Рішення № 30837673, 17.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5334/13 17.04.13

за позовом: Приватного підприємства «Метал-Сервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 32769553

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОКС Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 38218458

про визнання відсутніми майнових прав

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Махмудова О.С. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Метал-Сервіс», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИР-Х.», м.Київ про визнання відсутніми майнових прав на нежитлове офісне приміщення №6, загальною площею 99,55 кв.м, яке розташовано на першому поверсі будинку за адресою: м.Київ, пр.Героїв Сталінграду, буд.2-Б.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обов'язку оплатити вартість майнових прав за договором №МС-0013 від 01.08.2012р. купівлі-продажу майнових прав, який укладено між Приватним підприємством «Метал-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИР-Х».

Ухвалою суду від 03.04.2013р. найменування відповідача було змінено з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИР-Х.» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕОКС Україна».

Відповідно до заяви б/н від 16.04.2013р. відповідач заявив про визнання позову Приватного підприємства «Метал-Сервіс» у повному обсязі. В судове засідання 17.04.2013р. представник відповідача не з'явився.

Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи, що у попередньому судовому засіданні представник відповідача був присутнім, що відображено у протоколі судового засідання від 03.04.2013р., господарський суд вважає встановленим факт належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Одночасно, ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 17.04.2013р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як встановлено судом, 01.08.2012р. між Приватним підприємством «Метал-Сервіс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИР-Х.» (покупець), найменування якого в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕОКС Україна», було укладено договір №МС-0013 купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення №6 загальною площею 99,55 кв.м у будинку №1, секція 1-2, що будується за адресою: м.Київ, пр.Героїв Сталінграду, буд.2-Б.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.1.1 договору №МС-0013 від 01.08.2012р. продавець зобов'язався передати у власність покупцю майнові права на об'єкт, вказаний в п.1.3 договору, а покупець взяв на себе обов'язок оплатити та прийняти ці майнові права на визначених в договорі умовах.

За змістом п.1.3.8 вказаного договору передача майнових прав на об'єкт здійснюється після підписання сторонами цього договору акту приймання-передачі майнових прав.

Як свідчать матеріали справи, акт приймання-передачі майнових прав було підписано сторонами 31.08.2012р., що підтверджує належне виконання позивачем свого обов'язку передати товар покупцю.

Одночасно, внаслідок укладання договору №МС-0013 від 01.08.2012р. у відповідача виник обов'язок оплатити позивачу вартість переданих йому майнових прав у розмірі та в строк, які визначені сторонами.

Відповідно до п.1.4 договору повна сплата покупцем майнових прав на об'єкт здійснюється на протязі трьох місяців з дня підписання акту приймання-передачі в строк до 30.11.2012р.

Згідно з п.3.1.1 укладеного сторонами правочину покупець оплачує 100% вартості майнових прав загальною сумою або частинами в розмірі 2 409 110,40 грн. до 30.11.2012р.

Ухвалою від 21.03.2013р. господарський суд м.Києва зобов'язав відповідача надати суду докази виконання зобов'язань за договором щодо оплати вартості переданих йому майнових прав. Проте, відповідачем доказів виконання умов договору суду представлено не було.

При цьому, в судовому засіданні 03.04.2013р. представник відповідача пояснив, що грошові кошти на виконання договору №МС-0013 від 01.08.2012р. позивачу не перераховувались.

Невиконання відповідачем обов'язку сплатити грошові кошти підтверджується також наданими позивачем виписками з його банківських рахунків за період з серпня 2012р. по березень 2013р., відповідно до яких грошові кошти від відповідача на рахунок Приватного підприємства «Метал-Сервіс» не надходили.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом п.2.2.4 договору купівлі-продажу майнових прав №МС-0013 від 01.08.2012р. продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, зокрема, у разі порушення покупцем термінів сплати коштів, які складають вартість проданих майнових прав. Договір вважається розірваним з моменту відправлення підприємством рекомендованого листа-повідомлення про розірвання цього договору покупцю.

Пунктом 6.2 вказаного правочину передбачено, що договір може бути достроково припинений (розірваний) за ініціативою продавця у випадку порушення терміну сплати коштів, який передбачено п.3.1 договору, кінцевих розрахунків або невиконання зобов'язань щодо вчасного приймання майнових прав.

Сторонами узгоджено, що договір розривається шляхом письмового повідомлення однією стороною другої сторони про розірвання договору. Дата відправлення вищезазначеного повідомлення вважається датою розірвання цього договору.

Як встановлено судом, 18.12.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист №11/14 про розірвання договору. Факт одержання зазначеного листа підтверджено представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОКС Україна» в судовому засіданні 03.04.2013р.

За таких обставин, враховуючи положення договору купівлі-продажу майнових прав та зміст листа №11/14 від 14.12.2012р., а також приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи докази його направлення відповідачу, суд дійшов висновку, що договір №МС-0013 від 01.08.2012р. є розірваним згідно з п.2.2.4 даного правочину з 18.12.2012р.

За приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Наразі, одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання відповідно до вимог ст.20 Господарського кодексу України є визнання наявності або відсутності прав.

Частиною 2 ст.653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи встановлений судом факт розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №МС-0013 від 01.08.2012р. у зв'язку з порушенням покупцем термінів сплати грошових коштів, приймаючи до уваги обставини, з настанням яких сторони договору обумовили перехід права власності на спірні майнові права, господарський суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за даним договором припинились, що свідчить про відсутність у відповідача майнових прав на нежитлове офісне приміщення №6, загальною площею 99,55 кв.м, яке розташовано на першому поверсі будинку за адресою: м.Київ, пр.Героїв Сталінграду, буд.2-Б.

При цьому, як вказувалося вище, відповідно до заяви б/н від 16.04.2013р. відповідач заявив про визнання ним у повному обсязі позову Приватного підприємства «Метал-Сервіс».

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на встановлені вище обставини справи, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, а дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарський суд приймає визнання позову відповідачем та задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства «Метал-Сервіс», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОКС Україна», м.Київ про визнання відсутніми майнових прав на нежитлове офісне приміщення №6, загальною площею 99,55 кв.м, яке розташовано на першому поверсі будинку за адресою: м.Київ, пр.Героїв Сталінграду, буд.2-Б.

Судовий збір в сумі 1147 грн. згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, судовий збір в сумі 1147 грн. належить повернути Приватному підприємству «Метал-Сервіс» на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Приватного підприємства «Метал-Сервіс», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОКС Україна», м.Київ про визнання відсутніми майнових прав на нежитлове офісне приміщення №6, загальною площею 99,55 кв.м, яке розташоване на першому поверсі будинку за адресою: м.Київ, пр.Героїв Сталінграду, буд.2-Б.

Визнати відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОКС Україна», м.Київ майнові права на нежитлове офісне приміщення №6, загальною площею 99,55 кв.м, яке розташоване на першому поверсі будинку за адресою: м.Київ, пр.Героїв Сталінграду, буд.2-Б.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОКС Україна» (03039, м.Київ, пр.Науки, буд.20, ЄДРПОУ 38218458) на користь Приватного підприємства «Метал-Сервіс» (02099, м.Київ, вул.Ялтинська, буд.5-Б, ЄДРПОУ 32769553) судовий збір в сумі 1147 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Приватному підприємству «Метал-Сервіс», м.Київ з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1147 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №897 від 15.03.2013р.

У судовому засіданні 17.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.04.2013р.

Суддя М.О. Любченко