Постанова № 30834207, 11.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/477/13-a

категорія 8.2.1

11 квітня 2013 р. м. Житомир

час прийняття: 16 год.30 хв.

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

за участю секретаря Никифоренко В.В.,

за участю представника позивача Удода П.М.,

за участю представника відповідача Лісовської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2013 №000008222 повністю та №000009222 в частині,

встановив:

21 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" (далі - ТОВ "Плюс - Сервіс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Житомирі) в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 3 січня 2013 року: №000008222 про нарахування грошового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 117149,00 грн. з застосуванням штрафної (фінансової) санкції в сумі 58575,00 грн. в повному обсязі; №000009222 про нарахування грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 132943,00 грн. з застосуванням штрафної (фінансової) санкції в сумі 61504,00 грн. в частині нарахування грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 123007,00 грн. з застосуванням штрафної (фінансової) санкції в сумі 61504,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Позивач заперечує наявність порушень у віднесенні ним витрат до складу валових витрат. Пояснює, що податковий орган вказує на те, що позивач неправильно заповнив товарно-транспортні накладні за травень 2012 року і ці документи не містять всіх обов'язкових реквізитів тому ця обставина свідчить про відсутність факту отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем від ТОВ "Данон". Відповідач при цьому не ставить під сумнів реальність здійснення операцій, не визначає цей правочин нікчемним та недійсним. Податкові накладні, видаткові накладні прийняті відповідачем без застережень і зауважень. Отже, висновок податкового органу про зайво відображені позивачем витрати, які не підтверджені належним чином оформленими документами обліку, та нарахування на підставі цього висновку податкових зобов'язань і винесення податкових повідомлень-рішень вважає неправомірним. Стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають обставинам справи та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що проведеною податковим органом у листопаді-грудні 2012 року перевіркою встановлено, що ТОВ "Плюс-Сервіс" в порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України зайво відобразило у складі валових витрат понесені витрати, які не підтверджені належним чином оформленими документами обліку (належним чином оформленими товарно - транспортними накладними, карточками складського обліку, документами які б підтверджували навантажувально - розвантажувальні роботи, тощо) на суму 585746, 00 грн. У зв'язку з наведеним перевіркою зроблено висновок про завищення задекларованої у травні 2012 року позивачем суми податкового кредиту у розмірі 117149,00 грн. по операціям із ТОВ "Данон". Відповідачем за результатами перевірки винесено спірні податкові повідомлення - рішення, якими збільшено ТОВ "Плюс - Сервіс" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, які на думку представника відповідача винесені правомірно і у відповідності до чинного законодавства.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 21 листопада 2012 року до 11 грудня 2012 року ДПІ у м. Житомирі проводила планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Плюс Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період за 01.07.2011 по 30.09.2012.

За результатами перевірки працівниками податкового органу складено акт перевірки від 18.12.2012 № 6403/22-2/32076086/0110 (а.с. 6-31).

Під час перевірки податковим органом виявлено, що позивачем в порушення п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України зайво відображено у складі валових витрат за ІІ квартал 2012 року понесені витрати, які не підтверджені належним чином оформленими документами обліку (належним чином оформленими товарно - транспортними накладними, карточками складського обліку, документами які б підтверджували навантажувально - розвантажувальні роботи, тощо) на загальну суму 585746 грн. по господарським операціям з ТОВ "Данон" у травні 2012 року.

В згаданому акті вказано, що надані до перевірки на підтвердження задекларованих фінансово - господарських операцій з ТОВ "Данон" за травень 2012 року товарно-транспортні накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, які б засвідчували придбання молочної продукції, придбання, якої задекларовано в зазначених видаткових накладних, а саме не зазначено пункт навантаження, розвантаження зазначено по трьох адресах (за двома заплаченими адресами (не знаходиться об'єкти ТОВ "Плюс-Сервіс"). Так як в графі "назва продукції, товар" зазначено "молочна продукція" в загальній кількості та в загальній сумі (без зазначення коду, класу вантажу) та не конкретизовано в якій кількості та яка саме молочна продукція доставлялись на ТОВ "Плюс - Сервіс", перевіркою не можливо встановити, який саме і в якій кількості доставлявся товар на ТОВ "Плюс-Сервіс". Також не зазначені всі реквізити особи, яка здала вантаж, відсутній штамп водія - експедитора, не розшифровано підпис хто прийняв вантаж та не надано до перевірки доручення за яким отримано товар. Відсутні відомості хто проводив вантажно - розвантажувальні операції. Враховуючи наведене, зазначив, що відповідачем не доведено факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Данон" в травні 2012 року на суму 585746 грн.

Також, в акті вказано, що перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту встановлено його завищення на суму 117149,00 грн. за травень 2012 року.

Крім того, відповідачем в порушення п. 137.8, п. 137.14, ст. 137, п. 138,2 ст. 132 Податкового кодексу України , п. 2, ст. 3, п. 9.2 с.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" занижено податок на прибуток в сумі 132943,00 грн., у тому числі по звітних періодах: за 4 квартал 2011 року в сумі 9936 грн., за 2- 4 квартали 2011 року у сумі 9936,00 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 123007,00 грн., за перше півріччя 2012 року у сумі 123007,00 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 123007,00 грн.

На підставі згаданого акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові - повідомлення рішення від 3 січня 2013 року:

- №000008222 про нарахування грошового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 117149,00 грн. з застосуванням штрафної (фінансової) санкції в сумі 58575,00 грн.;

- №000009222 про нарахування грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 132943,00 грн. з застосуванням штрафної (фінансової) санкції в сумі 61504,00 грн. (а.с. 32-34).

В частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 9936 грн. позивач був згоден із висновком податкового органу але в частині нарахування в сумі 123007,00 грн. з застосуванням штрафної (фінансової) санкції в сумі 61504,00 грн., яка була розрахована відповідачем за травень 2012 року по операціям з ТОВ "Данон" позивач категорично не згоден.

Судом встановлено, що 2 квітня 2012 року між ТОВ "Плюс-Сервіс" та TOB "Данон" укладено дистриб'юторський договір №000000215 (а.с. 41), згідно з додатком №2 "Спеціальні умови" до цього договору TOB "Данон" зобов'язаний передавати у власність товар за місцезнаходженням покупця: вул. Кооперативна, 18, м. Житомир (а.с. 55).

Фактичне виконання зазначеного договору, а саме отримання товарів підтверджують видаткові накладні, податкові накладні, витяги з єдиного реєстру податкових даних, товарно-транспортні накладні (а.с.56-103). Наявність цих документів у позивача не заперечується відповідачем, на них є посилання в акті перевірки. За придбаний товар у TOB "Данон" позивачем проведено оплату, про що свідчать банківські виписки (а.с. 93 -100) та підтверджує акт звірки взаємних розрахунків між сторонами договору за період з 01.05.2012 до 01.06.2012 (а.с. 104-105).

Контролюючий орган вважає порушенням законодавства правильність заповнення товарно-транспортних накладних на перевезення молочної продукції автопідприємством на замовлення ТОВ "Данон" за травень 2012 року вантажоодержувачу ТОВ "Плюс-Сервіс" і зроблено висновок, що позивачем не доведено факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Данон" в травні 2012 року на суму 585746 грн. Суд не погоджується із таким висновком податкового органу з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV (далі - Закон N 996-X1V) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Закон N 996-X1V встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону N 996-XIV підприємству дозволено самостійно встановити і форму бухгалтерського обліку, і правила документообігу, при цьому вимога є лише щоб всі операції відображалися в обліку на підставі первинних документів. Сама ж форма первинних документів може розроблятися підприємством самостійно з дотриманням наявності обов'язкових реквізитів відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що посилання у своїх доводах відповідача на спільний наказ Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України №228/253 від 07.08.1996, яким затверджена Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, який виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів 31.05.2006 відповідно до висновку Міністерства юстиції України №10/68 від 11.05.2006 про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є необґрунтованим.

Державна адміністрація автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України листом від 21.04.2010 №1802-04/09/19-10 відмітила, що Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не є обов'язковою для виконання, носить рекомендаційний характер до прийняття нового порядку організації обліку перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не внесений до Державного реєстру нормативно-правових актів і відповідно його норми носять рекомендаційний характер, тобто не є обов'язковим до виконання.

Нового порядку складення, заповнення товарно-транспортних накладних та їх форму чинним законодавством до сьогоднішнього дня не затверджено.

Отже, суд робить висновок, що твердження податкового органу про неправильне заповнення товарно-транспортних накладних позивачем є безпідставним, оскільки всі необхідні реквізити передбачені Законом № 996-XІV в цих документах зазначені, а розшифровка молочної продукції, яка поставлялась є в видаткових накладних, що є в матеріалах справи, і судом досліджено, що суми і кількість молочної продукції повністю співпадає із товарно-транспортними накладними.

Спростовуються матеріалами справи і інші доводи податкового органу - реквізити особи, хто здав вантаж є, підпис хто прийняв вантаж теж є: зав. складом ОСОБА_1, комірник ОСОБА_2, ведення карточок складського обліку на молочну продукцію є недоцільним по причині її короткого строку придатності.

Крім того, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Данон» у травні 2012 року і сума 585746 грн. була безпідставно вилучена податковим органом із витрат позивача.

Відповідно і нарахування грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за травень 2012 року в розрахунку 21 % від суми 585746 грн. є неправомірним з боку податкового органу.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено ПК.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ПК).

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формував податковий кредит за травень 2012 року. В акті перевірки не зазначено, що податкові накладні оформлені всупереч вимогам законодавства.

Відповідно до приписів п. 123,3 ст. 123 ПК у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що податковим органом відповідно п. 123.3 ст. 123 ПК застосовано до відповідача штрафні санкцій у розмірі 50 % відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Суд не погоджується з зазначеними діями податкового органу, оскільки повторного порушення не було, так як податкові повідомлення - рішення, якими нараховано ДПІ в м. Житомирі первинні податкові зобовязання були скасовані постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року, яка набрала законної сили 23 жовтня 2012 року у зв'язку із залишенням Житомирським апеляційним адміністративним судом рішення суду першої інстанції без змін (а.с.130 - 153).

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку про безпідставність висновків податкового органу про непідтвердження позивачем отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Данон" в травні 2012 року на суму 585746 грн. і безпідставного включення до складу витрат цієї суми і тому вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств і винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 03.01.2013 за № 000008222 повністю та №000009222 в частині - підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 КАС, суд,

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2013 №000008222 повністю та №000009222 в частині - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.01.2013 №000008222 повністю та №000009222 в частині нарахування грошового зобов'язання за платежем на прибуток в сумі 123007 грн. з застосуванням штрафної санкції в сумі 61504 грн., винесені Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Повний текст постанови виготовлено 16 квітня 2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Єфіменко О.В.