Рішення № 30839176, 11.04.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2013 р. Справа №917/412/13-г

За позовом прокурора Київського району міста Полтави в інтересах держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області, пров. Шкільний, 4, м. Полтава, 36003 (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Полтавська обласна державна адміністрація, вул. Жовтнева, 45, м. Полтава, 36014)

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_3

про стягнення грошових коштів у сумі 51291,21 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Олійник І.В., довіреність № 34 від 31.01.2013 р.

Бунецька О.В., довіреність №01-52/39 від 10.01.2013 р.

від відповідача 1: не з'явився.

від відповідача 2: не з'явився.

від прокуратури: Черновська О.О., посвідчення №031321 від 27.11.2012 р.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення солідарно з відповідачів 51291,21 грн., з яких: 44800,00 грн. - основна заборгованість за договором № 22 від 15.12.2010 р., та 6491,21 грн. пені (в розрізі договору поруки №19/п від 15.12.2010р.).

Представники позивача та прокуратури на позовних вимогах наполягають, зокрема посилаються на неналежне виконання відповідачем 1 умов договору №22 про надання фінансової підтримки від 15.12.2010 р.

Відповідач 1 в засідання суду не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), причини неявки не повідомив. В попередньому судовому засіданні позовні вимоги усно визнав, пояснив неналежне виконання зобов'язань тяжким фінансовим становищем.

Відповідач 2, повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення попередньої ухвали суду направленої за адресою, зазначеною в позовній заяві: вул. Котовського 14, смт. Чутово та за адресою, зазначеною у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в матеріалах справи), в засідання суду не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, правами, наданими йому ст. 22 ГПК України не скористався. Заявою від 26.03.2013р. відповідач-2 повідомив суд, що не згоден з позовними вимогами, однак жодних обгрунтованих заперечень по суті спору не надав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатися без їх участі, якщо це не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд належним чином повідомляв відповідача 1, 2 про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представників відповідача-1,2 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та прокуратури, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

15.12.2010 року між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Полтавській області (далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) було укладено договір № 22 про надання фінансової підтримки (далі - договір), згідно якого за заявою відповідача, згідно рішення Інвестиційної ради Фонду (протокол №8 від 07.12.2010 р., а.с. 19), Координаційної ради з питань розвитку підприємництва Чутівської райдержадміністрації Полтавської області (Протокол від 16.11.2010 р., а.с.18), позивач надає фінансову підтримку у грошовій формі відповідачу-1 на здійснення його підприємницького проекту на термін до 15.12.2012 р. в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (розділ 1 договору) (а.с. - 22-23).

При цьому сторони узгодили наступне:

- фінансування здійснюється у вигляді фінансової підтримки проекту на зворотній основі в сумі - 50 000,00 грн. (п. 2.1 Договору);

- повернення фінансової підтримки позичальника здійснюється згідно графіка викладеного в п. 3.1 Договору;

- відповідач 1 зобов'язується повертати кошти фінансової підтримки фонду код ЗКПО 25717868, на рахунок № 26090164954 в АТ "Укрексімбанк", МФО 331649 не пізніше 15-го числа місяця, у якому вони підлягають поверненню згідно з пунктом 3.1 договору (п. 3.2 Договору);

- фінансова підтримка позичальника забезпечується договором поруки №19/п від 15.12.2010 р. Поручителем відповідача 1 є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (відповідач 2), на якого може бути звернене стягнення простроченої заборгованості відповідача 1 по фінансовій підтримці у повному обсязі або в частині, не погашеній відповідачем 1 (як солідарним боржником)(п.6.1 Договору);

- у разі неправомірного прострочення обумовлених договором чергових платежів з повернення фінансової підтримки відповідач 1 сплачує фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій триває до повного погашення боргових зобов'язань, відповідно до умов Договору (п. 7,3 договору);

- цей договір вважається укладеним 15.12.2010 р. та діє до 15.12.2012 р., але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Повне виконання зобов'язань вважається днем надходження усіх коштів на банківський рахунок фонду. (п. 9.1 Договору).

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язання з повернення фінансової підтримки 15.12.2010 р. між позивачем, відповідачем-1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) було укладено договір поруки №19/п (далі - договір поруки 19/п) (арк. спр. - 25), згідно якого відповідач 2 зобов'язується перед фондом у повному обсязі відповідати за виконання зобов'язань відповідача 1 щодо повернення сум фінансової підтримки, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та випадках, передбачених договором про надання фінансової підтримки № 22 від 15 грудня 2010р. (пункт 1.1. Договору поруки 19/п) (а.с. - 25).

При цьому сторони договору поруки 19/п узгодили наступне:

- відповідач 2 відповідає по прийнятим зобов'язанням усім майном на яке може бути звернене стягнення (пункт 1.2. Договору поруки 19/п);

- у випадку невиконання зобов'язань відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники, (пункт 1.3. Договору поруки 19/п);

- поручитель зобов'язаний протягом 7 робочих днів, від дати отримання письмової вимоги позивача про невиконання відповідачем 1 забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання, шляхом перерахування непогашеної суми фінансової підтримки та суми штрафних санкцій на рахунок позивача (п. 2.4.1 Договору поруки);

- відповідач 2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, пені (пункт 3.2. Договору поруки 19/п);

- цей договір вважається укладеним 15.12.2010 р. та діє до 15.12.2012 p., але в будь якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Повне виконання зобов'язань вважається надходження усіх коштів на банківський рахунок Фонду (пункт 5.2. Договору поруки 19/п).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №22 про надання фінансової підтримки позивачем платіжним дорученням №346 від 15.12.2010 р. було перераховано відповідачу-1 кошти у сумі 50 000,00 грн. (а.с. 24).

Як зазначає позивач, відповідач-1, в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором не виконав, за період з 16 липня 2011р. по 06 березня 2013р. ним частково було погашено боргове зобов'язання перед Фондом на суму - 5200,00грн. (копії платіжних доручень № 3163 від 28.07.2011р., № 801/12363 від 08.11.2011р., № 937/9670 від 07.02.2012р., № 111 від 27.07.2012р., № 1128/9445 від 09.11.2012р., № 73 від 29.11.2012р., № 305 від 08.02.2012р.-а.с -29-35). Але, свої зобов'язання щодо своєчасного повернення коштів фінансової підтримки, відповідач 1 належним чином, згідно умов Договору 22, не виконав, а саме: порушив строки повернення коштів фінансової підтримки та створив неправомірно прострочену заборгованість .

На вимоги та претензії Фонду № 318, 319 від 05.09.2012р., 1/7, 2/8 від 11.01.2013р. щодо неналежного виконання фінансових зобов'язань Відповідачі 1, 2 належним чином не відреагували, відомостей про дію непереборної сили або інших форс-мажорних обставин, підтверджених відповідними органами, щодо неможливості належного виконання зобов'язань за укладеними договорами в визначений період до Фонду не надали (а.с. 51-59).

Крім того, позивач відповідно до п.п.5.2.4 та 7.3 договору №22 нарахував та просить стягнути з відповідачів 6491,21 грн. пені (розрахунок в матеріалах справи, а.с. - 62).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 51291,21 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем-1 у справі виникли зобов'язання з договору позики, згідно якого одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Дана норма є диспозитивною та дозволяє сторонам правочину передбачити у договорі більш тривалий термін для нарахування санкцій, що було зроблено сторонами у даному випадку.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, якщо ці заперечення не пов"язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг (ч.2 ст.555 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 44 800 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір №22 про надання фінансової підтримки, Договір поруки №19/п, платіжні доручення; звернення (претензії) позивача до відповідачів (у т.ч.і до відповідача-2 як поручителя) про сплату боргу, оригінали відповідних документі оглянуті в судовому засіданні) та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачами не спростовані. Відповідач-1 свій борг перед позивачем усно визнав, що зафіксовано у протоколі судового засідання та ухвалі від 28.03.2013р. Відповідач-2 як поручитель жодних обгрунтованих заперечень проти вимог позивача не висунув.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Законодавство", враховуючи графік погашення заборгованості та проплати, здійснені відповідачем-1, а також положення ст.254 ЦК України. За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 6439,06 грн. пені. В частині стягнення 52,15 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач та прокурор надали належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір розподіляється між сторонами з урахуванням приписів закону України "Про судовий збір", ст.49 ГПК України та п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу 6 Госопдарського процесуального кодексу України".

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_1, АДРЕСА_1, р/р 260074966501 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 331832) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к. НОМЕР_2, АДРЕСА_3 р/р НОМЕР_3 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 331832) на користь Регіонального фонду підтримки підприємництва Полтавської обласної державної адміністрації (пров. Шкільний,4, м. Полтава, 36003, п/р 265090164954 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 331649 код ЄДРПОУ 25717868) основний борг у сумі 44800,00 грн. та 6439,06 грн. пені.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_1, АДРЕСА_1, р/р 260074966501 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 331832) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к. НОМЕР_2, АДРЕСА_3 р/р НОМЕР_3 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 331832) до спеціального фонду Державного бюджету України 1718,75 грн. судового збору.

5. Стягнути з Регіонального фонду підтримки підприємництва по Полтавській області, (пров. Шкільний, 4, м. Полтава, 36003, р/р №265090164954 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 331649) до спеціального фонду Державного бюджету України 1,75 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.04.2013 року

Суддя О.С. Мацко