Ухвала суду № 30832529, 17.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"17" квітня 2013 р. Справа № 2а/1770/4761/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою вдповідальністю "Компанія-Мік" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Мік" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2012 року № 0004402342 та № 0004402342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0004402342 та №0004412342 від 24.09.2012 року, згідно яких Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Мік" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 3937,50,50 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додатну вартість у сумі 3150 грн.

Не погоджуючись з даною постановою державна податкова інспекція у м. Рівному звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу і просить розгляд проводити без його участі

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 20.10.2006 року, здійснює господарську діяльність за видами КВЕД, у тому числі і неспеціалізована оптова торгівля.

В період з 29.08.2012 року по 04.09.2012 року Державною податковою інспекцією у місті Рівному було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія-МІК" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Лакіс" за період з 01.04.2009 року по 28.02.2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 11.09.2012 року №454/22-200/34638478 .

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2010 року на 2520 грн. та п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок завищення валових витрат у розмірі 12600 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3150 грн. у І кв. 2010 році.

Вказані висновки ґрунтуються на твердженнях відповідача про безтоварність господарських позивача та ТОВ "Лакіс".

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Як встановлено, між ТОВ "Компанія-МІК" (Покупець) та ТОВ "Лакіс" (Продавець) укладено Договір № 01/02-10 від 02.02.2010 року. На виконання договору, товариством "Лакіс" передано товар (бланки МД - митних декларацій).

Дана господарська операція проведена та оформлена видатковою накладною № 021702 від 17.02.2010 року .

Оплата за придбаний товар на суму 15120,00 грн. здійснена згідно платіжного доручення № 8 від 25.02.2010 року , рух коштів підтверджується банківською випискою за лютий 2010 року .

В подальшому, бланки МД були реалізовані на підставі договору № 02/10 від 05.01.2010 року ТОВ "Леоні Ваерінг Системс УА ГмБХ" , що підтверджено накладною №7 від 19.02.2010 р. на загальну суму 36200,00 грн. .

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами

ведення податкового обліку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ "Лакіс" в оплату за придбаний товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально, що також відображено в акті перевірки і не заперечується сторонами.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи первинні документи, що надані позивачем на підтвердження валових витрат відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а відтак підстав для їх неврахування у податкового органу не було.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку формуванням податкового кредиту на підставі податкової накладної від 17.02.2010 року №021702 , отриманої від ТОВ "Лакіс" на підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу підпунктів 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи дані акта перевірки, зміст первинних документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що всі умови формування податкового кредиту виконані позивачем у відповідності до вимог пункту 7.4.1 пункту 7.4, 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Висновки податкового органу про нікчемність договору, укладеного між позивачем і ТОВ "Лакіс", ґрунтуються на тому, що в ході здійснення господарських операцій ТОВ "Лакіс" з ТОВ "Тан-Дем Плюс" встановлено, що господарські операції ТОВ "Лакіс" сформовані на підставі нікчемних правочинів по ланцюгам з суб'єктами підприємницької діяльності.

Правочини вчинені позивачем та ТОВ «Лакіс» не відносяться до таких, що порушують публічний порядок, а отже не можуть бути визнаними нікчемними у відповідності до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України. До матеріалів справи органом державної податкової служби не долучено вироків суду, що набрали законної сили та в яких встановлено вину посадових осіб позивача, ТОВ "Лакіс" в намірі порушити публічний порядок.

Податковим органом не доведено суду належними та достатніми доказами факту того, що правочин, укладений між позивачем і ТОВ "Лакіс" мав фіктивний чи безтоварний характер, а висновок відповідача про нікчемність правочину не підтверджується належними доказами і ґрунтується на суб'єктивних припущеннях посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, а також невірному застосуванні положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "17" квітня 2013 р.

роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою вдповідальністю "Компанія-Мік" вул. Київська,11/13,м.Рівне,33024 (рекомендоване з повідомленням)

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська, 8,м.Рівне,33023 (рекомендоване з повідомленням)