Постанова № 30833874, 11.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року о 10 год. 25 хв.Справа № 808/2731/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.

за участю сторін

позивача - Батій С.С. ( довіреність від 06.03.13 №628)

відповідача - Сілецького Д.Ю. (довіреність від 10.10.12 №469/10/10-014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Приватне підприємство «ТУРБО-К», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «ТУРБО-К», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому просить скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення відповідача №0000162214 та №0000172214 від 31.10.2012.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок не доведення реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами позивача, який в свою чергу був зроблений на підставі отриманих актів перевірок від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська №542/23-3 від 07.02.2012 р. про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС», ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №164/23-2/37255609 від 21.02.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки з суб'єкта господарювання ТОВ «МАРКОТРЕЙД» та від МДПІ Ленінського району м. Луганськ №295 від 16.03.2012 р. «Про неможливість проведення перевірки» ТОВ «Максвел Буд», що на думку позивача є недопустимим, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності та не може застосовуватись до інших суб'єктів, з якими порушник мав господарські відносини. Також позивачем зазначається, що на підтвердження господарських операцій між позивачем та контрагентами надані усі документи, передбачені діючим законодавством.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення зазначають, що за результатами отриманих від інших податкових інспекцій актів перевірок контрагентів ПП «ТУРБО-К», відповідач дійшов висновок, що дані перевірок свідчать про не підтвердження факту поставки товарів (послуг) за перевіряємий період, а отже позивачем в порушення вимог ст.198 ПК України незаконно включено до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого ним за придбаний товар (послуги) у ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС», ТОВ «МАРКОТРЕЙД» та від ТОВ «Максвел Буд».

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 03.09.12 №562 «Про проведення позапланової документальної перевірки», перевіряючими було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТУРБО-К» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС» за травень-червень 2011 року, ТОВ «МАРКОТРЕЙД» за жовтень 2011 року, ТОВ «Максвел Буд» за листопад 2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 17.09.2012 року №1434/2214/13608111, в якому зроблені висновки про наступні порушення:

1. пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст..198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого:

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 10 193 грн., в т.ч. за травень 2011 р. на суму 5803, червень 2011 р. на суму 4390 грн.;

- занижено податок на додану вартість на суму 78419 грн.,у тому числі:

за травень 2011 року у розмірі 1792 грн.;

за червень 2011 року у розмірі 10321 грн.;

за жовтень 2011 року у розмірі 64523 грн.;

за листопад 2011 року у розмірі 1783 грн.

2. п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. ПП «ТУРБО-К» не надані до перевірки документи, які засвідчують факт отримання товарів (послуг) від ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС», ТОВ «МАРКОТРЕЙД» (т.1 а.с.8-22).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В4» від 31.10.2012р. №0000172214, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4390 грн. і 1 грн. штрафні (фінансові) санкції та форми «Р» від 31.10.2012 року №0000162214, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94996,50 ( 78419 грн. за основним платежем та 16577,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.57-58).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та звернувся зі скаргами від 20.11.2012 та 01.02.2013 до ДПА у Запорізькій області та ДПС України на податкові повідомлення-рішення від 31.10.2012 року, в яких просив їх скасувати в повному обсязі (т.1 а.с.59-63, 67-71).

Рішенням ДПС у Запорізькій області від 21.01.2013 року за вих. №213/10/10/10-420 та рішенням ДПС України від 25.02.2013 року за вих. №2883/6/10-2115 залишено без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, а скарги ПП «ТУРБО-К» - без задоволення (т.1 а.с.65-66, 72-75).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків. Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

Як слідує із змісту самого акту перевірки, перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі отриманих актів перевірки ДПІ по контрагентам ПП «ТУРБО-К», де серед іншого зазначалось наступне: актом Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська №542/23-3 від 07.02.2012 р. про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень-червень 2011р., встановлено порушення п.185.1, ст..185, п.188.1 ст.188, п. 187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, так як ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС» не надало для проведення перевірки документів; актом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №164/23-2/37255609 від 21.02.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки з суб'єкта господарювання ТОВ «МАРКОТРЕЙД» щодо підтвердження господарських відносин за жовтень 2011 р., відповідно до наданого ВПМ у Жовтневому районі м. Запоріжжя акту №480 від 14.12.2011 р. , встановлено що підприємство не знаходиться за юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька,6а, кв.128; акт МДПІ Ленінського району м. Луганськ №295 від 16.03.2012 р. «Про неможливість проведення перевірки» ТОВ «Максвел Буд». Також, Ленінською МДПІ були отримані акти перевірок постачальників ТОВ «Максвел Буд», які не знаходяться за юридичною адресою і взаємовідносини між контрагентами у т.ч. ТОВ «Максвел Буд» не спричиняли реального настання правових наслідків. Таким чином на думку податкового органу зазначені відомості свідчать про не підтвердження факту поставки товару (послуг) за період, що перевірявся від вищезазначених підприємств до позивача - ПП «ТУРБО-К».

Проте суд не може погодитись з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, судом встановлено, що між позивачем, ПП «ТУРБО-К» (далі - Замовник) та ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС» (далі - Виконавець) укладено договір №050511 від 05.05.2011 року, відповідно до п.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи (надати послуги): по поставці деталей, агрегатів вузлів, заготовок деталей, а також виготовленню деталей, відповідно до креслень або ескізів Замовника; по виконанню балансувальних, шліфувальних або інших видів послуг (робіт) за технічним завданням Замовника (т.1 а.с.83-84).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано для долучення до матеріалів справи наступні документи: видаткова та податкова накладні, рахунок, товарно-транспортна накладна від 20.05.2011 року на підтвердження перевезення зазначеного товару, а також договір позички (безоплатного користування автомобілем) від 19.05.2011 року укладеного між ОСОБА_3 та ПП «Турбо-К» (т.1 а.с.85-91).

Спростовуючи доводи відповідача щодо відсутності факту поставки товару, позивачем надано документальне підтвердження подальшої реалізації придбаних ТМЦ від ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС» іншим підприємствам, а саме видаткова та податкова накладна, виписка по особовому рахунку, довіреність на отримання товару на реалізацію ПАТ «Інтертехніка»; договори №290(6)11УК від 28.04.11 поставки продукції від ПП «Турбо-К» до ДП НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»; договір поставки №336Д(2010) від 04.11.11р. між ПП «Турбо-К» (Продавцем) та ВАТ «ЗАлК»; акт прийому-передачі виконаних робіт №02/11 від 23.06.11 між позивачем та ТОВ «Сандрабуд», рахунок від 14.06.11 №306/11, податкова та видаткова накладні, виписки по особових рахунках (т.1 а.с.92-150).

Що стосується взаємовідносин між ПП «ТУРБО-К» та ТОВ «МАРКОТРЕЙД», судом встановлено та підтверджено наданими представником позивача для долучення до матеріалів справи первинними документами наступне.

Між позивачем, ПП «ТУРБО-К» (далі - Замовник) та ТОВ «МАРКОТРЕЙД» (далі - Виконавець) укладено договір №0311Т від 03.08.2011 року, відповідно до п.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи (надати послуги): по поставці деталей, агрегатів вузлів, заготовок деталей, а також виготовленню деталей, відповідно до креслень або ескізів Замовника; по виконанню балансувальних, шліфувальних або інших видів послуг (робіт) за технічним завданням Замовника (т.1 а.с.151-152).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано наступні документи: видаткові та податкові накладні, рахунки - фактури, товарно-транспортні накладні, подорожні листи службового легкового автомобіля, виписки по особовому рахунку, акти прийому - передачі лінійного обладнання локомотивів з ремонту, довіреність на отримання ТМЦ, дефектні відомості, технологічні інструкції по капітальному ремонту турбонагнетателя.

В судовому засіданні представником позивача на підтвердження того, що весь товар від ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС» та ТОВ «МАРКОТРЕЙД» вивозився ними самостійно на орендованому ПП «ТУРБО-К» транспортному засобі, було надано договір позички (безоплатного користування автомобілем) від 19.05.2011 року, укладеного між ПП «ТУРБО-К» (Користувачем) та ОСОБА_3 (Позичкодавцем), відповідно до умов якого Позичкодавець безоплатно передає Користувачеві легковий автомобіль строком користування до 19.05.2016 року (т.2 а.с.241-242).

Що стосується господарських відносин та підтвердження транспортування придбаних ПП «ТУРБО-К» у ТОВ «Максвел Буд» ТМЦ, судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи наступними документами: видаткова та податкова накладні від 24.11.11, рахунок-фактура, виписка по особовому рахунку (т.2 а.с.155-158).

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що позивачем доведено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку, сплачених у зв'язку з придбанням товарів (послуг) у зазначених в акті перевірки контрагентів, оскільки такі господарські взаємовідносини підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами та спростовують зазначені в акті перевірки висновки щодо безтоварності таких операцій.

Що стосується наданих представником відповідача актів перевірок по контрагентах позивача, а також викладеного щодо цього в самому акті перевірки, то суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право ПП «ТУРБО-К» на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Що стосується твердження відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за придбані послуги у ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС», ТОВ «МАРКОТРЕЙД» та від ТОВ «Максвел Буд», які використовувались для формування податкового кредиту, та в результаті здійснення яких ПП «ТУРБО-К» завищено податковий кредит за травень-листопад 2011 року, суд вважає безпідставним, оскільки відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між позивачем та зазначеними контрагентами. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо безпідставності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за придбані товари (послуги) у перевіряємий період 2011 року у ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС», ТОВ «МАРКОТРЕЙД» та від ТОВ «Максвел Буд» є необгрунтованими, оскільки ґрунтуються лише на твердженні про нікчемність правочинів без фактичного встановлення факту їх виконання та на недоведеність ПП «ТУРБО-К» господарських операцій, що повністю спростовується наявними в матеріалах справи документами на підтвердження як реальності операцій з ТОВ «ІНТЕР ПЛЮС», ТОВ «МАРКОТРЕЙД» та від ТОВ «Максвел Буд» так і подальшої реалізації таких ТМЦ іншим покупцям.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «ТУРБО-К» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби №0000172214 та №0000162214 від 31.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТУРБО-К» судовий збір у розмірі 993 грн. 86 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара