Постанова № 30837646, 18.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 5015/4543/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Юрфактор"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.13у справі№5015/4543/12 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юрфактор"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОПАЛ"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлотехніка-Херсон" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта"простягнення в сумі 12 721,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрфактор" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПАЛ" про стягнення 12 721,80 грн. Позивач просить повернути суму попередньої оплати у зв'язку з тим, що відповідач, який одержав попередню оплату, товар на вказану суму не передав. Позов обґрунтовано приписами статей 526, 530, 610, 625, 693 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.12.12 (суддя Кидисюк Р.А.) у справі №5015/4543/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.13 (судді: Юрченко Я.О. - головуючий, Данко Л.С., Матущак О.І.) у позові відмовлено. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що, з огляду на приписи частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрфактор" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 510, 526-528, 530, 532, 538, 610-612, 615, 628, 629, 664, 693 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що судові рішення прийняті без урахування дійсних обставин справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог; товар на адресу позивача відповідачем не поставлявся.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами укладено договір поставки товару у спрощений спосіб. Відповідачем було виставлено рахунок-фактуру, який був оплачений позивачем на підставі платіжного доручення №218 від 24.07.12 на загальну суму 12721,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфактор" про повернення передплати у розмірі 12721,80 грн. з причин невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПАЛ" зобов'язання з поставки товару.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 664 Кодексу обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві з огляду на приписи частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди установили, що в підтвердження факту поставки товару відповідачем надано товарно-транспортну накладну №56998005047499 від 31.07.12 Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", відправником згідно якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Світлотехніка-Херсон", м. Запоріжжя, а отримувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрфактор", м. Умань.

Факт передання позивачу товару на суму 12721,80 грн. саме відповідачем особисто або через організацію зв'язку судами не установлено.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, правильно установивши обставини справи, господарські суди попередніх інстанцій дали невірну юридичну оцінку вказаним обставинам, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин, рішення та постанова у справі про відмову у позові не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфактор" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.13 у справі №5015/4543/12 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 18.12.12 у даній справі скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфактор" попередню оплату у розмірі 12721,80 грн. та 3274,50 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова