Ухвала суду № 30833512, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/31313/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.

та представників учасників провадження:

позивача - не з'явились,

відповідача - Чернової О.А.,

Генеральної прокуратури України - Турлової Ю.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Вовчанська МДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.11

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012

у справі № 2а-10544/11/2070

за позовом публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (далі - Товариство)

до Вовчанської МДПІ,

за участю прокуратури Харківської області,

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012, позов задоволено повністю; скасовано податкові повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ від 01.08.2011 № 0000152301, № 0000172301, № 0000162301 та № 0000022201.

Посилаючись на порушення судами положень пункту 1.32 статті 1, пунктів 4.1, 4.2, 4.3 статті 4, підпункту 5.1.1 пункту 5.1 статті, пункту 6.1 статті 6, пунктів 13.1, 13.2 статті 13, пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Вовчанська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Вовчанською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 06.07.2011 № 395/23-05507436 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 01.08.2011 № 0000162301, за яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в розмірі 11 049 109 грн.;

від 01.08.2011 № 0000022201 про збільшення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 141 900,26 грн. (у тому числі 113 384,21 грн. за основним платежем та 28516,05 грн. за штрафними санкціями);

від 01.08.2011 № 0000172301, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 078 211 грн. (у тому числі 2 599 055 грн. за основним платежем та 479 156 грн. за штрафними санкціями);

від 01.08.2011 № 0000152301 про визначення суми завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 60593 грн. та притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1 грн.

Однією з підстав для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток стало невизнання податковим органом права позивача на зменшення об'єкта оподаткування з цього податку на суму витрат на оплату поставки сухого молока в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Молпродукти» у зв'язку з безтоварністю цих операцій. На обґрунтування такого висновку Вовчанська МДПІ зазначає, що спірний товар був придбаний названим постачальником у приватного підприємства «Трідад», яке відсутнє за місцезнаходженням, не звітує до податкового органу, не має необхідного обсягу матеріально-технічної бази та трудових ресурсів для виконання спірних поставок, що свідчить про неможливість поставки товару в адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Молпродукти» та, відповідно, про безтоварність операцій з поставки останнім спірної продукції позивачеві.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, які підтверджені належними документами податкового обліку.

У справі, що переглядається, суди встановили, що факт поставки товару (сухого молока) позивачеві підтверджується договором, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг спірних операцій.

Доказів наявності недостовірних відомостей у цих первинних документах податковим органом не подано.

За відсутності доказів участі позивача у схемах мінімізації податкових платежів та транзитних фінансових потоків шляхом створення за допомогою спірних операцій лише видимості товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану, правовідносини безпосереднього постачальника позивача (товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Молпродукти») з іншими особами (зокрема, з приватним підприємством «Трідад») не можуть впливати на юридичну оцінку спірних операцій.

Суди цілком обґрунтовано відхилили як неспроможні і посилання податкової інспекції на заниження позивачем бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок надання покупцям знижок. Так, на думку Вовчанської ОДПІ, торговельна знижка, що надається певним покупцям з метою розширення ринку збуту продукції, підлягає відображенню лише в податковому обліку підприємства, однак не може впливати на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

За змістом підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Аналогічне за змістом положення закріплено у пункті 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з тим, що податковим органом не доведено штучного заниження позивачем бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість. Так, визначення бази оподаткування податку на прибуток здійснюється з огляду на суму фактично отриманого доходу від продажу товарів та послуг, який у даному разі дорівнював сумі продажу з урахуванням наданої торговельної знижки.

Порядок формування ціни на товари належить до компетенції суб'єкта господарювання; за відсутності доказів завідомого застосування платником заниженої ціни продажу без наявності ділової мети, а виключно з ціллю мінімізації податків, у податкового органу відсутні підстави оцінювати обґрунтованість цінової політики платника у процесі провадження ним господарської діяльності.

Порушення ж правил застосування звичайних цін при визначенні бази оподаткування ПДВ з операцій з продажу товарів зі знижкою Вовчанською МДПІ не доведено.

Суди надали правильну юридичну оцінку і зафіксованому в акті перевірки епізоду продажу позивачем продукції за ціною нижчою, ніж її собівартість, наслідком чого стало виключення Вовчанською МДПІ зі складу валових витрат Товариства 10 714 980 грн.

Так, суди обґрунтовано зазначили, що збитковість окремих операцій у процесі здійснення господарської діяльності є природним явищем у комерційній практиці, що не вимагає додаткових контрольних заходів. Ймовірність збитку передбачена і в самому визначенні підприємництва, наведеному у статті 42 Господарського кодексу України, згідно з яким господарська діяльність здійснюється на власний ризик.

А відтак критерієм визнання витрат такими, що понесені в рамках провадження господарської діяльності, є не фактично отриманий доход у конкретному звітному періоді, а спрямованість витрат на одержання такого доходу. Облік витрат для цілей оподаткування не виключається при наявності збитку як результату фінансової діяльності за звітний період.

Оскільки податковим органом не встановлено здійснення платником завідомо збиткових операцій виключно з ціллю отримання податкових переваг, то підстави для виключення зі складу валових витрат Товариства суми витрат у розмірі 10 714 980 грн. за операціями, які не мали результатом отримання доходу, відсутні.

На обґрунтування висновку про завищення позивачем валових витрат Вовчанська МДПІ також посилається на подвійне декларування Товариством витрат минулих періодів у сумі 2 839 033 грн.

Як встановили суди, в ході проведення попередньої податкової перевірки позивача (оформленої актом від 22.04.2010 № 488/23-05507436) контролюючим органом було виявлено заниження Товариством валових витрат за 2009 рік на 3 483 026 грн. та завищення валових витрат за той самий період на 5 564 069 грн. Визначивши арифметичну суму виявленої розбіжності між даними перевірки та задекларованими позивачем витратами у розмірі 2 081 043 грн. (5 564 069 грн. - 3 483 026 грн.) Вовчанська МДПІ донарахувала Товариству податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 644 277 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2010 № 0000082301/0.

Зазначений акт індивідуальної дії було скасовано в судовому порядку за наслідками його оскарження позивачем; при цьому обставини щодо заниження Товариством валових витрат на суму 3 483 026 грн. не досліджувалися судами під час оцінки законності податкового повідомлення-рішення від 13.05.2010 № 0000082301/0.

В подальшому позивач відобразив вказану суму заниження у складі валових витрат 2010 року та 1 кварталу 2011 року.

Слід зазначити, що висновки акта перевірки не мають обов'язкового характеру та не можуть слугувати беззаперечним свідченням об'єктивної наявності в обліку Товариства суми неврахованих витрат за минулі звітні періоди.

А відтак зафіксований в акті перевірки факт заниження позивачем валових витрат на 3 483 026 грн. не звільняє суд від перевірки обставин, пов'язаних з формуванням цих витрат під час їх подальшого відображення у податковому обліку платника.

У той же час, під час розгляду даної справи податковим органом не наведено доводів та не подано доказів, які б слугували свідченням формування цих витрат позивачем з порушенням вимог податкового законодавства (зокрема, з порушенням вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Заперечуючи проти врахування цих витрат при визначенні оподатковуваного доходу Товариства за 2010 рік та за 1 квартал 2011 року, відповідач лише стверджував про подвійне відображення цих витрат у податковому обліку позивача.

Однак врахування Вовчанською МДПІ суми виявленого заниження валових витрат при донарахуванні платникові податкового зобов'язання з податку на прибуток (яке було скасовано в судовому порядку) вплинуло лише на визначену податковим органом суму податку на прибуток, однак не мало наслідком відображення занижених платником валових витрат у податковому обліку.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.08.2011 № 0000022201 про збільшення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 141 900,26 грн. (у тому числі 113 384,21 грн. за основним платежем та 28516,05 грн. за штрафними санкціями) став висновок податкового органу про неутримання позивачем податку на доходи, одержані нерезидентом із джерелом їх походження з України, при перерахуванні постачальнику-нерезиденту компанії «Impex LLP» (Сполучене Королівство Великобританії) коштів у сумі 94 920 дол. США (що було еквівалентним 755 894,70 грн.) за надані транспортно-експедиційні послуги.

Свою правову позицію Вовчанська МДПІ мотивує тим, позивачем не було надано до перевірки довідку на підтвердження резидентства компанії «Impex LLP», а відтак позивач повинен був перерахувати до бюджету податок у розмірі 15 відсотків від суми доходу, виплаченого названому нерезидентові, як того вимагає пункт 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За змістом пункту 13.1 статті 13 названого Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Пунктом 13.2 цієї ж статі визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

За наведених обставин, судова колегія погоджується із висновком судів попередніх судових інстанцій, що з огляду на приписи пункту 13.1 статті 13 України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи, отримані нерезидентом в якості компенсації вартості послуг, наданих резиденту від такого нерезидента, якими у даному випадку є транспортно-експедиційні послуги, не є доходом із джерелом походження з України, відтак не є об'єктом оподаткування за правилами, визначеними вказаною статтею.

Доводи податкового органу про відсутність у позивача довідки на підтвердження того факту, що компанія «Impex LLP» є резидентом Сполученого Королівства, не впливають на кваліфікацію спірних правовідносин через відсутність об'єкта оподаткування.

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно задовольнили позовні вимоги Товариства, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення як незаконні.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.11 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 у справі № 2а-10544/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько