Рішення № 30843178, 15.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р.Справа № 922/1062/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків до ЗАТ "Українська індустріальна корпорація", м. Харків про стягнення 105 994,84грн. за участю представників сторін:

позивача - Герус І.В., дов. № 85/1096 від 28.12.12р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 54 745,23грн., пеню в розмірі 49 818,16грн., 3% річних в розмірі 1 431,45грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 02.04.13р., відповідно до ст.77 ГПК України, було оголошено перерву до 15.04.13р. з метою надання сторонами додаткових доказів. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача після перерви в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12.12.11р. між Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством "Українська індустріальна корпорація" (відповідач у справі) укладено договір поставки № 67/12-11 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторони умовами договору, а саме п. 3.2, погодили, що позивач проводить розрахунок шляхом 50% попередньої оплати згідно виставленого відповідачем рахунку та 50% по факту готовності товару.

Позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином та 12.03.12р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 220979,06грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку № 12/03 від 02.12.11р.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Відповідач згідно п.4.1 договору зобов'язався поставити товар в термін шести днів з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо поставки товару виконав лише частково, поставивши товар позивачу на загальну суму 166 229,83грн., що підтверджується накладною № УК 01/03 від 22.03.12р.

Таким чином, відповідач не поставив позивачу, у визначений договором строк, товар на загальну суму 54 749,23грн.

За приписами п.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28.11.11р. по справі № 43/308-10, прийнятій за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду з підстав неоднакового застосування судами норм матеріального права.

За приписами ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар передав не в повному обсязі.

Як вже було встановлено судом, сума заборгованості відповідача перед позивачем за недопоставлений за договором товар складає 54 749,23грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 54 745,23грн., що на 2грн. менше ніж дійсна сума основного боргу.

З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи те, що позивачем таке клопотання заявлене не було, тому суд не має права виходити за межі позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у сумі 54 745,23грн., тобто в тому розмірі, що був заявлений позивачем.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили відповідальність за несвоєчасну поставку (недопоставку) товару в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочки.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що позивач правомірно визначив період нарахування пені та формулу розрахунку. При цьому позивач нараховує пеню на суму основного боргу в розмірі 54 745,23грн., в той час як сума боргу, як вже було зазначено, складає 54 749,23грн.

Враховуючи викладене, оскільки у суду не має права виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє позов в частині стягнення пені у розмірі заявленої суми, а саме в розмірі 49 818, 16грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних, то суд вважає їх необґрунтованими та таким що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що положення статті 625 ЦК України регулюють саме відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За договором купівлі - продажу у покупця є грошове зобов'язання перед продавцем оплатити вартість товару, а у продавця є зобов'язання перед покупцем поставити товар. Саме у разі неналежного виконання продавцем своїх зобов'язань за договором у покупця виникає право пред'явити вимогу про повернення здійсненої ним на користь продавця передплати.

Та лише з моменту пред'явлення покупцем до продавця вимоги про повернення передплати зобов'язання з поставки товару трансформується в зобов'язання повернути кошти, які отримані за цей товар, та саме з цього моменту це зобов'язання становиться грошовим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 1 431,45грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.509, 536, 610, 625, 663, 693, 712 ЦК України, ст.ст.193, 265 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85, 111-28 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Українська індустріальна корпорація", код ЄДРПОУ 30140835 (61001, м. Харків, вул. Смольна,30, відомості про рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", код ЄДРПОУ 05750295 ( 61007, м. Харків, проспект Московський, 275, відомості про рахунки відсутні) - 54 745,23грн. попередньої оплати, 49 818,16грн. пені, 2 091,27грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1 431,45грн. відмовити.

Повне рішення складено 22.04.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.