Постанова № 30836966, 16.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

16 квітня 2013 р. Справа № 802/1190/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербатюк Любові Євгеніївни

представників сторін:

відповідача 1: Ридзевський В.О.- керівник;

відповідача 2: Мельник Т.П. - представник за довіреністю;

третя особа - УПФУ у Липовецькому районі Вінницької області: не з'явився;

третя особа - ПАТ "Екологія, комунальне обладнання": Заремба Ю.М. - представник за довіреністю;

третя особа - ФГ "Україна": Подух Л.В. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ФГ "Україна"

до: 1) відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції, 2) відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області та ПАТ "Екологія, комунальне обладнання"

про: зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ :

24 грудня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернулась Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція (далі по тексту - Іллінецька МДПІ) до відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції про зобов'язання зняти арешт з частини майна, яке належить публічному акціонерному товариству "Екологія, Комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) (ПАТ "АТЕКО) та яке знаходиться в податковій заставі відповідно до актів опису майна Іллінецької МДПІ.

Позов мотивовано тим, що податковим керуючим 08 грудня 2011 року оформлено акти опису майна ПАТ "АТЕКО", на яке поширюється право податкової застави, № 4/00240017 та №5/00240017, а 13 січня 2012 року №6/00240017. Також, у відповідності до чинних вимог проведено реєстрацію податкової застави. Однак, не зважаючи, що майно підприємства перебуває в податковій заставі, постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції Пасічника Ю.В. №34925358 від 25.10.2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПАТ "Екологія, Комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод). Посилаючись на неможливість вчинення дій щодо реалізації майна, яке описано в податкову заставу, Іллінецька МДПІ звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28 березня 2013 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області (далі по тексту -УПФУ у Липовецькому районі) та публічне акціонерне товариство "Екологія, Комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) (далі по тексту - ПАТ "АТЕКО").

Ухвалою суду від 02 квітня 2013 року (відповідно до частини 6 статті 160 КАС України занесена у журнал судового засідання) залучено в якості другого відповідача підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, оскільки, на підставі постанови начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, матеріали зведеного виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення боргів з ПАТ "АТЕКО" на користь УПФУ у Липовецькому районі передані в провадження головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ( акт а.с. 127-128).

За наслідками розгляду клопотання фермерського господарства "Україна" (а.с. 124) судом 04 квітня 2013 року постановлено ухвалу (відповідно до частини 6 статті 160 КАС України занесена у журнал судового засідання) про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фермерське господарство "Україна" (далі по тексту - ФГ "Україна").

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити в повному обсязі. Додатково суду пояснили, що майно ПАТ "АТЕКО" перебуває у податковій заставі, а податковий орган наділений правами заставодержателя спірного майна. В свою чергу, відповідач зобов'язаний зняти арешт, накладений на майно, що перебуває у податковій заставі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ФГ "Україна" підтримала заявлений податковим органом позов та просила його задоволити.

Представник відповідача відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції заперечив проти задоволення заявленого позову. Суду пояснив, що на даний час, матеріали відповідного виконавчого провадження переданні на виконання у підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області. Тому, за відсутності матеріалів виконавчого провадження, вчиняти будь-які дії не виявляється можливим. Крім того, вказав на правомірність дій державного виконавця при накладені арешту, які підтверджується постановою Вінницького окружного адміністративного суду.

Представник відповідача підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області заперечила проти задоволення позову з підстав невірно обраного позивачем способу захисту порушених прав та інтересів. Додатково суду пояснила, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить норми, яка зобов'язує державного виконавця зняти арешт з боржника у незавершеному виконавчому провадженні, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги зобов'язального характеру. Позивачу необхідно звертатися з позовом про зняття арешту з майна, а не вчинення дій, як в даному випадку.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - УПФУ у Липовецькому районі в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою (а.с. 140). В судовому засіданні 04 квітня 2013 року представник третьої особи Безносюк Н.В. надала пояснення в яких заперечила проти задоволення позову.

Неявка в судове засідання, належним чином повідомленого, представника третьої особи відповідно до положень статті 128 КАС України не передбачає відкладення розгляду справи, а тому й не перешкоджає її розгляду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ "АТЕКО" надала суду пояснення, аналогічні викладеному в письмових запереченнях (а.с. 83-86). При цьому, просила суд відмовити в задоволенні позову щодо зобов'язання зняти арешт з майна, яке податковим органом, на час розгляду справи, реалізовано ФГ "Україна". Одночасно пояснила, що на її думку, взагалі існує спір про право відносно арештованого майна, а тому провадження у справі слід закрити, оскільки у такому випадку позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З актів опису майна №4/00240017 від 08 грудня 2011року, №5-00240017 від 08 грудня 2011 року, №6/00240017 від 13 січня 2012 року /а.с. 4-7, 10-11/ вбачається, що податковим керуючим Король М.В. проведено опис у податкову заставу майна платника податків ПАТ "АТЕКО".

Податковим органом (Липовецьке відділення Іллінецької МДПІ - правонаступник Іллінецька МДПІ) зареєстровано податкову заставу у відповідному державному реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №34266395 від 16.12.2011 року, №34627963 від 18.01.2012 року /а.с.8-9, 12-13/.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції Пасічник Ю.В. від 26.10.2012 року у виконавчому провадженні №34925358 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПАТ "АТЕКО" та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ПАТ "АТЕКО".

Інформацію про обтяження внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешти, що підтверджується витягом №38475968 від 26.10.2012 року /а.с.131-132/.

Не погоджуючись з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП №349253558 від 26.10.2012 року Іллінецька МДПІ оскаржила її до суду. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду № 2а /0270/ 5354 /12 від 21 грудня 2012 року, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні позову Іллінецької МДПІ до відділу Державної виконавчої служби Липовецького районного управління про визнання протиправними та скасування постанови ВП №349253558 від 26.10.2012 року.

При цьому, у наведеній постанові суду акцентовано увагу, що податковий орган не скористався своїм правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

З метою захисту порушених прав, інтересів, як заставодержателя, Іллінецька МДПІ 24 грудня 2012 року звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року провадження у даній справі було закрито на підставі пункту 1 статті 157 КАС України, зважаючи на відсутність у податкового органу повноважень звертатися до адміністративного суду із вимогами, що заявлені у позові, а також у зв'язку із тим, що у спірних правовідносинах наявний спір про право. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 20013 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Задовольняючи позов частково, суд виходить із слідуючого.

Частиною 4 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі -Закон) передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом (ч. 7 ст. 54 Закону ).

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

В силу положень частини 5 статті 60 Закону, арешт з майна чи коштів у незавершеному виконавчому провадженні може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, згідно із п. 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

Таким чином, за змістом положень наведених норм чинного законодавства, податковий орган як заставодержатель наділений правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, що перебуває у податковій заставі. Обов'язок державного виконавця зняти арешт у незавершеному виконавчому провадженні виникає з моменту надходження відповідного рішення суду.

В ході розгляду справи, судом з'ясовано, що 18 грудня 2012 року Першою українською міжрегіональною товарною біржею проведено аукціон з продажу майна, що перебуває в податковій заставі Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби та належить ПАТ "АТЕКО", підтверджується Протоколом цільового аукціону №12/76 від 18.12.2012 р. /а.с. 103-104/.

Відповідно до біржової угоди договору купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, укладеного 28 грудня 2012 року між приватним підприємством "Подільський регіональний Бізнес-Центр розвитку підприємництва", акредитоване на Першій українській міжрегіональній товарній біржі, як Брокерська контора №007, в особі директора Белінської Наталії Олександрівни, яка на підставі договору - доручення діяла від Іллінецької МДПІ (ПРОДАВЕЦЬ) та Фермерським господарством "Україна" в особі голови Повх Леоніда Івановича (ПОКУПЕЦЬ), продавець продав покупцю майно, яке перебуває в податковій заставі Іллінецької МДПІ та належить ПАТ "АТЕКО" , а саме: Майновий комплекс, загальною площею 3039,00 м.кв., розташований в смт. Турбів, Липовецького району, Вінницької області, по вул. Миру, 147 в складі: склад литва (літ №23) площею 437,8 м.кв.; склад збірно-розбірний (літ №34) площею 519,8 м.кв.; склад збірно-розбірний (літ №35) площею 429,9 м.кв.; будівля транспортної дільниці (літ №7) площею 342,8 м.кв.; будівля навісу складу матеріалів (літ №21) площею 630, 0 м.кв.; будівля складу напівфабрикатів та центрального інструментального складу (літ №47) площею 354,0 м.кв.; гараж для автокар (літ №8) площею 195,0 м.кв.; склад фарб (літ №20) площею 129,7 м.кв.

В свою чергу, ФГ "Україна" проведено оплату за придбане майно, що підтверджується платіжним дорученням №2314 від 21.12.2012 року /а.с. 105/, листом Першої української міжрегіональної товарної біржі від 24.12.2012 року /а.с. 104/.

В судовому засіданні представниками податкового органу визнано, що кошти від продажу вказаного вище майна надійшли до бюджету, а тому відповідно до частини 3 статті 72 КАС України є обставиною, що не потребує доказуванню.

Згідно з пунктом 93.4 статті 93 Податкового кодексу України, у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання органом державної податкової служби підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Таким чином, на час вирішення справи, майно описане в акті №4/00240017 від 08 грудня 2011року та частина майна, описаного в акті №6/00240017 від 13 січня 2012 року (гараж для автокар - інв. №8; склад фарб - інв. №20) є звільненим з податкової застави, позивач - податковий орган втратив статус заставодержателя такого майна, а відтак не наділений правом на звернення до суду із позовом про зняття з нього арешту (ч.4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження).

Твердження представників позивача, що звільнення майна з податкової застави прямо залежить від реального переходу права власності на таке майно, суд оцінює критично, оскільки воно не відповідає змісту пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України. Положення вказаної норми є імперативними та містить лише дві сукупні умови звільнення майна з податкової застави: 1) продаж майна; 2) отримання підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу майна.

Як встановлено в судовому засіданні, наведені умови настали та фактично існують на час вирішення даної справи. Не внесення податкововим органом змін до відповідних державних реєстрів щодо реалізованого на аукціоні майна, не зберігає за ним статусу заствадоржателя такого майна.

Отже, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання зняти арешт з майна, описаного в акті №4/00240017 від 08 грудня 2011 року, а також частини майна: гараж для автокар - інв. №8; склад фарб - інв. №20, описаного в акті №6/00240017 від 13 січня 2012 року.

Разом з тим, судом встановлено, що перебуває в податковій заставі майно описане в акті №5/00240017 від 08 грудня 2011 року, а саме: будівля ливарної дільниці, рік забудови - 1963р., площа - 1540 кв.м, інвентарний № 7; автомобіль РАФ 2203, рік випуску - 1993 р., колір - білий, реєстраційний номер - 14154 ВІ; та в акті № 6/00240017 від 13.01.2012р., а саме: артезіанська свердловина, рік побудови - 1955, площа 39, 1 кв.м, інвентарний № 5; навіс для збереження металу, рік побудови - 1983р., площа - 704 кв. м, інвентарний № 21; автомобіль КАМАЗ - 54112, державний номер 23-84, номер шасі - 0027239, колір - червоний.

Відповідно до пункту 90.1 статті 90 Податкового кодексу України, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації.

З огляду на черговість реєстрації обтяжень податковим органом (витяг №34266395 від 16.12.2011року /а.с. 8-9/, витяг №34627963 від 18.01.2012 року /а.с. 12-13/) та відділом державної виконавчої служби (витяг №38475968 від 26.10.2012 року /а.с. 131-132/), суд приходить до висновку про наявність підстав для зняття арешту з майна, що перебуває у податковій заставі.

Позивач у позовній заяві просить суд зобов'язати відділ державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції зняти арешт з частини майна, яке належить ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" та яке знаходиться в податковій заставі.

На переконання суду, заставодержатель відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" наділений правом звернення до суду із вимогою про зняття арешту із заставленого майна. Виклад позовної вимоги: "зобов'язати відділ державної виконавчої служби Липовецького управління юстиції зняти арешт" не узгоджується із вищевказаним правом заставодержателя на звернення до суду з позовом. Такий обов'язок державного виконавця закріплений у статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" та виникає лише у разі прийняття судом рішення про зняття арешту.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що матеріали відповідного виконавчого провадження з відділу державної виконавчої служби Липовецького управління юстиції передані до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області /а.с. 127-128/, що взагалі унеможливлює вчинення в подальшому будь-яких виконавчих дій відділом державної виконавчої служби Липовецького управління юстиції до якого заявлені вимоги зобов'язального характеру.

Під час з'ясування наявності правових підстав для задоволення вимоги зобов'язального характеру, представниками позивача звернуто увагу суду на зміст частини 2 статті 11 КАС України, якою закріплено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Одночасно, представники позивача пояснили, що в даному випадку відновлення порушених прав та інтересів податкового органу відбудеться при знятті арешту з майна, яке перебуває у податковій заставі.

За таких обставин, з метою повного захисту прав, інтересів позивача, суд вважає доцільним вийти за межі позовних вимог та зняти арешт з частини майна, яке належить ПАТ "Екологія, комунальне обладнання", що знаходиться в податковій заставі відповідно до актів опису майна Іллінецької МДПІ № 5/00240017 від 08.12.2011р., а саме: будівля ливарної дільниці, рік забудови - 1963р., площа - 1540 кв.м, інвентарний № 7; автомобіль РАФ 2203, рік випуску - 1993 р., колір - білий, реєстраційний номер - 14154 ВІ; та № 6/00240017 від 13.01.2012р., а саме: артезіанська свердловина, рік побудови - 1955, площа 39, 1 кв.м, інвентарний № 5; навіс для збереження металу, рік побудови - 1983р., площа - 704 кв. м, інвентарний № 21; автомобіль КАМАЗ - 54112, державний номер 23-84, номер шасі - 0027239, колір - червоний.

Актом опису майна №6/00240017 від 13 січня 2012 року податковим керуючим проведено опис майна у податкову заставу та у позиції 6 зазначено: "активи платника податків, право власності на які він набуде в майбутньому".

Суд вважає, що в цій частині у знятті арешту слід відмовити, оскільки заявлена вимога спрямована на врегулювання правовідносин, які не настали, а лише можуть виникнути у майбутньому. Представниками позивача не надано доказів набуття платником податків права власності на відповідні активи, а також не надано обґрунтованих пояснень щодо порушених прав, інтересів податкового органу, які підлягають відновленню, в цій частині, судовим рішенням.

Разом з тим, пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ "АТЕКО" щодо наявності ознак спору про право та необхідності закрити провадження у справі, оцінюється судом критично, оскільки у даній справі порушене питання досліджувалось судами, як першої, так і апеляційної інстанції та вирішене ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року.

Зі змісту частини 1 статті 11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У статті 72 КАС України наведені підстави для звільнення від доказування, зокрема визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 1); обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання (ч. 3).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 2 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

За приписами частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позов задоволено частково, а також за відсутності витрат позивача, відповідача - суб'єктів владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 90, 93, 95 Податкового кодексу України, ст.ст. 54, 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 160, 161, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зняти арешт з частини майна, яке належить ПАТ "Екологія, комунальне обладнання", що знаходиться в податковій заставі відповідно до актів опису майна Іллінецької МДПІ № 5/00240017 від 08.12.2011р., а саме: будівля ливарної дільниці, рік забудови - 1963р., площа - 1540 кв.м, інвентарний № 7; автомобіль РАФ 2203, рік випуску - 1993 р., колір - білий, реєстраційний номер - 14154 ВІ; та № 6/00240017 від 13.01.2012р., а саме: артезіанська свердловина, рік побудови - 1955, площа 39, 1 кв.м, інвентарний № 5; навіс для збереження металу, рік побудови - 1983р., площа - 704 кв. м, інвентарний № 21; автомобіль КАМАЗ - 54112, державний номер 23-84, номер шасі - 0027239, колір - червоний.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Свентух Віталій Михайлович

Копія вірна:

суддя:

секретар: