України, а тому при розгляді справи у суді першої інстанції не було підстав ставити під сумнів повноваження Гентош Р.Є.

Як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії поштового відправлення, дійсно, на адресу Гентош Р.Є. 28.02.2013р. (м. Львів, вул. Мазепи,24/95) був надісланий цінний лист, однак, дана незавірена копія не може бути доказом відкликання довіреності Гентоша Ростислава Євгеновича на представлення інтересів ТзОВ "Медсервіс-Галичина" при розгляді даної справи; відсутні і належні докази про відкликання довіреності Гентоша Р.Є. станом на 19.02.2013р.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2013р. у справі №909/124/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.04.2013р..

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.