Рішення № 3083714, 05.03.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом

до

про

Представники:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього за договором № 8066/01/26079 від 04.08.2003р. суми заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 65797,67 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на те, що відповідачем не виконуюються свої зобов’язання по сплаті орендної плати по договору оренди № 8066/01/26079 від 04.08.2003р., що є підставою для стягнення заборгованості відповідно до вимог законодавства.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись при цьому на невідповідність вимогам чинного законодавства договору № 8066/01/26079 від 04.08.2003р., а також підписання позову Міського комунального підприємства по ремонту та експлуатації гідроспоруд не уповноваженою особою.

Відповідач пред'явив у суді зустрічний позов до позивача про визнання договору № 8066/01/26079 оренди комунального майна від 04.08.2003р. недійсним, який обгрунтований тим, що позивач не є власником переданого в оренду майна, не міг бути орендодавцем зазначеного майна, оскільки не був його власником, договір укладено без погодження з Фондом державного майна України та Антимонопольним комітетом, а передане в оренду майно не може бути об’єктом оренди згідно з ст.ст. 4, 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує з тих підстав, що передане в оренду майно є комунальною власністю, якою розпоряджається Міське комунальне підприємство по ремонту та експлуатації гідроспоруд у відповідності до рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 275 від 03.02.2003р., а ВАТ „Дніпрогаз” на протязі дії спірного договору з 2003р. не висував будь-яких заперечень щодо недійсності договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2003р. між Державним міським комунальним підприємством по ремонту та експлуатації гідроспоруд (Орендодавець) та ВАТ „Дніпрогаз” (Орендар) був укладений договір оренди комунального майна № 8066/01/26079 (далі –договір), відповідно до 1.1., якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування майно –газопроводи та споруди на них, яке відноситься до соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська та є власністю територіальної громади м. Дніпропетровська, згідно Переліку майна, що передається (додаток № 1), яке є невід’ємною частиною договору, на виконання рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 275 від 03.02.2003р.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2003 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийнято рішення №275 „Про визнання права комунальної власності територіальної громади міста на мережі постачання та споруди на них”, згідно якого: визнано мережі газопостачання та споруди на них об’єктами права комунальної власності територіальної громади міста згідно з Додатком; зобов’язано Державне міське комунальне підприємство по ремонту та експлуатації гідроспоруд прийняти на баланс від Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Дніпрогаз” мережі газопостачання та споруди на них і внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку; передати в оренду ВАТ „Дніпрогаз” зазначені мережі та споруди на них у встановленому чинним законодавством порядку; встановлено річну орендну плату за використання мереж газопостачання та споруд на них у розмірі 2% від експертної оцінки зазначених об’єктів.

Отже, правовою підставою для укладення спірного договору було рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №275 „Про визнання права комунальної власності територіальної громади міста на мережі постачання та споруди на них” від 03.02.2003р.

Між тим, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2008р. у справі № 30/86-08, яке набуло законної сили, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 03.02.2003 року №275 „Про визнання права комунальної власності територіальної громади на мережі газопостачання та споруди на них”.

Зокрема судом у справі № 30/86-08 було встановлено, що 18.02.1997 року між Державною акціонерною холдинговою компанією „Укргаз” і ВАТ „Дніпрогаз” було укладено угоду про використання державного майна, відповідно до якої позивач прийняв у користування державне майно, що пов’язане з постачанням споживачам природного газу і яке відповідно до Декрету КМУ від 31.12.1992 року №26-92 не підлягає приватизації і не увійшло до Статутного фонду Товариства, строком до листопада 1999 року.

02.11.1999 року між Головним управлінням з експлуатації систем газопостачання природного та скрапленого газу „Головпобутгаз” ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” і ВАТ „Дніпрогаз” було укладено Угоду №05/18/18 про передачу позивачеві в оперативне управління державного майна, яке знаходиться на балансі, але не увійшло до статутного фонду підприємства, в тому числі мережі газопостачання та споруди на них.

28.12.2001 року між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” і ВАТ „Дніпрогаз” укладено Договір №04/01-822 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, який з урахуванням Додаткової угоди №1 від 11.12.2002 року і Додаткової угоди №2 від 26.11.2007 року діє до цього часу.

Договір №04/01-822 укладено з метою забезпечення ефективного користування державним майном, його збереження, відновлення, реконструкції та розвитку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747 „Про утворення НАК „Нафтогаз України”, Угоди про використання державного майна, яке не підлягає приватизації від 04.02.1998 року №76, яка укладена між Фондом державного майна України та НАК „Нафтогаз України” та Угоди про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, від 28.12.2001 року №14/1127, яка укладена між НАК „Нафтогаз України” та ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”.

Відповідно до п.3.2 Договору №04/01-822 власником майна протягом терміну дії договору залишається держава, а користувач (ВАТ „Дніпрогаз”) здійснює функції користування.

Таким чином, власником мереж газопостачання та споруд на них, які не увійшли до Статутного фонду ВАТ „Дніпрогаз”, є держава Україна, тобто майно відноситься до державної власності, а використання цього майна здійснює ВАТ „Дніпрогаз” на підставі вищезазначених договорів.

Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначаються Законом України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, Постановою Кабінету Міністрів України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” від 21 вересня 1998 р. № 1482, Наказом Фонду Державного майна України „Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі”.

Згідно п.1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом Фонду Державного майна України та Міністерства економіки України 19.05.1999 року №908/68, одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", п.2 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Передача об'єктів права державної власності, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, здійснюється за рішенням: засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно, за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна України (підпункт в) п. 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності).

З рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.20008р. у справі № 30/86-08 вбачається, що рішення про передачу мереж газопостачання і споруд на них з державної до комунальної власності не приймалося ані Міністерством палива та енергетики, яке є правонаступником Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, (за рішенням останнього створено ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпрогаз”), ні НАК „Нафтогаз України”, ні ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”. Не ініціювало таку передачу і ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпрогаз”.

Постановою КМУ від 15.12.2005 року №1205 „Деякі питання підвищення ефективності управління підприємствами паливно-енергетичного комплексу” Міністерству палива та енергетики (Мінпаливенерго) передані повноваження з управління корпоративними правами держави стосовно НАК „Нафтогаз України”. Зазначеною постановою внесені зміни до постанови КМУ від 25.05.1998 року №747 „Про утворення Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, згідно яких Мінпаливенерго здійснює функції вищого органу управління НАК ” Нафтогаз України”.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 03.02.2003 року №275 „Про визнання права комунальної власності територіальної громади на мережі газопостачання та споруди на них” прийнято в порушення приписів чинного законодавства, а саме: Закону України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, Постанови Кабінету Міністрів України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” від 21 вересня 1998 р. № 1482, Наказу Фонду Державного майна України „Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі”, тобто за відсутності рішення органу, уповноваженого управляти державним майном про передачу мереж газопостачання та споруд на них до комунальної власності та відповідного погодження з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна України.

Статтею 9 Закону України „Про нафту і газ” передбачено, що органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в господарську діяльність суб’єктів, що здійснюють переробку нафти і газу, зберігання, транспортування та реалізацію нафти та продуктів їх переробки, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до статті 23 Господарського кодексу України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження відповідно суб’єктів господарювання в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування й іншими законами. Незаконне втручання органів і посадових осіб місцевого самоврядування в господарську діяльність суб’єктів господарювання забороняється. Не допускається прийняття правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження.

З огляду на вищевикладене не відповідає вищенаведеним вимогам законодавства і договір оренди комунального майна № 8066/01/26079 від 04.08.2003р., укладений між сторонами на виконання та на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 03.02.2003 року №275, оскільки позивачем за первісним позовом було передано в оренду майно, яке не належало до комунальної власності, а було державним, отже позивач не мав правових підстав їм розпоряджатися, що також суперечить ст..ст. 4, 5, 9, 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Доказів виконання спірного договору, як-то передачі орендованого майна у відповідності до п. 2.1. договору, сплати орендної плати за весь час дії договору сторонами не надано.

Згідно з ст. 48 ЦК УРСР, норми якого слід застосовувати до правовідносин щодо укладення спірного договору, враховуючи його укладення під час дії ЦК УРСР (1963р.) та приписи ст.. 5 ЦК України (2003р.), недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги позивача за зустрічним позовом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з віднесенням відповідних судових витрат на відповідача за зустрічним позовом.

Що ж стосується первісного позову Міського комунального підприємства по ремонту та експлуатації гідроспоруд, то суд вважає за необхідне залишити його без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, зважаючи на наступні обставини.

Так, у позовній заяві Міського комунального підприємства по ремонту та експлуатації гідроспоруд зазначено, що вона підписана директором підприємства Джаліловим М.Р. Між тим, підпис Джалілова М.Р., який міститься у позовній заяві суттєво та явно відрізняється від підпису Джалілова М.Р., який міститься на договорі оренди комунального майна № 8066/01/26079 від 04.08.2003р., додатку № 1 до договору, відзиві на зустрічний позов, довіреності представника Міського комунального підприємства по ремонту та експлуатації гідроспоруд. Отже, позовна заява Міського комунального підприємства по ремонту та експлуатації гідроспоруд підписана не директором Джаліловим М.Р., а іншою особою, посадове становище якої не вказано.

Окрім того, підпис на позовній заяві не посвідчено печаткою Міського комунального підприємства по ремонту та експлуатації гідроспоруд, що свідчить за наведених обставин про відсутність відповідних повноважень в особи, що підписала позовну заяву.

Сплачені судові витрати за первісним позовом слід віднести на позивача за первісним позовом.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, п. 1 ч. 1 ст. 81, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Міського комунального підприємства по ремонту та експлуатації гідроспоруд до ВАТ „Дніпрогаз” про стягнення 65797,67грн. –залишити без розгляду.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди комунального майна № 8066/01/26079 від 04.08.2003р.

Стягнути з Міського комунального підприємства по ремонту та експлуатації гідроспоруд (м. Дніпропетровськ, вул. Яружна, 13, код ЄДРПОУ 23359086, п/р 26266213970100 в АППБ „Аваль” м. Дніпропетровська, МФО 305363) на користь Відкритого акціонерного товариства „Дніпрогаз” (м. Дніпропетровськ, вул.. Володарського, 5, п/р 2600006007314 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, ЄДРПОУ 20262860) витрати по сплаті держмита у сумі 85,00грн. та сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн., видати наказ.