Постанова № 30834859, 10.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2013 року 12:25 № 826/3474/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизаціїпро визнання протиправним та скасування рішення №127 від 07.03.2013, зобов'язання вчинити дії, Головуючий суддя Смолій І.В.,

Судді: Каракашьян С.К., Григорович П.О.

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача Від позивача Від позивача Від позивачаСобков М.А. -п\к (дов.від 25.07.12р. №79/12-а) Іващенко С.І.-п/к(дов.від 15.03.13р. № 95/13-а) Павленко О.С.-п/к(дов.від 02.04.13р. № 175/13-а) Коломоєць І.В., довіреність № 145/12-а від 17.12.12Від відповідача Круглюк І.Д. - п\к (дов.від 21.08.12р. №13/144)На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 10.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання протиправним та скасування рішення № 127 «Про розгляд заяви ТОВ «АСТЕЛІТ» від 13.02.2013 р. № 1673» від 07 березня 2013 року та зобов'язання прийняти рішення про продовження строку дії ліцензії.

Ухвалою суду від 19.03.13 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 03.04.13 р.

03.04.2013 р. проведено попереднє судове засідання, на якому позивачем було надано додаткові пояснення до позовної заяви, відповідачем надано заперечення проти позову. Справу призначено до розгляду по суті на 10.04.13 р. колегією суддів.

В судове засідання 10.04.13 з'явились сторони.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві та поданих додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

04 жовтня 2006 року Національною комісією з питань регулювання зв'язку України видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Астеліт» ліцензію серії АВ № 120389 (переоформлена ліцензія від 15.12.2005 р. серії АБ № 222852) на надання послуг міжнародного та міжміського телефонного зв'язку на території м. Києва, Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Одеської областей та Автономної Республіки Крим (надалі також - «Ліцензія»). Строк дії ліцензії було встановлено з 04.10.2006 р. по 17.06.2013 р. Особливими умовами ліцензії передбачено «дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в мережах загального користування».

13 лютого 2013 року ТОВ «Астеліт» звернулось до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації з заявою про продовження строку дії ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, в якій просило продовжити строк дії ліцензії серії АВ № 120389, виданої 04.10.2006 року, строк дії з 04.10.2006 року до 17.06.2013 року. До даної заяви було додано наступні документи: план утворення та використання фіксованої телекомуніційної мережі міжміського та міжнародного рівня, копію ліцензії ТОВ «Астеліт» серії АВ № 120389.

Відповідачем факт надходження заяви позивача про продовження строку дії ліцензії з доданими до неї документами не заперечується.

Рішенням № 127 від 07.03.2013 р. «Про розгляд заяви ТОВ «Астеліт» від 13.02.2013 № 1673» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації рекомендувала ТОВ «Астеліт» для подальшого здійснення відповідної діяльності у сфері телекомунікацій звернутись в порядку, встановленому статтею 45 Закону України «Про телекомунікації» з заявами про отримання ліцензій на здійснення таких видів діяльності у сфері телекомунікації: надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: міжміського; надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: міжнародного.

Листом від 13 березня 2013 року № 09-1677/09 «Про надання роз'яснень», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації повідомила ТОВ «Астеліт» про прийняте рішення та надіслала його копію.

У своїх поясненнях представник Відповідача зазначив, що статтею 49 Закону України «Про телекомунікації» визначено вичерпний перелік видів діяльності у сфері телекомунікацій, які підлягають ліцензуванню. Вказаний у ліцензії Позивача вид діяльності - надання послуг міжнародного та міжміського телефонного зв'язку - у переліку видів діяльності, що ліцензуються відповідно до Закону України «Про телекомунікації» відсутній, отже до даного виду діяльності заборонено застосовувати процедуру продовження строку дії ліцензії. У зв'язку з цим та з огляду на положення ст. 19 Конституції України Відповідач не наділений повноваженнями застосовувати процедуру продовження строку дії ліцензії, вид діяльності якої не відповідає тому, що ліцензується відповідно до положень ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» (прийняти рішення про продовження або відмову у продовженні строку дії ліцензії).

Представник Відповідача посилався, також, на те, що відповідно до пункту 1 частини 7 статті 42 Закону України «Про телекомунікації» та чинних Ліцензійних умов надання послуг міжміського зв'язку та міжнародного зв'язку є окремими видами господарської діяльності, для здійснення яких суб'єкт господарювання повинен мати дві окремі ліцензії.

Крім того, у своїх поясненнях представник Відповідача зазначив що згідно чинних Ліцензійних умов суб'єкти господарювання отримують ліцензії на надання послуг фіксованого міжнародного телефонного зв'язку на всю територію України, в той час як ліцензією серії АВ № 120389 Позивачу надано право на здійснення діяльності лише на території 6 регіонів, що також унеможливлює процедуру продовження строку дії ліцензії у зв'язку з відсутністю правових підстав для розширення території дії ліцензії.

Позивач вважає вищевказане рішення Відповідача № 127 від 07.03.13 р. «Про розгляд заяви ТОВ «Астеліт» від 13.02.2013 № 1673» протиправним, просить його скасувати та зобов'язати Відповідача прийняти рішення про продовження строку дії ліцензії серії АВ № 120389 на строк не менше п'яти років.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Ліцензію, з заявою про продовження строку дії якої звернувся Позивач, було видано 17.06.1998 року (серія ВД № 001671) спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Цифровий стільниковий зв'язок України» та в подальшому неодноразово переоформлено у 2002, 2003, 2005, 2006 роках у зв'язку з наявністю правових підстав для такого переоформлення. Так, ліцензія серії АВ № 120389 було переоформлено 04.10.2004 року на заміну ліцензії серії АБ № 222852 від 15.12.2005 року у зв'язку із реорганізацією ЗАТ «Цифровий стільниковий зв'язок України» у ТОВ «Астеліт». Ліцензію серії АБ № 222852, в свою чергу, було переоформлено 15.12.2005 року на заміну ліцензії серії АА № 497758 від 28.07.2003 року у зв'язку із зміною місцезнаходження ЗАТ «Цифровий стільниковий зв'язок України».

Як встановлено судом, відмова відповідача у продовженні строку дії ліцензії та твердження про неможливість застосування процедури продовження строку дії ліцензії мотивовані тим, що вказаний у ліцензії вид господарської діяльності не відповідає видам діяльності, визначеним у статті 42 Закону України «Про телекомунікації» та відсутній у переліку видів діяльності, що ліцензуються у відповідності до даного закону.

Відповідно до Ліцензії, вид діяльності, що ліцензується - надання послуг міжнародного та міжміського телефонного зв'язку на визначених територіях України. В особливих умовах ліцензії зазначено «дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування».

На момент видачі ліцензії діяльність щодо надання послуг зв'язку регулювалась Законом України «Про зв'язок». Відповідно, зазначені в ліцензії види діяльності сформульовані відповідно до вимог Закону України «Про зв'язок».

18 листопада 2003 року було прийнято Закон України «Про телекомунікації», який встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у цій діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Відповідно до положень Закону України «Про телекомунікації» ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та дозволи на використання номерного ресурсу, які були видані до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом визначеного в них терміну.

Стаття 1 Закону України «Про телекомунікації» визначає поняття «фіксований зв'язок» як телекомунікації, що здійснюються із застосуванням стаціонарного (нерухомого) кінцевого обладнання. Поняття «комутований зв'язок» чинним законодавством не визначено. Із суті поняття «комутація» вбачається, що це є визначенням способу з'єднання, в тому числі при наданні послуг телефонного зв'язку, а не окремим видом діяльності у сфері телекомунікацій.

З наведеного суд робить висновок, що здійснення позивачем діяльності з надання послуг комутованого зв'язку із застосуванням стаціонарного обладнання відповідає такому виду діяльності як надання послуг фіксованого зв'язку, як це визначено Законом України «Про телекомунікації».

Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.02.2001 року, яким відповідали попередні ліцензії позивача при їх видачі, суб'єктам господарювання надано право надавати послуги телефонного зв'язку як без надання в користування ліній передач, мережевих трактів, каналів зв'язку, так і шляхом надання їх в користування. Оскільки наявна у позивача ліцензія серії АВ № 120389 від 04.10.2006 року не містить жодних обмежень стосовно права позивача надавати в користування лінії передачі, мережеві тракти, канали зв'язку, суд приходить до висновку, що до обсягу прав позивача включено, також, і надання в користування каналів електрозв'язку, як це передбачено ст. 42 Закону України «Про телекомунікації».

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що позивачем не було змінено виду господарської діяльності, здійснювана позивачем на день розгляду даної справи господарська діяльність не виходить за межі прав, наданих йому ліцензією.

З наведеного суд робить висновок, що вид діяльності, зазначений у ліцензії серії АВ № 120389, є таким, що відповідає виду діяльності, передбаченому п.1 ч. 7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації», а саме: надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів зв'язку: міжміського та міжнародного. Позивач здійснює діяльність у сфері телекомунікацій (надає послуги телефонного зв'язку), який підлягав ліцензуванню відповідно до Закону України «Про зв'язок» та підлягає ліцензуванню відповідно до вимог Закону України «Про телекомунікації».

Оскільки позивач на підставі ліцензії серії АВ № 120389 здійснює той вид діяльності, який підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України «Про телекомунікації», до такої ліцензії може бути застосована процедура продовження строку її дії, передбачена ст. 49 Закону України «Про телекомунікації».

Крім цього, суд звертає увагу на те, що положеннями частини 5 статті 49 Закону України «Про телекомунікації» встановлено право відповідача при продовженні строку дії ліцензії внести зміни до особливих умов зазначеної ліцензії. Отже, відсутність у чинному законодавстві терміну «комутований зв'язок» не може бути підставою для відмови у продовженні строку дії ліцензії, оскільки може бути усунена шляхом внесення змін до особливих умов ліцензії.

Не можуть бути також прийняті до уваги в якості обґрунтування відмови відповідачем у продовженні терміну дії ліцензії посилання на обов'язкову наявність у позивача двох окремих ліцензій на надання послуг міжміського телефонного зв'язку та міжнародного телефонного зв'язку.

Як було з'ясовано під час судового розгляду і не заперечується сторонами, ліцензія серії АВ № 120389 повністю відповідає положенням Закону України «Про зв'язок» та Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.02.2001 року. І із змісту Закону України «Про зв'язок» і із зазначених ліцензійних умов вбачається розмежування видів телефонного зв'язку на міжнародний та міжміський. Таким чином, видача позивачу однієї ліцензії на право надання послуг міжнародного та міжміського телефонного зв'язку здійснювалась з урахуванням поділу телефонного зв'язку на міжнародний та міжміський.

Також, твердження відповідача про необхідність отримання позивачем двох нових ліцензій не може бути обґрунтуванням відмови у продовженні строку дії ліцензії, оскільки не міститься у переліку підстав для такої відмови, встановленому статтею 49 Закону України «Про телекомунікації».

Доводи відповідача про неможливість визначення розміру плати, яку необхідно сплатити позивачу за продовження строку дії ліцензії колегія суддів також вважає необґрунтованими з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 р. N 773 «Про розміри та порядок зарахування плати за видачу, переоформлення, видачу дублікатів, копії ліцензії на провадження діяльності у сфері телекомунікацій і продовження строку її дії», чітко визначено вартість ліцензії на право здійснення кожного з видів діяльності у сфері телекомунікацій, яку здійснює позивач. Та обставина, що право позивача на здійснення кожного окремого (згідно Закону України «Про телекомунікації») виду діяльності в одній ліцензії, а не декількох, не впливає на розмір плати за продовження строку дії ліцензії.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для розширення території дії ліцензії колегія суддів також вважає необґрунтованими. Так, відповідно до пункту 1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.02.2001 року, ліцензія на право надання послуг міжнародного телефонного зв'язку видається на всю територію України. Таким чином, зазначення в тексті ліцензії територіальних обмежень щодо надання послуг телефонного зв'язку стосуються лише діяльності з міжміського телефонного зв'язку, і не можуть обмежувати здійснення діяльності з надання послуг міжнародного телефонного зв'язку, ліцензія на здійснення якого поширюється на всю територію України.

Суд звертає увагу, що держава, здійснюючи державне регулювання господарської діяльності, має сприяти суб'єктам господарювання, що сумлінно дотримуються правил здійснення господарської діяльності, зважаючи на вимоги ст. 6 Господарського кодексу України.

В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано жодних доказів порушення позивачем ліцензійних умов та особливих умов, зазначених в ліцензії, а відтак на підставі частини 2 статті 49 Закону України «Про телекомунікації» у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у продовженні строку дії ліцензії.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечував проти адміністративного позову, не надано обґрунтованих доказів чи пояснень на підтвердження правомірності рішення № 127 від 07.03.2013 року «Про розгляд заяви ТОВ «Астеліт» від 13.02.2013 № 1673».

Згідно з частиною 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Задоволенню в адміністративному процесі підлягають вимоги, які відновлюють порушене право особи у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про телекомунікації» рішення про продовження строку дії ліцензії оформляється на бланку ліцензії. Згідно частини 5 статті 48 вказаного закону строк дії ліцензії встановлює відповідач у ліцензії, але не може бути меншим ніж п'ять років. Отже, строк, на який продовжується дія ліцензії, не може бути меншим ніж встановлений частиною 5 статті 48 Закону України «Про телекомунікації», тобто не може бути меншим ніж п'ять років.

Проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача у продовженні строку дії ліцензії позивачу. Враховуючи положення статті 49 Закону України «Про телекомунікації», суд зобов'язує відповідача прийняти рішення про продовження з 17 червня 2013 року строку дії ліцензії ТОВ «Астеліт» серії АВ № 120389 на строк не менший 5 років ,та оформити вказане рішення на бланку ліцензії з зазначенням видів діяльності у відповідності до ч.7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації», а саме: надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів зв'язку: міжміського та міжнародного.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд, перевіривши дії відповідача на їх відповідність принципам, закріпленим у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача прийняти рішення про продовження строку дії ліцензії з неухильним дотриманням усіх вимог і принципів, закріплених чинним законодавством України, яке регулює спірні правовідносини. Відтак, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти вищевказане рішення сприятиме відновленню порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7-9, 69-72, 94, 99, 100, 105, 158 - 163, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок № 22, поверх 6) № 127 «Про розгляд заяви ТОВ «АСТЕЛІТ» від 13.02.2013 р. № 1673» від 07 березня 2013 року.

3. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок № 22, поверх 6) прийняти рішення про продовження строку дії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11-А, код ЄДРПОУ 22859846) серії АВ № 120389 від 04 жовтня 2006 року на строк, не менший ніж п'ять років, оформити вказане рішення на бланку ліцензії та видати належним чином оформлене рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11-А, код ЄДРПОУ 22859846).

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В.Смолій

Суддя С.К.Каракашьян

Суддя П.О.Григорович