Рішення № 30836311, 01.03.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

01.03.2013

Справа №2/489/181/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М,, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Південнослов'янського інституту вищого навчального закладу «Київський славістичний університет» (закритого акціонерного товариства (далі - Інститут) та до вищого навчального закладу «Київський славістичний університет» (закритого акціонерного товариства) (далі - Університет), за участю третіх осіб без самостійних вимог - Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України (далі - Міносвіти), Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, про стягнення внесених коштів за навчання та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути з Інституту на свою користь внесену плату за навчання в Інституті за 2009, 2010, 2011 р.р. і половину 2012 р. в розмірі 12000 грн., а також понесену моральну шкоду 10000 грн. Позов обґрунтований невиконанням Інститутом зобов'язань, зокрема п. 1.1.3, договору про навчання, що, на її думку, має наслідком повернення їй коштів та відшкодування моральної шкоди заподіяною самовільним, без її згоди, переведенням до іншого вищого навчального закладу - Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського.

Ухвалою суду від 10 грудня 2012 р. до участі в справі співвідповідачем залучений вищий навчальний заклад «Київський славістичний університет» (ЗАТ).

В судовому засіданні позивачка з представником позовні вимоги підтримали. Пояснили, що внаслідок анулювання ліцензії Інституту на підготовку бакалаврів за спеціальністю «Менеджмент», позивачка не завершила навчання за договором, а бажаного місця продовження навчання в м. Одесі в порядку переведення, де вони мешкають, їм не запропонували. Крім того, Інститут не попередив позивачку за 30 днів про розірвання в односторонньому порядку договору про навчання.

Представник Університету позовні вимоги не визнав. Пояснив, що випадку анулювання ліцензії договір про навчання ОСОБА_1 з Інститутом не передбачав. Їй були надані всі освітні послуги, за які вона сплатила, а можливість отримання бажаного освітньо-кваліфікаційного рівня залежить виключно від її волевиявлення. Переведення до університету імені В.В. Сухомлинського відбувалося на таких саме умовах оплати та строку навчання, що і з Інститутом. Пояснив, що в разі стягнення на користь позивачки вартості навчання, позивачка зможе поновитися у будь-якому вищому навчальному закладі на відповідному курсі на підставі академічної довідки виданої Інститутом, що буде означати використання нею наданих Інститутом освітніх послуг.

Той самий представник Університету одночасно виступав представником Інституту на підставі довіреності, строк дії якої сплив до початку розгляду справи по суті (а.с.32).

Представник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського суду пояснив, що пропонував позивачці в ході розгляду справи поновитися в їх навчальному закладі на тих самих умовах, що і в Інституті з 04 лютого 2013 р. Але ОСОБА_1 досі не є студенткою їх навчального закладу, оскільки немає її заяви про зарахування. Документи ОСОБА_1 - оригінал атестату про середню освіту та академічна довідка знаходяться в їх університеті, але ні позивачка, ні її представник з письмовою вимогою про повернення документів не зверталися.

Представник Міносвіти в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази в справі, встановив наступні обставини.

Згідно копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, вищий навчальний заклад «Київський славістичний університет» (закрите акціонерне товариство) зареєстровано у м. Києві 14 вересня 2001 р. (а.с.36).

Відповідно до копії довідки з ЄДРПОУ, Південнослов'янський інститут ВНЗ «Київський славістичний університет» немає статусу самостійної юридичної особи і є відокремленим підрозділом ВНЗ «Київський славістичний університет» (а.с.35).

Згідно Положення про Південнослов'янський інститут вищого навчального закладу «Київський славістичний університет» (ЗАТ), затвердженого загальними зборами акціонерів ВНЗ «Київський славістичний університет», протокол №43 від 13 листопаду 2008 р., Інститут є відокремленим структурним підрозділом Університету без прав юридичної особи і діє від імені Університету в межах, визначених цим Положенням (п.2.1.) Інститут є підрозділом Університету, що веде самостійний облік своє господарської діяльності, результати якої відображаються в окремому балансі (п.2.2.). Інститут має рахунки в банках, печатку з власним найменуванням і т.п. (п.2.3.). Інститут є суб'єктом освітньої діяльності та акредитований відповідно до чинного законодавства (п.2.5.). Інститут може здійснювати підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст (п.2.6.). Предметом діяльності Інституту, зокрема, є освітня діяльність (п.3.3.1). Види діяльності, які підлягають ліцензуванню, здійснюються Інститутом після отримання відповідної ліцензії (п.3.4.). Стороною у судових справах або у виконавчому провадженні є Університет (п.4.1.22.). Інститут зобов'язаний здійснювати свою діяльність у межах чинного законодавства України (п.4.3.1.). Учасниками навчально-виховного процесу в інституті є, зокрема, студенти (п.7.1.1.). Особи, які навчаються в Інституті мають право на навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, на відпустку, поновлення, переведення до іншого вищого навчального (п.7.2.1. і 7.3.7.). Особи, які навчаються в Інституті зобов'язані виконувати вимоги навчального плану (п.7.5.1), своєчасно вносити плату за навчання (п.7.5.2), виконувати вимоги чинного законодавства (п.7.5.3), систематично й глибоко оволодівати знаннями (п.7.5.4), додержуватися Положення та правил внутрішнього розпорядку (п.7.5.5) тощо. За невиконання обов'язків і порушення правил внутрішнього розпорядку Інституту ректор може накласти дисциплінарне стягнення на студента або відрахувати його зі складу студентів. З Інституту студент може бути відрахований: за власним бажанням; за незадовільні результати складання іспитів та заліків протягом сесії; за невиконання вимог навчального плану та графіка організації навчального процесу; за появу на заняттях в нетверезому стані і т.п.; за вироком суду і т.п.; за одноразове грубе порушення дисципліни або правил внутрішнього розпорядку; за невиконання умов контракту, у т.ч. за несвоєчасну сплату навчання (п.7.6.). Майно Інституту складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на окремому балансі, що є складовою частиною балансу Університету (п.11.1.). Фінансування Інституту здійснюється шляхом самофінансування, а також за рахунок коштів юридичних і фізичних осіб (п.11.7.). Джерелами фінансування є кошти одержані за навчання відповідно до одержаних договорів (п.11.8.1.). Університет надає Інституту оперативну самостійність у процесі виконання закріплених за ним функцій (п.12.3). Інститут виконує договори, укладені Інститутом, і несе відповідальність перед Університетом за своєчасність та повноту їх виконання (п.12.4.) (а.с.79-96).

17 вересня 2009 р. між студентом ОСОБА_1, яка виступала одночасно в якості замовника і платника, та Університетом на базі Інституту укладено договір №638, за умовами якого студента приймають на навчання в м. Миколаєві за галуззю знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» за напрямом підготовки 6.030601 «Менеджмент» з заочною формою навчання з видачею диплома державного зразка освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за умови успішного навчання та повної сплати за навчання. Вартість навчання складає 3700 грн. щорічно на загальну суму 16650 грн. Строк дії договору з 17 вересня 2008 р. по 01 липня 2013 р. Інститут має право без повернення коштів в односторонньому порядку розірвати договір в разі порушень студентом умов оплати навчання, вимог та графіку навчального плану (п.1.2.; 1.3.1-1.3.4). Студент в разі невиконання навчальним закладом обов'язку видати йому диплом при успішному виконанні навчального плану та повній сплаті за навчання може поставити питання про розірвання договору (п.3.3.) Згідно п. 3.4.договір може бути розірваний шляхом письмового повідомлення іншої сторони за 30 днів до його розірвання, при цьому повернення внесеної оплати за навчання не проводиться (а.с.4).

Відповідно до копій до прибуткових касових ордерів наданих позивачкою, загальна сума оплаченої ОСОБА_1 вартості навчання складає 9282 грн. (а.с.6-8).

15 грудня 2011 р. до даного договору ОСОБА_1, та Інститутом було підписано додаткове погодження №518 за яким встановлений поквартальний графік оплати по 1387,50 грн. до 01 квітня 2013 р. (а.с.5).

02 лютого 2012 р. Міносвіти видало наказ №265л, пунктом 3 якого, на підставі п.п.2 п. 32 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, визнало анульованою з 01 липня 2012 р. ліцензію від 14 вересня 2011 р. вищого навчального закладу «Київській славістичний університет» та його Південнослов'янського інституту на підготовку бакалаврів за напрямами підготовки 6.030601 «Менеджмент».

Підпунктом 3.5.1. цього ж наказу, Міносвіти зобов'язало Департамент вищої освіти, спільно з ректором ВНЗ «Київський славістичний університет» та Миколаївською обласною державною адміністрацією, вжити заходи щодо продовження навчання студентів Південнослов'янського інституту ВНЗ «Київський славістичний університет» за відповідними напрямами та спеціальностями за денною та заочною формою навчання в інших навчальних закладах регіону (а.с.50-56)..

Згідно листа заступника голови Миколаївської облдержадміністрації від 22 травня 2012 р. Міністру освіти і науки, молоді і спорту України, на виконання наказу міністерства №265л від 02 лютого 2012 р., підтримано рішення про переведення студентів на навчання за відповідними напрямами та спеціальностями за денною та заочною формою навчання без зміни вартості навчання та викладачів Інституту до Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (а.с.78).

26 червня 2012 р. ректор Інституту видав наказ №63/С, пунктом 1 якого відрахував студентів денної та заочної форми навчання Південнослов'янського інституту ВНЗ «Київський славістичний університет», у т.ч. й ОСОБА_1, у зв'язку з переведенням до Миколаївського університету імені В.О. Сухомлинського, за власним бажанням (а.с.9-10).

Відповідно до копії Акту передачі особових справ студентів заочного відділення Інституту до Миколаївського університету імені В.О. Сухомлинського від 26 червня 2012 р. передані і документи ОСОБА_1 (а.с.11-12).

Згідно копії матрикулярних книг і академічної довідки від 03 липня 2013 р., ОСОБА_1 успішно протягом трьох курсів або сімох семестрів навчалася в Інституті (а.с.69-76).

Згідно довідки Інституту, заяви на перевід до Миколаївського університету імені В.О. Сухомлинського ОСОБА_1 не писала (а.с.13).

Відповідно до п. 1 і 2 Указу Президента України № 410/2011 від 08 квітня 2011 р. «Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (МОНмолодьспорт України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОНмолодьспорт України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.

Згідно ст. 10 Закону України «Про освіту», в Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування. Органи управління освітою діють у межах повноважень, визначених законодавством.

До органів управління освітою, згідно ст. 11 Закону України «Про освіту»,належать, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і реалізує державну політику у сфері освіти, місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування, а також утворені місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управління освітою).

У відповідності до ч. 1 ст. 12 закону України «Про освіту», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, здійснює повноваження, визначені законами та покладені на нього актами Президента України. Акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, навчальних закладів незалежно від форм власності.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про освіту» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти: здійснює в установленому порядку ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування; здійснює інші повноваження, визначені законами та покладені на нього актами Президента України.

Згідно ч. 1 і 4 ст. 28 Закону України «Про вищу освіту», освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону.

Статтею 31 Закону України «Про вищу освіту» встановлюється, що держава в особі відповідних органів державної влади забезпечує діяльність вищих навчальних закладів шляхом надання законами особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, гарантій.

Постановою КМ України «Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг» N 1019 від 08 серпня 2007, затверджено Порядок ліцензування діяльності з надання освітніх послуг (далі - Порядок), розроблений відповідно до Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту".

Пунктом 2 п.п.5 Порядку передбачено, що ліцензуванню підлягає діяльність з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, у т. ч. підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за напрямами (спеціальностями). Відповідно до п. 3 Порядку, навчальні заклади розпочинають діяльність з надання освітніх послуг, зазначених у пункті 2 цього Порядку, після отримання ліцензії для провадження діяльності з надання освітніх послуг, а відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва тощо) навчального закладу - після проведення ліцензування з внесенням їх до ліцензії навчального закладу.

Згідно п. 10 Порядку, ліцензування надання послуг у сфері професійно-технічної та вищої освіти проводить МОНмолодьспорт.

У відповідності до п. 30 Порядку, ліцензійні умови надання освітніх послуг визначають нормативи кадрового, навчально-методичного, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення навчальних закладів, необхідних для ліцензування, і затверджуються МОНмолодьспортом. Контроль за дотриманням ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування, Державна інспекція навчальних закладів, міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, що мають у підпорядкуванні навчальні заклади, і власники навчальних закладів шляхом проведення планової та позапланової перевірки. За результатами перевірки дотримання ліцензійних умов орган ліцензування має право: видавати навчальному закладу, власникам навчальних закладів або фізичній особі - підприємцю розпорядження про усунення фактів порушення ліцензійних умов; анулювати ліцензію (п.31 Порядку).

Згідно підпункту 2 п. 32 Порядку, підставами для анулювання ліцензії є порушення ліцензійних умов, які не можуть бути усунені протягом трьох місяців;

Згідно п. 33 Порядку, на підставі рішення Акредитаційної комісії (регіональної експертної ради) орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії та подальше навчання осіб в тому самому або іншому навчальному закладі. Навчальний заклад, в якому продовжуватимуть навчання зазначені особи, порядок компенсації плати за навчання та подальшого фінансування їх підготовки визначаються наказом МОНмолодьспорту за поданням органу ліцензування.

Наказом Міносвіти N 245 від 15 липня 1996 р. затверджено Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти (далі - Положення). Пунктом 2 Наказу установлено, що дія даного Положення поширюється на всі вищі заклади освіти I-IV рівнів акредитації незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Відповідно до п. 14 Положення, студент може бути відрахований з вищого закладу освіти: за власним бажанням; у зв'язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти; за станом здоров'я на підставі висновку ЛКК; за академічну неуспішність; за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти;

Згідно пунктів 10, 11, 12, 13 Положення, студент, який бажає перевестись до іншого закладу освіти, подає на ім'я ректора (директора) вищого закладу освіти, в якому він навчається, заяву про переведення і одержавши його письмову згоду, звертається з цією заявою до ректора (директора) того вищого закладу освіти, до якого він бажає перевестись. При позитивному розгляді заяви і за умови ліквідації академічної різниці ректор (директор) вищого закладу освіти видає наказ, згідно з яким студент допускається до занять, а до закладу освіти, в якому він навчався раніше, направляє запит щодо одержання поштою його особової справи. Ректор (директор) вищого закладу освіти, в якому студент навчався раніше, отримавши запит, видає наказ про відрахування студента у зв'язку з його переведенням до іншого вищого закладу освіти і в тижневий термін пересилає особову справу студента на адресу вищого закладу освіти, від якого надійшов запит. Ректор (директор) вищого закладу освіти, до якого переводиться студент, після одержання особової справи видає наказ про його зарахування.

Суд, приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняться неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Договір №638 між Інститутом та ОСОБА_1 від 17 вересня 2009 р. (зі змінами та доповненнями) не передбачав можливості розірвання договору з підстави - анулювання ліцензії.

Анулювання Університету та Інституту з 01 липня 2012 р. за наказом Міносвіти від 02 лютого 2012 р. №265л ліцензії від 14 вересня 2011 р. на підготовку бакалаврів за напрямами підготовки 6.030601 «Менеджмент» було обставиною, за яку жодна із сторін не відповідала.

Анулюючи вказану ліцензію Інституту і Університету Міносвіти діяло в межах своєї компетенції, визначеної ст. ст. 10,12 Закону України «Про освіту».

Міносвіти, на яке ст. 31 Закону України «Про вищу освіту» покладено обов'язок надання гарантій особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, на підставі п. 33 Порядку, визначило подальшу долю осіб, які навчалися в даному навчальному закладі шляхом покладення обов'язку вирішення питання про влаштування студентів на продовження навчання до навчальних закладів регіону на ВНЗ «Київський славістичний університет» і Миколаївську облдержадміністрацію. Навчальний заклад для продовження навчання студентів Інституту, у т.ч. й позивачки, був визначений за сприянням Миколаївської облдержадміністрації, яка також є органом управління освітою відповідно до ст. 10 Закону України «Про освіту» - Миколаївський університет імені В.О. Сухомлинського.

Об'єктивних перешкод для продовження ОСОБА_1 навчання у цьому навчальному закладі на тих самих умовах, за таким же освітньо-кваліфікаційним рівнем та напрямом підготовки, що було погоджено її договором з Інститутом, суд не встановив. Бажання позивачки продовжувати навчання шляхом переведення до ВНЗ за місцем проживання в м. Одеса, суперечить змісту наказу Міносвіти №265л, який визначив місцем продовження навчання студентів інституту навчальні заклади регіону, тобто Миколаївської області.

Оскільки зобов'язання між ОСОБА_1 і Інститутом припинилися не з договірних підстав, то доводи позивачки про одностороннє розірвання Інститутом договору з нею і недотримання процедури завчасного попередження про розірвання договори є наслідком неправильної оцінки обставин.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату.

Позивачка в обґрунтування позову не посилалася на ненадання їй послуг в розмірі меншому ніж нею оплачено Інституту.

Отже, вимоги про повернення їх коштів за навчання є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Підлягають залишенню без задоволення і вимоги про відшкодування позивачці моральної шкоди. Переведення її до Миколаївського університету імені В.О. Сухомлинського відбулося правомірно на підставі п. 33 Порядку. Зазначення в наказі про переведення про її власне бажання дійсно не відповідає дійсності, оскільки підставою для переведення слугував наказ Міносвіти №265л, але це не дає підстав для висновку про протиправність дій інституту в цілому, і ця формальна помилка не може слугувати підставою для нього також. Крім того, Законами України «Про освіту» «Про вищу освіту», Порядком, Главою 63 ЦК України або договором між позивачкою та Інститутом не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди в цих правовідносинах.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький