Постанова № 30836949, 12.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 809/168/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Лучин О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача:Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області

про визнання протиправною та скасування постанови №1244 від 28.12.2012 р. та припису від 14.12.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення відповідача про застосування штрафних санкцій, оформлене оскаржуваною постановою №1244 від 28.12.2012 року, та припис про усунення порушень, виявлених перевіркою є протиправними та такими, що підлягають до скасування. Позивач посилається на те, що акт перевірки, протокол, припис, вся перевірка, в результаті якої відповідачем прийнято оскаржувану постанову, відповідачем проводилася відповідно до положень Порядку здійснення державно-архітектурного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 (далі-Порядок №553). Проте пункт 1 Порядку №553, встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності. Наголошує на тому, що об'єкт архітектури, що належить позивачу, належить до ІІ категорії складності. Таким чином, відповідач, керуючись під час перевірки положеннями Постанови №553 не дотримався принципу законності.

Щодо визначення відповідачем суми штрафних санкцій у розмірі 48285 гривень на підставі абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зазначає, що дана сума не є обґрунтованою, оскільки, відповідно до абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» відповідальність суб'єкті містобудування у вигляді штрафу можлива за такі правопорушення як: 4) виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат. Наголошує на тому, що в оскаржуваній постанові, акті перевірки, протоколі та приписі, відповідач вказує, що позивачем наведено недостовірні дані в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації. При цьому, відповідач наклав на позивача штраф у розмірі 48285 гривень, що у перерахунку становить 45 мінімальних заробітних плат, а не тридцять шість.

Щодо порушення позивачем п.10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме наведення недостовірних даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зазначає, що достовірність вказаних даних у п.8 Декларації від 16.11.2012 року (в частині здійснення авторського нагляду), була підтверджена відповідними документами, а тому відомості про особу, яка здійснює авторський нагляд за реконструкцією об'єкта, вказані в Декларації від 16.11.2012 року, є достовірними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених в письмовому запереченні. Суду пояснила, що відповідачем при винесенні №1244 від 28.12.2012 року допущено помилку та зазначено відповідальність позивача за п.4 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», однак зазначила, що сума визначених штрафних санкцій відповідає категорії складності об'єкта будівництва. Просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області №1244 від 28.12.2012 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (надалі - оскаржувана постанова), позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 48285 гривень.

Згідно з Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 14.12.2012 р. (наділі - припис), позивача зобов'язано: усунути виявлені порушення шляхом визнання нечинної Декларації від 16.11.2012 року в судовому порядку; надати інспекції ДАБК повідомлення про зміну даних у зареєстрованій Декларації від 16.11.2012 року стосовно зміни осіб відповідальних за здійснення авторського нагляду до 14.03.2013 року.

Щодо правомірності винесення відповідачем постанови №1244 від 28.12.2012 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припису від 14.12.2012 року суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення Долинської міської ради від 15.04.11 №204-6/2011 позивачу надано дозвіл на реконструкцію частини квартири під перукарню за адресою АДРЕСА_1 (далі - Об'єкт) (а.с.26).

Згідно рішення Долинської міської ради від 29.09.2011 р. №336-11/2011, позивачу затверджено проект землеустрою земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, та надано в оренду вказану земельну ділянку площею 0,067 га. для реконструкції Об'єкта (а.с.27).

Договір про надання позивачу в оренду земельну діяльну площею 0,0067 га. укладено з Долинською міською радою 07.10.2011 р. №62/11, строком на 5 років (а.с.28).

Орган, що видав містобудівні умови: відділ містобудування та архітектури Долинської міської ради.

Розробник проекту реконструкції Об'єкта: Комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро АРКА» відділу містобудування та архітектури Долинської міської ради».

Проект №133-16112011-ГП-3 розроблений у 2011 році згідно з договором №133 від 16.11.2011 р. Категорія складності Об'єкта: II (а.с.30-49).

Відповідно до ліцензії проектної організації АВ №459340 від 24.04.2009 року, наявної в матеріалах справи на аркуші 50, строк дії її закінчився 24.04.2012 року.

Головним архітектором проекту (особою, яка здійснює авторський нагляд) була ГАП ОСОБА_4, відповідно до договору №133 від 16.12.2011 року та наказу №03 від 24.01.2012 року (а.с.51, 52).

Судом встановлено, що 03.02.2012 року позивач подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована відповідачем 03.02.2012 р. №ІФ08212019654 (далі - Декларація від 03.02.12).

В п.10, п.11 Декларації від 03.02.2012 року зазначено, що особою, яка здійснює авторський нагляд є ГАП ОСОБА_4 (наказ №03 від 24.01.2012 р.). Ліцензія проектної організації АВ №459340 від 24.04.2009 р., з строком дії до 24.04.2012 р.

Реконструкція Об'єкта здійснювалася позивачем у відповідності до Проекту та відповідно до будівельних норм і правил, що підтверджується довідкою КП «АПБ АРКА» від 02.11.2012 р. №53, Довідкою ПП «Долинська проектно-будівельна організація» від 02.11.2012 року.

Реконструкція об'єкта завершена в листопаді 2012 року.

По завершенню реконструкції, позивач подала до відповідача декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована відповідачем за №ІФ14312222083 від 16.11.2012 р. (далі - Декларація від 16.11.12).

В п.8 Декларації від 16.11.2012 року зазначено, що ГАПом проекту є ОСОБА_5, призначений наказом від 02.11.2012 року №37, кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_2

Повноваження ОСОБА_5 підтверджуються договором №133/2 від 02.11.2012 року між КП «АПБ АРКА» та ПП «Інтердизайн», наказом КП «АПБ АРКА» №37 від 02.11.2012 року, кваліфікаційним сертифікатом архітектора ОСОБА_5 НОМЕР_2 та журналом авторського нагляду за будівництвом, який вівся протягом всього строку реконструкції Об'єкта з підписами архітекторів ОСОБА_5 та ОСОБА_4

14.12.2012 року інспектором ДАБК Нідермаєром В.С., начальником відділу №9 Тулубніцьким В.К., головним державним інспектором Мандриком І.І., проведена позапланова перевірка достовірності наведених мною даних в зареєстрованій Декларації від 16.11.2012 року за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 14.12.2012 р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що підставою для проведення позапланової перевірки є необхідність перевірки достовірності даних в зареєстрованій декларації №ІФ 14312222083 від 16.11.2012 року. В ході перевірки встановлено, що замовником ОСОБА_3 наведено недостовірні дані в п.8 Декларації від 16.11.2012 року, а саме вказано особу, що здійснює авторський нагляд ГАП ОСОБА_5, а в декларації від 03.02.2012 року замовника зазначено ГАП ОСОБА_4 при цьому ОСОБА_3 не повідомила Інспекцію в установленому Законом порядку про зміну відповідальної особи про ведення авторського нагляду, чим порушила п.10. ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.14).

За результатами вказаної перевірки, інспектор ДАБК Нідермаєр В.С. складено протокол про правопорушення у сфері містобудування від 14.12.2012 року (надалі-Протокол), в якому зазначено про виявлення ним порушення, а саме: дані в п.8 Декларації від 16.11.2012 року вказавши особу, що здійснює авторський нагляд ГАП ОСОБА_5, а в декларації від 03.02.2012 року замовник зазначив ГАП ОСОБА_4 при цьому не повідомив Інспекцію в установленому Законом порядку про зміну відповідальної особи про ведення авторського нагляду, чим порушив п.10. ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та скоїв правопорушення передбачене абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с.15).

Під час перевірки відповідачем винесено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 14.12.2012 року (надалі - Припис), згідно з яким позивача зобов'язано: усунути виявлені порушення шляхом визнання нечинної Декларації від 16.11.2012 року в судовому порядку; надати інспекції ДАБК повідомлення про зміну даних у зареєстрованій Декларації від 16.11.2012 року стосовно зміни осіб відповідальних за здійснення авторського нагляду до 14.03.2013 року (а.с.16).

Оскаржуваною постановою позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 48285 гривень.

Як вбачається з постанови №1244 від 28.12.2012 року, замовник, ОСОБА_3, наведено недостовірні дані в п.8 Декларації від 16.11.2012 року, вказавши особу, що здійснює авторський нагляд ГАП ОСОБА_5, а в декларації від 03.02.2012 року замовник зазначив ГАП ОСОБА_4 при цьому не повідомив Інспекцію в установленому Законом порядку про зміну відповідальної особи про ведення авторського нагляду, чим порушив п.10. ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв'язку з чим мене визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 48285 гривень.

З приводу винесеної відповідачем постанови №1244 від 28.12.2012 року суд зазнає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р., Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства. Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Суд зазначає, що як вбачається з Акта перевірки, протоколу та припису, вся перевірка, в результаті якої відповідачем прийнято оскаржувану постанову, відповідачем проводилася відповідно до положень Порядку здійснення державно-архітектурного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року (далі -Порядок №553).

Відповідно до п. 1 Порядку №553, цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося відповідачем, об'єкт архітектури, що належить позивачу, належить до ІІ категорії складності.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що відповідач, керуючись під час перевірки положеннями Постанови №553, відповідач не дотримався принципу законності, діяв не в порядку та не у спосіб, передбачений законодавством.

Щодо визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі 48285 гривень на підставі абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: 4) виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

Таким чином, суд приходить до переконання, що необхідною умовою для застосування до позивача штрафних санкцій, за абз.2 п.4 ч.2 ст.2 вказаного Закону, повинна наявність у своїй сукупності двох підстав - виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації.

Однак, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові, а також в акті перевірки, протоколі та приписі, відповідач вказує, що позивачем наведено недостовірні дані в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 16.11.2012 року.

Суд зазначає, що при цьому, відповідач наклав на позивача штраф у розмірі 48285 гривень, що у перерахунку становить 45 мінімальних заробітних плат (48285 : 1073 = 45), що також суперечить розміру санкції, передбаченої абз.2 п.4 ч.2 ст.2 вказаного Закону.

Таким чином, суд приходить до переконливого висновку, що приймаючи постанову від 28.12.2012 року за №1244, відповідач неправильно застосував норму матеріального права, як наслідок в порушення вимог ч.2 ст. 19 Конституції України діяв не на підставі, поза межами своїх повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України.

Посилання в судовому засіданні та в письмовому запереченні представника відповідача на те, що при винесенні оскаржуваної постанови було допущено помилку та зазначено п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суд вважає безпідставним, оскільки воно спростовується протоколом про правопорушення у сфері містобудування від 14.12.2012 року, в якому відповідачем також зазначено, що позивач скоїв правопорушення передбачене абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Таким чином, послання відповідача в оскаржуваній постанові на правопорушення передбачене абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» є не технічною помилкою чи опискою, а неправильним застосуванням норм, якими передбачено відповідальність.

Що стосується твердження відповідача про недостовірність даних в п.8 Декларації від 16.11.12, в частині наведення недостовірних даних про архітектора проекту, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником. Порядок проведення авторського і технічного наглядів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою КМ України від 11.07.2007 року, № 903 «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури» (надалі - Порядок №903), Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами (далі - генеральний проектувальник) відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.

Генеральний проектувальник:

залучає у разі необхідності для здійснення авторського нагляду субпідрядні проектні організації, які брали участь у розробленні окремих розділів проектної документації об'єкта архітектури;

здійснює відповідно до договору про розроблення проекту об'єкта архітектури авторський нагляд за підготовкою робочої документації або окремих її розділів у тому разі, коли така документація розробляється іншим суб'єктом архітектурної діяльності;

Результати авторського нагляду фіксуються в журналі, що оформляється генеральним проектувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у замовника, а другий - у генерального проектувальника.

Відповідно до п.10. ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

В судовому засіданні встановлено, що достовірність даних, наведених позивачем у п.8 Декларації від 16.11.2012 року (в частині здійснення авторського нагляду) була підтверджена ним наступними документами, а саме: договором №133/2 від 02.11.2012 р. між КП «АПБ АРКА» та ПП «Інтердизайн», наказом КП «АПБ АРКА» №37 від 02.11.2012 р., кваліфікаційним сертифікатом архітектора ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 та журналом авторського нагляду за будівництвом, який вівся протягом всього строку реконструкції Об'єкта.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що всі відомості про особу, яка здійснює авторський нагляд за реконструкцією об'єкта, і вказані в Декларації від 16.11.2012 року, є достовірними, а тому правові підстави для притягнення позивача до відповідальності за п.10. ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» - відсутні.

Щодо твердження відповідача про неповідомлення Інспекції ДАБК про зміну відповідальних осіб проведення авторського нагляду, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.6 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено генерального підрядника чи підрядника (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) або осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю, який зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до п.14 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 року, № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт", у разі коли право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, замовник протягом трьох робочих днів звертається до Інспекції, яка зареєструвала декларацію, з повідомленням про зміну даних у зареєстрованій декларації за формою згідно з додатком 3.

Судом встановлено, що 28.12.2012 року позивачем надано відповідачу повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок будівельних робіт, що підтверджується вхідною відміткою відповідача від 28.12.2012 року на запереченні на протокол.

З огляду на вищевказане, позивачем виконано вимогу законодавства щодо необхідності подання повідомлення про зміну автора проекту (особи, яка здійснює авторський нагляд).

Суд не може погодитися із вимогою відповідача стосовно ініціювання позивачем судового оскарження Декларації від 16.11.2012 року, виходячи із наступного.

Відповідно до п.1 Припису, позивача зобов'язано усунути виявлені порушення шляхом визнання нечинної Декларації від 16.11.2012 року в судовому порядку.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року, Державний архітектурно-будівельний контроль-сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак, на дату проведення відповідачем перевірки та складання Припису Кабінетом Міністрів України не встановлено окремого порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення будівництва об'єктів архітектури віднесених до II категорії.

Таким чином, з аналізу наведеної норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» випливає, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення в ході перевірок суб'єктів містобудування порушень у сфері містобудівної діяльності має право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом, а також видавати обов'язкові для виконання приписи.

З урахуванням викладеного, чинним законодавством не передбачено право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю вимагати у позивача звертатись до суду з вимогами про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Як вбачається із роз'яснення Державної архітектурно-будівельної інспекції України, викладеному у листі від 11.05.2012 р. №40-12-3294 у якому зазначено, що процедура скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, декларації про початок виконання будівельних робіт законодавством не передбачена (а.с.68).

Суд зазначає, що оскільки чинне законодавство не передбачає такої форми судового захисту порушених прав, як визнання в судовому порядку нечинної зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, то визначений відповідачем обов'язок позивачу діяти у спосіб, який є неналежним засобом судового захисту порушених прав є протиправним.

Таким чином, приймаючи оскаржуваний припис, відповідач діяв всупереч ст. 19 Конституції України, а тому припис від 14.12.2012 року є незаконним та підлягає скасуванню.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи вищевикладене, суд вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Враховуючи дане положення, суд присуджує стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 517,26 грн. судових витрат.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області №1244 від 28.12.2012 року та припис від 14.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 сплачений судовий збір в сумі 517 (п'ятсот сімнадцять) гривень 26 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 18.03.2013 року.