Постанова № 30835586, 15.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Справа № 803/387/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Юрко Н.Ф.,

за участю представника позивача Созонюка Т.М.,

представників відповідача Остапюка С.П., Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» (надалі - ТзОВ «Торговий дім «Західна молочна група») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002552201 від 13 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 70 672, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - 56 538 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14134,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Згідно акту державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби №3590/2210/35213530/4 від 12.11.2012 року про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Торговий дім «Західна молочна група» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.10.2012 року, були встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем були завищені витати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Позивач вважає такі твердження Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби безпідставними, оскільки, всі проведені операції щодо надання послуг відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, а також понесені витрати нерозривно пов'язані з господарською діяльністю самого товариства. Відтак, позивач вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення є нечинним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні проти пред'явлених позовні вимог заперечили, мотивуючи тим, що висновки зроблені в акті перевірки №3590/2210/35213530/4 від 12.11.2012 року про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтуються на тому, що в ході перевірки ТзОВ «Торговий дім «Західна молочна група» не було доведено підставності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є чинним та не підлягає скасуванню. На підставі викладеного просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що з 30.10.2012 року по 05.11.2012 року державною податковою інспекцією у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Сумської філії ТзОВ «Торговий дім «Західна молочна група» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.10.2012 року, про що складено акт перевірки №3590/2210/35213530/4 від 12.11.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 271 926 грн., в тому числі: за 2 півріччя 2009 року в сумі 105460 грн., за 2010 рік в сумі 166 466 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000092206 від 13 грудня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 70 672, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - 56 538 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 134, 50 грн.

Висновки податкового органу, які знайшли своє відображення в акті перевірки, про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток ґрунтуються на тому, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, були сформовані неправомірно, оскільки позивачем не було доведено взаємозв'язку фактично здійснених господарських операцій до господарської діяльності товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли в 2009 році, а відтак до них застосовуються норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, надання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що позивачем були укладені договори з ТОВ «Еко» та ТОВ «Бімаркет» про надання інформаційно-консультативних послуг та послуг з передпродажної підготовки. Так, відповідно до договору №09/04/01-3 від 01 квітня 2009 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко» останній повинен надати позивачу наступні маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці товару: вивчення попиту на товар, аналіз динаміки попиту; дослідження кон'юнктури ринку; впровадження, розвиток та/або аналіз перспективних видів торгових операцій; аналіз порядку взаємодії з покупцями та/або постачальниками, методів продаж; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній по відношенню до товару; проведення дегустацій та презентацій товару; розміщення інформації про товар на інформаційних листівках; проведення промоакцій за участю представників товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група»; заведення інформації про позивача та поставлений ним товар до баз даних; проведення постійної основної передпродажної підготовки товарів до реалізації (викладення і розміщення товару в місцях продажу, своєчасна і якісна підготовка товарів до продажу, контроль за постійною наявністю товару в торговельних залах, оперативне поповнення обсягів товару на стелажах, здійснення розфасовки товару і його оформлення); інформування покупців про товар, що випускається з використанням торгівельної марки позивача. Відповідно до договору поставки № 281 від 01.11.2008 року укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» останній зобов'язується проводити передпродажну підготовку.

На підтвердження укладення договорів з контрагентами та їхнього виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» були надані наступні документи, що були досліджені в судовому засіданні, а саме: журнал-ордеру по рахунку 63.1.3. №7 за липень 2012 року; рахунок ТзОВ «Бімаркет» №2545/Бім-06-02 від 07.07.2009 року; акт викопаних робіт ТзОВ «Бімаркет» №2545/Бім-06-02 від 30.06.2009 року; рахунок ТзОВ «Бімаркет» №2546/Бім-07-1 від 07.07.2009 року; акт виконаних робіт ТзОВ «Бімаркет» №2546/Бім-07-1 від 31.07.2009 року; акт виконаних робіт ТзОВ «Бімаркет» №2546/Бім-07-2 від 31.07.2009 року; рахунок ТзОВ «Бімаркет» №2863/Бім-07-2 від 05.08.2009 року; акт виконаних робіт ТзОВ «Бімаркет» №2863/Бім-07-2 від 31.07.2009 року; акт виконаних робіт ТзОВ «Бімаркет» №566/Бім-01-2 від 31.01.2009 року; журнал-ордеру по рахунку 63.1.3. №9 за вересень 2012 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЭК-007335 від 31.08.2009 року; звіт про надані мерчандайзингові послуги б/н від 30.08.2009 року; журнал-ордеру по рахунку 63.1.3. №12 за грудень 2012 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЭК-011226 від 30.11.2009 року; звіт про надані мерчандайзингові послуги б/н від 30.11.2009 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЭК-009773 від 31.10.2009 року; звіт про надані мерчандайзингові послуги б/н від 31.10.2009 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЭК-008536 від 31.09.2009 року; звіт про надані мерчандайзингові послуги б/н від 30.09.2009 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЭК-009373 від 31.10.2009 року; звіт про надані мерчандайзингові послуги б/н від 31.10.2009 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЭК-012693 від 31.12.2009 року; звіт про надані мерчандайзингові послуги б/н від 31.01.2010 року.

Однак, з перелічених вище документів не вбачається за можливе встановити, які конкретні послуги, в якій кількості та за якою ціною надавались позивачу TOB «Бімаркет» та ТОВ «Еко», а також співвіднести предмет послуг зазначений у вказаних первинних документах з предметом договорів на виконання, яких складені ці первинні документи. Відтак викладені в бухгалтерському та податковому обліках дані з приводу взаємовідносин між позивачем та TOB «Бімаркет», ТОВ «Еко» не відповідають умовам договорів, що були укладені між ними, що унеможливлює встановлення зв'язку із наданими послугами та господарською діяльність позивача.

Таким чином, сама наявність укладених договорів з контрагентами про надання передпродажної підготовки та здійснення оплати за його виконання не може слугували підставою для виникнення права на віднесення коштів, до витрат, що формують об'єкт оподаткування, здійснених за господарськими операціями із зазначеними контрагентами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Сумською філією ТзОВ «Торговий дім «Західна молочна група» було включено до складу валових витрат вартість паливно-мастильних матеріалів отриманих від TзOB «Торговий дім «Західна молочна група». Однак, як вбачається з акту перевірки № 3590/2210/35213530/4 від 12.11.2012 року та в судовому засіданні, вказані витрати віднесено до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг), в той час як не доведено їх взаємозв'язку з господарською діяльністю підприємства під час проведення перевірки, а саме: не було надано подорожні листи транспортних засобів, на підставі яких здійснюється списання паливно-мастильних матеріалів, дані аналітичного обліку по марках, не надано перелік транспортних засобів, що використовуються підприємством, договори на оренду чи інше використання транспорту. Відсутність вказаних документів свідчить про неправомірність віднесення затрачених коштів, до витрат, що формують об'єкт оподаткування, оскільки, позивачем не було доведено їх взаємозв'язку з господарською діяльністю підприємства.

Отже, твердження відповідача, викладені в акті перевірки № 3590/2210/35213530/4 від 12.11.2012 року, про відсутність законних підстав для віднесення затрачених коштів до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення №0002552201 від 13 грудня 2012 року є правомірним.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не доведено незаконності дій податкового органу при підготовці та проведенні перевірки, а тому у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західна молочна група» слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 19 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер