Постанова № 30841485, 16.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року справа № 813/695/13-а

м.Львів, вул. Чоловського, буд. 2

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Шемчишина І.С.,

представника відповідача Ортинської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шувар» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.08.2012 р. №0004671531.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.02.2012 р. при поданні податкової декларації з плати за землю позивачем допущено описку у визначенні суми узгодженого податкового зобов'язання з плати за землю за червень 2012 р. та замість цифр « 32505,25» було внесено « 332505,25», що є очевидною технічною помилкою. На думку позивача, така описка не тягне за собою неправильного нарахування чи зменшення бази оподаткування по податку на землю. Тому відповідач при проведенні перевірки позивача та складенні акту №344/15-3 від 16.08.2012 р. безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 299 992 грн. 71 коп. та зобов'язав позивача сплатити штраф у розмірі 29 999 грн. 27 коп.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в яких проти задоволення позову ТзОВ «Шувар» заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У запереченні відповідач пояснив, що сума грошового зобов'язання з плати за землю за червень 2012 р. у розмірі 332505,25 грн. самостійно визначена та задекларована позивачем у податковій декларації від 20.02.2012 р. Тому, така сума грошового зобов'язання, відповідно до п.54.1. ст.54 Податкового кодексу України, вважаться узгодженою. Крім цього, відповідач зазначив, що у Податковому кодексі України відсутні визначення арифметичної та методологічної помилок у податковій звітності, а відтак, законодавцем не зроблено жодних застережень щодо причин, з якими пов'язано відображення платником податків тих чи інших показників у самостійно поданій податковій звітності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що для визначення суми узгодженого грошового зобов'язання позивача зі сплати земельного податку податковому органу слід було керуватись даними, наведеними у рядку 5 колонці 8 податкової декларації позивача, де визначено розмір земельного податку позивача за 2012 рік у сумі 390 063 грн. 43 коп., а дані, зазначені у колонці 15 цього ж рядка, а саме суму грошового зобов'язання зі сплати земельного податку за червень 2012 р. у сумі 332 505 грн. 25 коп. вважати опискою позивача.

Представник позивача також відзначив, що відповідачем неправильно обчислена сума недоїмки зі сплати податку на землю за червень 2012 року у сумі 299 992 грн. 71 коп., оскільки з урахуванням задекларованого позивачем розміру грошового зобов'язання у сумі 332 505 грн. 29 коп. та сплаченої суми 32 505 грн. 29 коп., сума недоїмки повинна була становити 300 000 грн.

З цих підстав просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, мотивувавши свою позицію тим, позивачем самостійно обчислено суму податку зі сплати плати за землю та подано її відповідачу. При цьому відповідачем жодних дій щодо обчислення розміру плати за землю, яка підлягає сплаті позивачем не вчинялось. Сума самостійно задекларована позивачем зі сплати податку на землю є узгодженою та підлягає сплаті позивачем. У зв'язку з цим податкове-повідомлення рішення відповідача від 16.08.2012 р. №0004671531, винесене на підставі акта перевірки №344/15-3 від 16.08.2012 р. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шувар», код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 20777340. Місцезнаходження позивача: 79070, м. Львів, вул..Чукаріна, 6.

16 серпня 2012 р. Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби проведено перевірку дотримання позивачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. За результатами перевірки складено акт від 16.08.2012 р. №344/15-3, яким встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб та порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. №0004671531, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 29 999 грн. 27 коп. за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 299 992 грн. 71 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2012 р. позивачем в електронній формі було надіслано податкову декларацію з плати за землю №9006635606, в якій самостійно обчислено суму грошового зобов'язання з податку на землю за червень 2012 року в розмірі 332 505 грн. 25 коп. Граничний строк сплати цього узгодженого податкового зобов'язання визначено як 30.07.2012 р.

Судом встановлено, що 31.07.2012 р., тобто на наступний день після настання граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 332 505 грн. 25 коп., позивачем подано до податкового органу уточнену декларацію за 2012 рік, в якій змінено суму грошового зобов'язання з податку на землю за червень 2012 року з розміру 332 505 грн. 25 коп. на розмір 32 505 грн. 25 коп.

Суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Згідно з п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України зазначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що сума грошового зобов'язання зі сплати податку на землю за червень 2012 р. у розмірі 332 505 грн. 25 коп., визначена у податковій декларації позивача №9006635606, в розумінні п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України вважається узгодженою.

Тому у позивача, відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, виник обов'язок самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що граничний строк зі сплати позивачем грошового зобов'язання з податку на землю за червень 2012 року у сумі 332 505 грн. 25 коп. визначений у податковій декларації позивача №9006635606 як 30.07.2012 р. У межах цього строку визначена сума грошового зобов'язання з податку на землю не сплачена.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З огляду на наведену норму Податкового кодексу України, на підставі аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на землю спричинила виникнення податкового боргу у розмірі 299 992 грн. 71 коп.

Суд також звертає увагу на те, що правильність обчислення відповідачем недоїмки зі сплати податку на землю позивачем у розмірі 299 992 грн. 71 коп. підтверджується витягом з облікової картки платника податку ТзОВ «Шувар» від 31.12.2012 р.

Згідно з п.126.1. ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем допущено несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на землю, а саме прострочення граничного строку сплати цього податку на один день. Так, граничний строк сплати податку на землю за червень 2012 року у сумі 332 505 грн. 25 коп., визначений у податковій декларації позивача №9006635606 як 30.07.2012 р., а подання уточненої декларації позивача, якою зменшено розмір вказаного податкового зобов'язання на 300 000 грн., відбулось 31.07.2012 р.

Щодо посилань позивача на те, що арифметичні та методологічні помилки, допущені при складанні декларації, є підставою для звільнення платника податків від застосування до нього штрафних санкцій суд зазначає наступне.

У Податковому кодексі України відсутні визначення арифметичної та методологічної помилок в податковій звітності. Поняття арифметична помилка міститься лише у п.п.333.1.1 п.333.1. ст.333 Податкового кодексу України, в якому передбачено порядок перерахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів у випадку виправлення технічних помилок, допущених під час матеріальної та грошової оцінок об'єктів оподаткування даним збором, а також методологічних помилок, допущених під час підрахунків.

Судом звертає увагу на те, що позивач реалізовував своє право на самостійне виправлення помилок, допущених при оформленні податкової декларації зі сплати податку на землю, та подав уточнену декларацію. Водночас, подання уточненої декларації від 31.07.2012р. позивачем мало місце вже після виникнення податкового боргу зі сплати податку на землю, тобто на момент, коли вже існували підстави для притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що під час проведення Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби перевірки дотримання позивачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України відповідач обґрунтовано дійшов висновку про несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Тому, винесене на підставі акта вказаної перевірки податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. №0004671531, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 29 999 грн. 27 коп. за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 299 992 грн. 71 коп. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 19 квітня 2013 року.

Суддя А.Г. Гулик