Постанова № 30834890, 17.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2013 року № 2а-16877/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Крініум"простягнення коштів за нікчемним правочиномНа підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крініум" про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Ухвалою суду від 30.11.11р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 31.01.12р. було зупинено провадження по справі до отримання інформації від СУ ПМ ДПС України по кримінальній справі №69-116.

Ухвалою суду від 06.03.12р. було поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 22.03.12р.

Ухвалою суду від 22.03.12р. за клопотанням сторін провадження по справі було зупинено до вирішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 2а-0470/8766/11 та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

Ухвалою суду від 18.02.13р. було поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 06.03.13р.

В судове засідання 06.03.13р. до суду не з'явився представник відповідача 2, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, на яку судом надсилались ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки -виклики.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представник позивача та представник відповідача 1, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 06.03.13р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крініум" (далі по тексту -відповідач 1, ТОВ "Крініум" ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Землер Україна" (далі по тексту -відповідач 2, ТОВ "Землер Україна") про стягнення в дохід держави коштів одержаних за нікчемною угодою.

Працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB "Землер Україна" з питань правомірності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Крініум» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. За результатами перевірки складено акт від 26.05.11р. за № 148/23-611/35250394.

Перевіркою встановлено, що між TOB "Землер Україна» та TOB "Крініум" укладено договір купівлі-продажу від 30.06.10р. за № 30-1/06/2010 на поставку товарів, відповідно до вимог якого TOB "Крініум" зобов'язувалось поставити, а TOB "Землер Україна» зобов'язувалось прийняти та оплатити товар відповідно до рахунків-фактур, що є невідємною частиною договору.

До перевірки надано податкові накладні на загальну суму 602 730,00грн. в тому числі: від 27.0810р. № 5970 на загальну суму 896 128,92грн. в тому числі ПДВ на суму 149 354,82грн., від 31.08.10р. №6076 на загальну суму 786 872,64грн. в тому числі ПДВ на суму 131 145,44грн., від 31.08.10р. № 6073 на загальну суму 1 045 560,54грн. в тому числі ПДВ на суму 174 260,09грн., від 31.08.10р. № 6074 на загальну суму 887 817,90грн. в тому числі ПДВ на суму 147 696,65грн.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 30.06.10р. за № 30-1/06/2010, укладений між сторонами, є нікчемним виходячи з наступного.

Податковим органом в обґрунтування позовних вимог вказується на те, що TOB "Крініум" являлось контрагентом ТОВ «Оптдевайс», відносно директора якого порушено кримінальну справу за ознаками фіктивного підприємництва. При цьому директор ТОВ «Оптдевайс» будучи допитаний в якості обвинуваченого пояснив, що насправді господарських операцій не проводив, товарів не продавав, жодних документів не підписував.

Також позивачем вказується на те, що в рамках досудового слідства по вказаній вище кримінальній справи було встановлено, що підписи на договорі укладеному між TOB "Землер Україна» та TOB "Крініум" та на податкових накладних виконані не директором TOB "Крініум", а іншою особою.

Крім того за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України порушено кримінальну справу і відносно директора TOB "Землер Україна».

В підтвердження нікчемності правочину укладеного між TOB "Землер Україна» та TOB "Крініум" позивачем також вказується на обставини викладені у Акті від 03.02.11р. № 56/236/30960706 про результати позапланової виїзної документальної перевірки TOB "Крініум" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс» за період з 26.01.10р по 30.11.10р.

Саме з наведених обставин орган державної податкової служби прийшов до висновку, що правочин між TOB "Землер Україна» та TOB "Крініум" є таким, що порушує публічний порядок, укладався з метою заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток, несплати даного податку, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а отже в розумінні вимог ст.228 ЦК України зазначений правочин нікчемний.

При цьому, як вбачається з доводів позивача, стягнення коштів через нікчемність правочину останній обґрунтовував нормами, які регулюють недійсність оспорюваного правочину та його нікчемність. Визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

У відповідності до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.12.2011 року, на момент підписання спірного договору та виписки податкових накладних, юридична особа TOB "Крініум" не була припинена, керівником вказаного підприємства значиться Кучугура Г.І.

Більш того, за результатами судового розгляду встановлено, що кримінальну справу порушену відносно директора TOB "Землер Україна» за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 213 КК України закрито у зв'язку із відсутністю складу злочину, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 31.10.11р. у кримінальній справі № 69-116

Відповідно до змісту Рішення Господарського суду Київської області від 08.04.11р. у справі № 24/017-11 за позовом TOB "Крініум" до ТОВ «Оптдевайс» про визнання договорів недійсними, що набрало законної сили, позивачу відмовлено у задоволенні позоних вимог та встановлено що сторонами договірні зобов'язання було виконано у повному обсязі, а суть договорів не суперечать чинному законодавству та не мають ознак нікчемності (а.с.75-79).

Крім того Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.11р. по справі № 2а/0470/8766/11 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська по визнанню правочинів укладених TOB "Крініум" з ТОВ «Оптдевайс» та його контрагентів в червні, липня та вересні 2010року зазначеними у акті перевірки від 03.02.11р. № 56/236/0396076 та встановленню завищення суми податкових зобов'язань за цей же період, а також зобов'язано ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська відновити в елеронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкові декларації за червень, липень, вересень 2010року подані TOB "Крініум" (а.с. 117-121)

Вказана постанова суду також набрала законної сили, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.12р. (а.с. 201-203)

Отже, позивачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачами у даній справі договору.

Крім того, позивачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідачів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Позивачем також не надано суду доказів визнання недійсним у судовому порядку договору про надання транспортних послуг.

Суд звертає увагу на те, що постанова про порушення кримінальної справи, яка міститься в матеріалах справи є лише процесуальним документом який регламентує стадію кримінальної справи.

Належним доказом в даному випадку буде вирок у кримінальній справі, що набув законної сили, у якому буде встановлено факт укладення конкретного договору з метою ухилення від сплати податків, а також підтверджено факт підписання конкретного договору не тією особою, яка у ньому вказана.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення коштів по договору через застосування наслідків визнання нікчемного правочину викладена без урахування приписів зазначеної вище норми, а також належним чином не обґрунтована, що підтверджується обставинами, які встановлені судом та викладені вище.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.