Ухвала суду № 30833824, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/63537/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - Зоріна О. І., Гомоляка Т. О.,

від відповідача - Борискевич М. І., Завальська С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 р.

у справі № 2а-2458/12/1070

за позовом публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» (далі - позивач, ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат») звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001102301/2615 від 15.12.2011 р.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 р. постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 р. скасовано і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 р. і залишити в силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 р.

Позивач у судовому засіданні та письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржене рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за серпень, вересень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт №2608/2301/05509659 від 02.12.2012 р. та встановлено порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК).

На підставі зазначеного акту відповідач 15.12.2011 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0001102301/2615, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 232 128 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 616 064 грн.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції і приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з висновків про правомірне і правильне формування податкового кредиту позивачем. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК (який набрав чинності з 01.01.2011р. та діяв в період взаємовідносин позивача з ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат») право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності придбав у ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» з приєднаною потужністю 17 600 кВт на суму 17 686 220,70 грн.

З врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за наявності доказів: договору; податкових накладних; доказів оплати тощо, вбачається реальність вчинення позивачем господарських операцій.

Відповідно до матеріалів справи, ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» було виписано позивачу податкову накладну №6097/017 від 31.05.2011 р., яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що уточнюючий розрахунок в розумінні п. 46.1 ст.46 ПК України є різновидом податкової декларації, а позивачем було дотримано вимоги абз. 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України щодо подання скарги на контрагента разом із уточнюючим податковим розрахунком податкової декларації.

Крім того апеляційним судом вірно зазначено, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Отже формування податкового кредиту позивачем підтверджується належним чином, зокрема, податковою накладною ПАТ «А.Е.С. Київобленерго», що оформлена відповідно до вимог п.п. 201.1, п.п. 201.2 ст. 201 ПК, а останнім, відповідно до п.п. 198.6 ст. 198 ПК, правомірно використано можливість щодо збереження за платником податку права на включення до податкового кредиту податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Окрім зазначеного, судом апеляційної інстанції правомірно було прийнято до уваги той факт, що за наслідками адміністративного та судового оскарження податкове повідомлення-рішення № 000972301/2048 від 31.10.2011 р. в частині визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 104 743, 35 грн. було скасовано, що підтверджує правильність визначення позивачем податкового кредиту за липень 2011 р. у розмірі 2 284 425 грн.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 р. у справі № 2а-2458/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська