Рішення № 3083826, 10.02.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.09 Справа№ 28/114

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Сід”, м. Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Львівавтотранс”, м. Львів

про: стягнення 1 303 017,00 грн.

За зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства „Львівавтотранс”, м. Львів

до відповідача1: Закритого акціонерного товариства „Сід”, м. Львів

до відповідача2: Відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” в особі Львівського обласного управління, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс-Лізинг”, м. Львів

про: визнання недійсним договору уступки вимоги

Суддя: Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.Я.

Представники:

від позивача: Павловський А.В. –представник (довіреність б/н від 21.08.2008 р.)

від відповідача: Лісний В.Д. –представник (довіреність б/н від 07.10.2006 р.)

від відповідача2 за зустрічним позовом: Романова Н.В. –заступник начальника юридичного відділу Львівського обласного управління (довіреність № 3253 від 24.03.2008 р.)

від третьої особи: не викликався

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: розглядається справа за позовом Закритого акціонерного товариства „Сід”, м. Львів до Відкритого акціонерного товариства „Львівавтотранс”, м. Львів про стягнення 1 303 017,00 грн. та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Львівавтотранс”, м. Львів до Закритого акціонерного товариства „Сід”, м. Львів та Відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” в особі Львівського обласного управління, м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спру –Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Лізинг”, м. Львів про визнання недійсним договору уступки вимоги.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2006 року у справі № 1/843-12/318 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року) позовні вимоги по первісному позову задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Львівавтотранс” на користь Закритого акціонерного товариства “Сід” 1 313 167,00 грн. (з яких 10 032,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2007 року касаційну скаргу ВАТ “Львівавтотранс” задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року та рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2006 року у справі № 1/843-12/318 скасовано, справу № 1/843-12/318 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Верховний суд України розглянув касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, в особі Львівського обласного управління на постанову Вищого господарського суду України від 25.10.2007 року, за результатами чого ухвалою Верховного суду України від 17.01.2008 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2007 року у справі № 1/843-12/318.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.04.2008 року прийнято справу до провадження та присвоєно їй номер № 28/114 (1/843-12/318). Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 21.05.2008 року справу № 28/114 (1/843-12/318) передано для розгляду судді Деркачу Ю.Б., розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 30.05.2008 року справу № 28/114 (1/843-12/318) передано для розгляду судді Морозюку А.Я.

Ухвалою суду від 10.06.2008 р. провадження у справі зупинено до вирішення справи № 1/843-12/318 за касаційною скаргою Верховним судом України.

Ухвалою Верховного Суду України від 17.07.2008 р. у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2007 р. по справі № 1/843-12/318 відмовлено.

Згідно резолюції заступника голови господарського суду Львівської області справу передано для подальшого розгляду судді Деркачу Ю.Б.

Ухвалою суду від 15.09.2008 р. поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28.10.2008 р. Ухвалою суду від 28.10.2008 р. розгляд справи відкладався до 18.11.2008 р. Ухвалою суду від 18.11.2008 р. розгляд справи відкладався до 09.12.2008 р. Ухвалою суду від 09.12.2008 р. розгляд справи відкладався до 30.12.2008 р. Ухвалою суду від 30.12.2008 р. розгляд справи відкладався до 27.01.2009 р. В судовому засіданні 27.01.2009 р. оголошувалась перерва до 10.02.2009 р.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив задоволити позовні вимоги з мотивів викладених у позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судових засіданнях. Позовні вимоги по зустрічному позову заперечив.

Представник відповідача по первісному позову (ВАТ "Львівавтотранс") в судовому засіданні проти позову заперечив і просив у задоволенні позовних вимог відмовити, та задоволити позовні вимоги викладені у зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача2 по зустрічному позову (ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Львівського обласного управління) надав відзив на зустрічну позовну заяву в якому виклав свої пояснення та вважає, що вимоги ЗАТ "Сід" до ВАТ "Львівавтотранс" є правомірними, а зустрічний позов є необгрунтованим.

Третя особа явку повноважного представника не забезпечила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Закритим акціонерним товариством "СІД" на підставі ст.ст. 512-519 ЦК України було укладено із філією –Львівське обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України " договір уступки вимоги від 31.07.2006 р.

Відповідно до п. 1.1 договору філія –Львівське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України»передало, а ЗАТ „СІД" набуло право вимоги солідарного боргу в розмірі 1 303 017,00 грн. з позичальника –ТзОВ „Транс -Лізинг" по кредитних договорах № 16-90 від 28.11.97 р., № 16-92 від 02.12.97 р., № 375-105 від 30.12.97 р., № 375-108 від 09.01.98 р. та з гаранта –ВАТ „Львівавтотранс" по договорах гарантії № 16-90-108 від 19.01.98 р. та від 14.12.98 р., стягнення боргу по яких проводиться за рахунок гаранта шляхом звернення стягнення на заставлене майно згідно виконавчого напису від 25.02.2000 р. № 450.

Листом від 05.09.2006 р. ЗАТ "СІД" повідомило ВАТ „Львівавтотранс" про заміну сторони у зобов'язанні, надало докази такого переходу, а саме, договір уступки вимоги від 31.07.2006 р., копії платіжних доручень № 1146 від 01.08.2006 р., № 1148 від 02.08.2006 р., та відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України пред'явило вимогу виконати обов'язок по сплаті боргу у розмірі 1 303 017,00 грн. в строк до 12.08.2006 р. Даний лист із вимогою про сплату боргу ВАТ „Львівавтотранс" отримало під розписку цього ж числа, про що свідчить відмітка вхідного штемпеля.

ВАТ "Львівавтотранс" не виконало обов'язку перед ЗАТ "СІД" по сплаті боргу тому останнє звернулося до суду з позовною заявою про стягнення боргу.

З позовних вимог викладених у зустрічному позові вбачається, що на час укладення договору уступки вимоги Кредитор –ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" вже здійснив право вимоги до ВАТ "Львівавтотранс" щодо здійснення розрахунків за договорами гарантії від 19.01.1998 р. та від 14.12.1998 р., шляхом звернення за вчиненням виконавчого напису.

12.04.2000 р. за заявою ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" про примусове виконання зазначеного виконавчого напису, ДВС Франківського району м. Львова винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Таким чином позивач вважає, що ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" набуло статусу стягувача.

З зустрічної позовної заяви та додаткових пояснень ВАТ «Львівавтотранс»також вбачається, що 10.08.2001 р. господарським судом Львівської області було прийнято рішення по справі № 1/331-11/97 за позовом ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" до ВАТ "Львівавтотранс" та ТзОВ "Транс - Лізинг" про стягнення по кредитних договорах № 16-90 від 28.11.97 р., № 16-92 від 02.12.97 р., № 375-105 від 30.12.97 р., № 375-108 від 09.01.98 р. Згідно цього рішення позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з ВАТ "Львівавтотранс" на користь ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" 133 322,52 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2001 р. становило 713 742,14 грн.

ВАТ «Львівавтотранс»долучено до матеріалів справи рішення у справі № 1/1120 за позовом прокурора в інтересах Державного ощадного банку України до ВАТ «Львівавтотранс» та ТзОВ «Транс-Лізинг»про стягнення заборгованості по кредитних договорах № 16-90 від 28.11.97 р., № 16-92 від 02.12.97 р. Відповідно до рішення від 10.12.1998 року з ВАТ «Львівавтотранс», як з гаранта по договору гарантії від 19 січня 1998 року на користь Державного ощадного банку України стягнуто 199 720,90 доларів США.

Позивач по зустрічному позову стверджує, що заміна сторони на стадії виконання судового рішення може відбуватися тільки в порядку визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", і стягувач немає права уступити виконання судового рішення іншій особі.

З пояснень відповідача за первісним позовом вбачається, що відповідно до ч. 5 ст. 563 ЦК України, кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією. Тобто, відповідачі за зустрічним позовом здійснили заміну кредитора у зобов’язанні з прямим порушенням норми закону, оскільки положення договорів гарантії укладених за участі ВАТ «Львівавтотранс»не містять положень, які б дозволяли кредитору передавати іншій особі право вимоги до гаранта.

Тому ВАТ "Львівавтотранс" просить визнати недійсним договір уступки вимоги від 31.07.2006 р.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У відповідності зі ст. 514 даного Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи між кредитором ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" та позичальником ТзОВ "Транс - Лізинг" було укладено кредитні договори № 16-90 від 28.11.97 р., № 16-92 від 02.12.97 р., № 375-105 від 30.12.97 р., № 375-108 від 09.01.98 р. на загальну суму 507 000,00 дол. США та 98 566,00 грн.

19.01.1998 р. та 14.12.1998 р. між ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" та ВАТ "Львівавтотранс" було укладено договори гарантії згідно яких гарант (ВАТ "Львівавтотранс") гарантував погашення позик виданих товариству з обмеженою відповідальністю "Транс -Лізинг" (позичальник) та сплату відсотків позичальнику.

12.04.2000 р відкрито виконавче провадження за написом нотаріуса про стягнення з ВАТ "Львівавтотранс" на користь ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" 1 303 017,00 грн.

31.07.2006 р. між ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" та ЗАТ "СІД" укладено договір уступки вимоги, згідно якого платіжними дорученнями № 1146 від 01.08.2006 р. та № 1148 від 02.08.2006 р. ЗАТ "СІД" погасило заборгованість перед банком в сумі 1 303 017,00 грн. за ВАТ „Львівавтотранс".

Як вбачається з п. 2.5 договору уступки вимоги Кредитор зобов'язаний протягом 3-х днів після виконання новим Кредитором вимог п. 3.1 даного договору (виплати компенсації уступленого права вимоги в сумі 1 303 017,00 грн) , в порядку передбаченому ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" подати до ДВС у Франківському районі м. Львова письмову вимогу про повернення виконавчого напису № 450 від 25.02.2000 р. про стягнення з ВАТ "Львівавтотранс" боргу в розмірі 1 303 017,00 грн.

Згідно п. 2.7 договору уступки вимоги кредитор на протязі 3-х днів після отримання компенсації зобов'язаний передати новому кредитору належним чином засвідчені копії кредитних договорів, договору застави, виконавчого напису, копії платіжних документів, що підтверджують надання кредитів, розрахунок суми заборгованості та інші документи на вимогу останнього.

Позивач, ЗАТ "СІД" як новий кредитор підставно звернувся до суду про стягнення з ВАТ "Львівавтотранс" заборгованості в сумі 1 303 017,00 грн.

Однак, дослідивши матеріали справи та оглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 1/1120 за позовом прокурора в інтересах Державного ощадного банку України до ВАТ «Львівавтотранс»та ТзОВ «Транс-Лізинг»про стягнення заборгованості по кредитних договорах № 16-90 від 28.11.97 р., № 16-92 від 02.12.97 р. суд дійшов висновку, що на час укладення договору уступки вимоги Кредитор –ЛОУ ВАТ “Державний ощадний банк України” вже здійснив право вимоги до ВАТ “Львівавтотранс” щодо здійснення розрахунків за договорами гарантії від 19.01.1998 року та від 14.12.1998 року.

У зв‘язку із чим ЛОУ ВАТ “Державний ощадний банк України” набуло статусу стягувача.

Беручи до уваги, що згідно з ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження –це завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Стаття 25 ГПК України допускає заміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно з підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства чи організації. З правилами цієї статті кореспондують положення ч. 4 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що договір уступки права вимоги не в повній мірі відповідає вимогам чинного в Україні законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Частина 5 ст. 563 ЦК України, містить положення, що кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією. Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки текст договорів гарантії № 16-90-108 від 19.01.1998 року та від 14.12.1998 року не містить положень, які б передбачали можливість кредитора у гарантійному зобов’язанні, суд дійшов висновку, що договір уступки вимоги від 31 липня 2006 року укладений з порушенням вимог ст. 512 ЦК України.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України передбачено Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки судом встановлено недійсність договору уступки вимоги, питання застосування позовної давності судом не вирішувалось.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги по первісному позову необгрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають, а по зустрічному позову підставні, обгрунтовані та такі, що підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 203, 215, 512 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Судові витрати по первісному позову покласти на позивача за первісним позовом.

3. Зустрічний позов задоволити повністю.

4. Визнати недійсним договір від 31.07.2006 року уступки вимоги, укладений між Львівським обласним управлінням Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 09325703) та Закритим акціонерним товариством „СІД” (м. Жовква, вул. Вокзальна, 26, Львівська область, код ЄДРПОУ 32060935).

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „СІД, м. Жовква, вул. Вокзальна, 26, Львівська область (код ЄДРПОУ 32060935) на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівавтотранс”, м. Львів, вул. Окружна, 57-а (код ЄДРПОУ 22406913) 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Львівського обласного управління, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9 (код ЄДРПОУ 09325703) на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівавтотранс”, м. Львів, вул. Окружна, 57-а (код ЄДРПОУ 22406913) 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

8. Вжиті ухвалою суду від 08.09.2006 р. по справі № 1/843-12/318 заходи по забезпеченню позову скасувати.

Суддя