Рішення № 30844271, 18.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/847/13 18.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг», м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.», м.Київпростягнення 276 463,61 грн.Суддя Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача Пінчук-Ніколайчук Ю.В. (дов. №б/н 06.12.2012 р.);від відповідачаНіколаєв О.С. (дов. №б/н від 09.01.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (надалі -ТОВ «Ласка Лізинг») звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» (надалі -ТОВ «Фіма «ТМ.М.») про стягнення 276 463,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу №805/04/2007 від 25.04.2007 р., у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 264 851,54 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки (пені) у розмірі 9 676,71 грн., 3% річних у розмірі 1 935,36 грн. за період з 24.07.2012 р. по 20.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/847/13 розгляд справи призначено на 05.02.2013 р.

До початку судового засідання 29.01.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.02.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 05.02.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 19.02.2013 р.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 19.02.2013 р. справу було передано судді Ващенко Т.М. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 26.03.2013 р.

У зв'язку із виходом з лікарняного судді Жагорнікової Т.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням заступник голови господарського суду міста Києва від 22.02.2013 р. справу було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Жагорніковою Т.О.

До початку судового засідання 12.03.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.03.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 26.03.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 18.04.2013 р.

До початку судового засідання 29.03.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.04.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для винесення рішення у справі по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2007 р. між ТОВ «Ласка Лізинг» (надалі - лізингодавець) та Фірмою «Т.М.М.» ТОВ (надалі - лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №805/04/2007 (надалі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.

Відповідно до того ж пункту Договору предметом лізингу є Екскаватор-погрузник 3 СХ SM (4 одиниці), 2007 року випуску.

В пункті 6.1 Договору сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Євро по курсу згідно до п. 6.1.1 Договору.

Згідно п. 6.1.1 Договору для цілей даного договору вводяться поняття: «Курс 1»- курс, встановлений НБУ для одного Євро на 21.05.2007 р. «Курс 2»- курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток №1) до даного договору.

Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 254 028,00 «у.е», в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 42 338,00 «у.е», виражена в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з п. 6.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по курсу 1 (але не нижче ніж по курсу, встановленому НБУ для одного Євро на дату укладення даного договору) та викупну вартість, вказану в додатку №1 до договору по курсу 1 (але не нижче ніж по курсу, встановленому НБУ для одного Євро на дату укладення даного договору) з урахуванням правил, викладених в додатку №7 до даного договору (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 324 326,13 «у.е», враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 41 671,33 «у.е».

Згідно п. 3.1 Договору передача лізингодавцем майна, а також необхідного обладнання та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинне бути здійснене протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення.

Відповідно до п. 5.5. Договору лізингові Платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингових платежів за кожний період Строку Фінансового лізингу вказаний у Графіку внесення платежів (Додаток № 1 до цього Договору).

Лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування Майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом Строку Лізингу або до моменту дострокового припинення Договору (п. 5.8. Договору).

Сторонами одночасно з підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (Додаток №1 до Договору).

29.05.2007 р. на підставі видаткової накладної №РН-0000187 лізингодавець передав, а лізингоодержувач в особі Розпорня О.П., що діяв на підставі довіреності ЯПД №464409 від 29.05.2007 р. прийняв предмет лізингу: Екскаватор-навантажувач 3 СХ SM (4 одиниці), 2007 року випуску

30.07.2009 р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору №805/04/2007/R відповідно до п. 1 якої графік внесення платежів викладено в новій редакції.

Спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошових зобов'язань за Договором.

Договір №805/04/2007 від 25.04.2007 р. є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання за Договором, а саме передав предмет лізингу (на підставі видаткової накладної №РН-0000187 від 29.05.2007 р.), проте відповідач своє зобов'язання, щодо сплати лізингових платежів виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за 62-66 періоди лізингу у розмірі 264 851,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно п. 6.8 Договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно графіку внесення лізингових платежів (в редакції Додаткової угоди від 30.07.2009 р.) та з урахуванням вимог п. 6.8 Договору відповідач у період з липня 2012 р. по листопад 2012 р. зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 264 851,54 грн.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та графіку внесення лізингових платежів (в редакції Додаткової угоди від 30.07.2009 р.), відповідно до якого датою проведення Лізингового платежа за 62 період лізинг - до 21.07.2012 р., 63 період лізинг - до 21.08.2012 р., 64 період лізинг - до 21.09.2012 р., 65 період лізинг - до 21.10.2012 р. та 66 період лізинг - до 21.11.2012 р., тобто строк виконання грошового зобов'язання відповідача на момент розгляду справи настав.

Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у період з липня 2012 р. по листопад 2012 р. у розмірі 264 851,54 грн. на підставі Договору.

Посилання відповідача на незаконне встановлення в Договорі сплати лізингових платежів в іноземній валюті судом відхиляються з огляду на ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, а також постанову Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №12/149 за позовом ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» до ТОВ «Спецгортехніка» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, яка в частині застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для суду.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Ласка Лізинг» про стягнення з Фірми «Т.М.М.»- ТОВ заборгованості у розмірі 264 851,54 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 9 676,71 грн. та 3% річних у розмірі 1935,36 грн. за період з 24.07.2012 р. по 20.12.2012 р.

Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

В частині 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5 Договору сторони передбачили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованими.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про стягнення пені, встановив, що визначена позивачем пеня у сумі 9 676,71 грн. перевищує розмір пені, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, оскільки позивач припустився помилки, не врахувавши, що 2012 рік є високосним роком, і, відповідно, кількість днів в ньому становить 366, а не 365, а отже підлягає частковому стягненню з відповідача у розмірі 9 650,26 грн.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про стягнення 3% річних, встановив, що визначений розмір 3% річних 1 935,36 грн. перевищує розмір 3%, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, оскільки позивач припустився помилки, не врахувавши, що 2012 рік є високосним роком, і, відповідно, кількість днів в ньому становить 366, а не 365, а отже підлягає частковому стягненню з відповідача у розмірі 1 930,04 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корпус 2; ідентифікаційний код 33104543) заборгованість у розмірі 264 851 (двісті шістдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одна) грн. 54 коп., пеню у розмірі 9 650 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 26 коп., 3% річних у розмірі 1 930 (одна тисяча дев'ятсот тридцять) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 5 528 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 63 коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 23.04.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова