Рішення № 30836766, 16.04.2013, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1248/13-ц

2/703/470/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2013 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Манька М.В.

при секретарі Сухомудренко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

22 грудня 2006 року ЗАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило свою назву на ПАТ КБ "ПриватБанк", з однієї сторони, та ОСОБА_1, яка змінила прізвище на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб, з іншої сторони, уклали кредитний договір № СSSBSE00000107 від 22 грудня 2006 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит на навчання в розмірі 4050 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 2,0% на місяць та кінцевим терміном погашення 22 грудня 2008 року.

Посилаючись на те, що відповідачка порушила умови кредитного договору і в строк, обумовлений договором, заборгованість не погасила, в зв'язку з чим станом на 05 лютого 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 26657 грн. 17 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 1413 грн. 50 коп., заборгованість за нарахованими відсотками - 9972 грн. 50 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 14906 грн. 67 коп., звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить стягнути з неї цю заборгованість в примусовому порядку.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідачки, визнаючи в принципі існування суми заборгованості за основним боргу та суми нарахованих, але несплачених відсотків, заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що строк позовної давності до вимог вже сплинув, і просить застосувати строк позовної давності як до вимог щодо стягнення основного боргу, так і до штрафних санкцій. Вважає, що відповідачка не давала розпорядження щодо самостійного списання банком коштів на погашення кредиту та відсотків з карткового рахунку, оскільки він не є поточним рахунком, а відкритий для зарахування заробітної плати, а тому переривання перебігу строку позовної давності не мало місце.

Позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року відповідачка отримала у КБ «Приватбанк» кредит на навчання в розмірі 4050 грн. строком погашення 22 грудня 2008 року включно, зі сплатою відсотків в розмірі 2,0% на місяць відповідно до умов кредитно-заставного договору № СSSBSE00000107 від 22 грудня 2006 року та зобов'язалася погашати кредит та відсотки відповідно до графіку, обумовленого договором, однак зобов'язання не виконала, чим порушила умови кредитного договору, і згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 05 лютого 2013 року утворилась заборгованість за кредитом - 1413 грн. 50 коп., заборгованість за нарахованими відсотками - 9972 грн. 50 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 14906 грн. 67 коп., всього заборгованість за кредитним договором становить 26657 грн. 17 грн.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст. 615 ЦК України), крім того, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Оскільки в кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється відповідно до графіків погашення кредиту, то початком перебігу строку позовної давності с день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його.

За кредитним договором кінцевий термін погашення кредиту встановлено 22 грудня 2008 року року, отже строк позовної давності щодо стягнення суми основного боргу припадає на 22 грудня 2011 року.

Але, відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого

обов'язку.

Як вбачається з доказів, що містять матеріали справи, відповідно до п. 3.2.5. кредитно-заставного договору № СSSBSE00000107 від 22 грудня 2006 року банком в 2010 році - 06 квітня, 15 червня, 15 липня, 02 серпня, 13 серпня, 01 вересня, 14 вересня, 14 жовтня, 29 жовтня - з рахунку № НОМЕР_2, відкритого відповідачці для зарахування заробітної плати, було здійснено списання коштів на погашення заборгованості за кредитним договором в сумах, відповідно: 10,29 грн., 300,00 грн., 150,00 грн., 3,34 грн., 150,00 грн., 18,88 грн., 200,00 грн., 250,00 грн., 252,39 грн. Як видно з довідки банку та виписки по рахунках - кредитному та зарплатному, списання відбувалось неодноразово, але, як було з'ясовано в судовому засіданні, відповідачка не зверталась до банку з запереченням проти дій банку, направлених на погашення заборгованості по кредиту, не оскаржувала дії позивача, тому суд приходить до висновку, що відповідачка цим визнала свій обов'язок по погашенню заборгованості по кредитному договору. Оскільки останнє погашення боргу шляхом списання з рахунку відбулось 28 жовтня 2010 року, і відповідачка визнала це, не оскаржуючи дії банку, тому суд вважає, що саме 28 жовтня 2010 року відбулось переривання строку позовної давності, отже, саме з цього часу слід рахувати початок перебігу строку позовної давності.

Твердження представника відповідачки, що банк не мав права самостійно списувати кошти з зарплатного рахунку на погашення кредиту, так як в кредитному договорі вказано «позичальник доручає Банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків», а списання відбувалось з зарплатного рахунку, суд вважає помилковим, оскільки рахунок, відкритий відповідачці, є поточним рахунком для перерахування заробітної плати. Так, відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно на договірних засадах списував кошти на погашення заборгованості за кредитним договором з поточного рахунку, відкритого для перерахування заробітної плати.

Отже, строк позовної давності по основному зобов'язанню спливає 28 жовтня 2013 року, тому суд приходить до висновку, що позов подано в межах строку позовної давності і у суда відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основним боргом та нарахованими відсотками за кредитним договором в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

До позовних вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується спеціальна позовна давність в один рік відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Оскільки стягненню підлягає розмір пені за рік, який передує зверненню до суду, тобто, з 11 березня 2012 року по 11 березня 2013 року, а позивачем не надано розрахунок суми пені, нарахованої в межах строку позовної давності, натомість надано розмір нарахованої пені однією сумою за період майже в три роки (з 30 жовтня 2010 року по 05 лютого 2013 року), що унеможливлює правильно визначити загальну суму нарахованих відсотків станом на 11 березня 2012 року, а отже, і суму пені за період з 11 березня 2012 року по 11 березня 2013 року, в зв'язку з розбіжністю, яка може виникнути в розрахунках, виконаних банком та судом, суд розглядає справу в межах наданих доказів та вважає, що в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача належить стягнути 113 грн. 83 коп. судового збору - пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, ст.ст. 257, 258, 261, 264, 526, 550, 625, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.10, 88, 213, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, на рахунок 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № СSSBSE00000107 від 22 грудня 2006 року в розмірі 11386 грн. 00 коп., а саме: 1413 грн. 50 коп. - заборгованість за основним боргом, 9972 грн. 50 коп. - заборгованість за відсотками, та судові витрати в розмірі 113 грн. 83 коп. - на рахунок 64993919400001, МФО 305299, всього - 11499 грн. 83 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуючий: М.В.Манько