Постанова № 30838684, 10.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

10 квітня 2013 р. (14:18 год. ) Справа №801/2724/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі судового засідання Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим

про визнання неправомірними дій, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій

представники сторін:

від позивача - Заброда Лілія Вікторівна, довіреність №236 від 28.01.2011р.;

від відповідача та третьої особи - не з'явились.

Суть справи: Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (далі - Відповідач) про визнання дії відповідача щодо прийняття постанови від 27.02.13р. ВП № 33658606 про повернення виконавчого листа по справі № 9750/10/16/0170 неправомірними; про скасування постанови від 27.02.13р. ВП № 33658606 та про зобов'язання відповідача прийняти нову постанову прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі № 9750/10/16/0170 виданим 23.08.11р. про стягнення з Військового комісаріату АР Крим 274,56 грн. на користь ГУ ПФУ в АРК.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає заборону здійснювати виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а тому повернення виконавчого документа на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним та незаконним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013 р. було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 03.04.2013р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим та замінено відповідача по справі - Відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на належного, яким є Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.04.2013 року, представник позивача наполягав на позовних вимогах та просив їх задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання 10.04.2013 р. не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Правова позиція викладена відповідачем у письмову відзиві на адміністративний позов (а.с.26-29).

Представник третьої особи також у судове засідання 10.04.2013 р. не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач надіслав на адресу відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження, в якій на підставі ст.ст.3, 21 Закону України "Про виконавче провадження" просив відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання виданого 23.08.2011 р. Окружним адміністративним судом АРК по справі №2а-9750/10/16/0170 виконавчого листа про стягнення на його користь з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим 274,56 грн.

Відповідачем 01.08.2012 р. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виданого 23.08.2011 р. Окружним адміністративним судом АРК виконавчого листа по справі №2а-9750/10/16/0170.

Після чого, відповідачем 27.02.2013 р. прийнято постанову ВП №33658606 про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно з якою на підставі п.9 ч.1 ст. 47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто позивачу виданий 23.08.2011 р. Окружним адміністративним судом АРК по справі №2а-9750/10/16/0170 виконавчий лист про стягнення 274,56 грн. з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим.

Обґрунтовуючи своє рішення, відповідач посилався на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Постанову КМУ №45 від 30.01.2013р.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV вказано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").

У ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок повернення виконавчого документа стягувану та вказує, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в тому числі у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідачем не надано доказів існування будь-яких підстав для повернення позивачу виданого Окружним адміністративним судом АРК 23.08.2011 р. виконавчого листа по справі № 2а-9750/10/16/0170.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" , який згідно зі ст.1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

У ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Указом Президента України №384/2011 від 06.04.2011р. затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.1 якого зазначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади.

За таких обставин, вивчивши наведені вище положення Указу Президента України №384/2011 від 06.04.2011р., суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є органи Пенсійного фонду України.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 р. , яка набрали сили з 06.02.2013 р., затверджена нова редакція Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. ( далі Порядок № 845). Зазначений порядок прийнятий відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У п.2 Порядку № 845 вказано , що в його розумінні боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів ( п. 3 Порядку № 845).

Згідно з п.7 Порядку №845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження

Вивчивши зміст постанови ВП №33658606, наведені вище положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що, приймаючи рішення про повернення виконавчого документу стягувачаві - позивачу, яке оформлено у вигляді наведеної постанови, Відділ діяв у спосіб, що не передбачений ані Законом України "Про виконавче провадження", ані Порядком №845. За таких обставин існують підстави для визнання протиправною та скасуванню постанови ВП №33658606 від 27.02.2013 р.

Як зазначено вище, органи державної виконавчої служби мають право повертати виконавчий документ стягувану шляхом прийняття відповідної постанови.

В силу викладеного на думку суду відсутні підстави для визнання протиправними дій Відділу по прийняттю 27.02.2013 р. постанови ВП №33658606. Незгода позивача з підставами для прийняття такої постанови не може бути згідно зі ст.70 КАС України належним доказом протиправності дій державного виконавця по оформленню цього документа у вигляді постанови про повернення виконавчого документа.

Ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин суд вважає, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасуванню постанови ВП №33658606 від 27.02.2013 р., права позивача захищені у повному обсязі, в наслідок чого, виходячи з наведених вище положень Закону України "Про виконавче провадження", на час звернення до суду відсутні підстави для спонукання відповідача прийняти нову постанову щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №2а-9750/10/16/0170, виданим Окружним адміністративним судом АРК 23.08.2011 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.04.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 15.04.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 33658606 від 27.02.2013 р.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.