Рішення № 30835565, 19.04.2013, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

справа № 108/10908/12

провадження № 2/107/240/13

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2013 р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді - Цветкова О. Я.

при секретарі - Дорофєєвій Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Керченського міського суду АР Крим з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд поділити спільне сумісне майно у вигляді придбаної в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі квартири АДРЕСА_1, шляхом сплати на користь позивача 1/2 частки вартості вказаної квартири. У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_3 подала уточнену позовну заяву, в якій просить визнати за сторонами право спільної сумісної власності на спірну квартиру в рівних частках та присудити на його користь грошову компенсацію вартості частки квартири. Надалі представник позивача адвокат ОСОБА_3 не підтримала вимогу про стягнення грошової компенсації та просила задовольнити тільки вимогу про визнання за сторонами право спільної сумісної власності на спірну квартиру в рівних частках. Згідно зі статтями 31, 119, 207 ЦПК України визначення підстав і предмета позову, як і залишення вимог без розгляду, належить виключно позивачу. Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації, підлягає залишенню без розгляду.

Відповідач - ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та подала зустрічну позовну заяву, в якій просила визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою власністю одного з подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру, з підстав, зазначених у зустрічному позові.

Ухвалою суду від 28.11.2012 р. у справі було призначено судову інженерно-технічну експертизу для визначення дійсної (ринкової) вартості квартири та можливості її поділу.

Ухвалою суду від 21.03.2013 р. було прийнято зустрічну позовну заяву та об'єднано її в одне провадження з первісним позовом.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник просили первісний позов задовольнити та визнати право спільної сумісної власності на спірну квартиру, а також відмовити у задоволенні зустрічного позову, зазначали зокрема, що навіть у договорі купівлі-продажу квартири було зазначено, що цей договір відбувається за згодою чоловіка покупця. Що також свідчить, що вказаний правочин був укладений в інтересах сім'ї та на спільні кошти.

Відповідач та її представник за довіреністю ОСОБА_4 у судовому засіданні просили у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічну позовну заяву з підстав, наведених у письмових запереченнях та у зустрічному позові (а.с.26-27,99-101). Пояснили також, що при посвідченні договору купівлі-продажу квартири не було роз'яснено можливість укладення договору дарування, що позбавило б чоловіка заявляти права на придбану квартиру.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі з 20.06.1980 р. по 24.02.2012 р. (а.с.4,24), згідно з договором купівлі-продажу від 07.08.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстр. № 2400, на ім'я відповідача за первісним позовом була придбана квартира АДРЕСА_1 за 21551 грн. У п. 7 вказаного договору купівлі-продажу квартири було зазначено, що цей договір відбувається за згодою чоловіка покупця (а.с.79,111,112). Право приватної власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с.11,113).

Згідно з висновком судової будівельної-технічної експертизи № 309-1 від 25.01.2013 р. дійсна (ринвочка) вартість вказаної квартири становить 100944 грн., а її поділ в натурі відповідно до ідеальної частки кожного із співвласників у розмірі 1/2 частки кожному не можливий (а.с.51-85).

Відповідно до ч. 3 статті 368 Цивільного кодексу України, ст. 60 Сімейного кодексу України (надалі - ЦК України та СК України відповідно), майно набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спір суд також виходить з того, що відповідно до п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Частиною 1 статті 316, частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що набувається на підставах, не заборонених законом.

З огляду на зазначені положення закону, визначальним є підтвердження придбання об'єкту за особисті кошти одного з подружжя, або за спільні кошти.

Позивачем за зустрічним позовом надано докази продажу її матір'ю земельних ділянок в Республіці Молдова згідно з договором купівлі-продажу від 01.12.2005 р. за 10500 молдовських лей (а.с.106-108), що за курсом валют становило на той час еквівалент 4135,76 грн. (а.с.129).

Втім, право власності на грошові кошти, що отримала матір ОСОБА_2 під час продажу нерухомості, не переходило до ОСОБА_2 згідно з вимогами чинного законодавства, тобто не було доведено у судовому засіданні належними доказами посилання ОСОБА_2 про дарування їй коштів її матір'ю (договір дарування, свідоцтво про право на спадщину тощо). Тому, такі посилання позивача за зустрічним позовом є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись доказування.

Надані суду документи про рух коштів на депозитному рахунку в іноземній валюті, відкритому в АБ «Експрес-Банк» на ім'я ОСОБА_2 (а.с.130-131), не підтверджують факту дарування їй вказаних коштів її матір'ю, а враховуючи час відкриття рахунку та час знімання грошей, який збігається з часом знаходження сторін у зареєстрованому шлюбі, цей факт, навпроти свідчить про наявність в подружжя певних коштів, що були накопичені під час спільного проживання.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не надали беззаперечних доказів придбання спірної квартири за особисті кошти ОСОБА_2 Більш того, враховуючи неприязнені стосунки між сторонами, що підтверджується копіями судових рішень та зверненнями до правоохоронніх органів (а.с.31-33), суд критично ставиться до показань свідків, які зацікавлені в результаті розгляду справи через дружні стосунки зі сторонами.

Всі зазначені обставини та досліджені судом матеріали справи свідчать, що договір купівлі-продажу квартири від 07.08.2006 р. був укладений в інтересах сім'ї та на спільні кошти. За таких обставин первісний позов про визнання права спільної сумісної власності підлягає задоволенню, а для задоволення зустрічного позову відсутні правові підстави.

Суд також зазначає, що визнання права спільної сумісної власності відповідно до вимог ст.ст. 346, 356 ЦК України має наслідком припинення права приватної власності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в частині позовних вимог про присудження грошової компенсації вартості частки в спільній сумісній власності, - залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2 частці за кожним, припинивши право приватної власності ОСОБА_2 на вказану квартиру.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 504 (п'ятсот чотири) грн. 72 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя та визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22.04.2013 р.

Суддя О. Я. Цветков