Рішення № 30839601, 18.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.04.2013р. Справа № 905/1905/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1, про стягнення 22057 грн. 56 коп.-

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи:: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 22057 грн. 56 коп.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 512, 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування», статті 12, 22, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа або її представник в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду направлені позивачу та відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що сторони були повідомлені про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористались, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 19 березня 2008 року між ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №АС-001181 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Toyota Camri», державний номер НОМЕР_1 (надалі -застрахований автомобіль). Строк дії Договору до 19.03.2015 року (а.с.5-10).

05 березня 2012 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Chevrolet», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Згідно з постановою Дніпрорвського районного суду м. Києва від 12.04.2012 року ДТП сталась у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 п.10.1, 10.3 Правил дорожного руху України, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення та притягнений до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.19).

Вищезазначене дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» виник обов'язок виплатити ОСОБА_2 страхове відшкодування.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля, ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» проведено оцінювання автомобіля та складено звіт № 81 від 28.03.2012р. Згідно висновку звіту - матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Toyota Camri» державний номер НОМЕР_1 складає 19324 грн. 25 коп. (а.с.24-32).

Згідно рахунку №ВДиС-0006647 від 19.03.2012р. та акту приймання передачі виконаних робіт від 09.05.2012р. складених ТОВ «Віді Автострада» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camri», державний номер НОМЕР_1 складає 22567грн. 56 коп.(а.с.20-23)

06 березня 2012 року Страхувальником було подано до ПАТ «Страхова компанія «Віді-Страхування» заяву про страхову виплату.

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування №АС-001181, на підставі страхового акту №АС-004405 від 21.05.2012р. (а.с.61-64) та розрахунку страхового відшкодування (а.с.68-74) позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 22057 грн. 56 коп. на користь ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням №6230 від 06.06.2012р. (а.с.65).

Згідно полісу АВ 0375662 від 15.11.2011р. зі строком дії до 14.11..2012р. цивільна відповідальність власника автомобіля «Chevrolet», державний номер НОМЕР_2, яким під час ДТП керував ОСОБА_1, була застрахована в ПАТ «Міська страхова компанія». Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 0 грн.(а.с.69).

25 червня 2012 року відповідачу була направлена заява на виплату страхового відшкодування, яка залишена відповідачем без відповіді (а.с.66).

Спеціальними законами, які регулюють відносини у сфері страхування, зокрема обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закони України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з пункту 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу АВ 0375662 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в межах ліміту за шкоду майну (з врахуванням нульової франшизи) в сумі 22057 грн. 56 коп.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги визнаються судом повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1, про стягнення 22057 грн. 56 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (вул. Краснооктябрська, 111, м. Донецьк, 83053, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (08131, вул. В.Кільцева, б.56, с.Софіївська Борщагівка, Киівська обл., код ЄДРПОУ 35429675) суму страхового відшкодування в розмірі 22057 (двадцять дві тисячі п'ятдесят сім) грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 18 квітня 2013 року .

Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2012 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов