Рішення № 30829897, 12.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2013 р.Справа № 916/426/13-г

Господарський суд Одеської області у складі судді: Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ющенко Н.М. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий на підставі довіреності);

від третьої особи: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;

за участю третьої особи яка не заявляє самостіних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Виконавчого комітету Одеської міської ради;

про витребування майна та стягнення 5 500 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій просить суд витребувати із незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 стіл (місце) НОМЕР_2, що є власністю і знаходиться на території ТОВ „Одеський торговий дім" за адресою м. Одеса, вул. Новощепний ряд, буд. 2, стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 5 500грн. матеріальних збитків та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди торгового місця №ДГ ДГ -0664, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, лоток (місце) НОМЕР_2, між тим 30.12.2012р. закінчився строк дії даного договору, відповідач був повідомлений належним чином про закриття території, на якій розташований торгівельний лоток та ліквідацію торгових місць. 17.01.2013р. позивач направив лист-вимогу №46 до відповідача про повернення майна позивачу на підставі акту повернення майна, оскільки у відповідача не має правових підстав для володіння майном, у зв'язку з припиненням дії договору оренди та надав строк для повернення до 20.01.2013р., але станом на 28.01.2013р. відповідач не звільнив торгове місце та, як зазначає позивач продовжує незаконно здійснювати торгівельну діяльність на самовільно зайнятих місцях.

Разом з тим позивач вказує, що 25.12.2012р. він уклав договір із ТОВ „Робатех" про надання послуг по розбиранню каркасно-тентової конструкції, металічних конструкцій та торгових лотків у термін до 11.01.2013р., але у зв'язку з перешкоджанням відповідачем розбору конструкцій позивач був змушений згідно п.4.4. договору від 25.12.2012р. сплатити ТОВ „Робатех" штраф у розмірі 2 000 грн. Також, 26.12.2012р. між ТОВ „Одеський торговий дім" та ТОВ „Грааль" було укладено договір купівлі-продажу торгівельних лотків, до яких входить і спірний лоток, однак, у зв'язку з тим, що в порушення умов цього договору ТОВ „ОТД" в строк до 11.01.2013р. не передало ТОВ „Грааль" товар, це стало підставою для стягнення з позивача передбаченого п. 5.4 договору штрафу у розмірі 1 000 грн. Також, позивач стверджує, що міг би отримати втрачену вигоду - дохід, у разі продажу двох торгівельних лотків за договором купівлі-продажу від 26.12.12р., у розмірі 2 498,42 грн. Враховуючи викладені обставини позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У судовому засіданні 20.03.2013р. позивач надав заяву про зміну предмету позову (вх. ГСОО №9275/2013 від 20.03.2013р.), відповідно до якої просить суд витребувати із незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 стіл (НОМЕР_2), що є власністю і знаходиться на території Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, шляхом вилучення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" стіл (місце) НОМЕР_2 та стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 неустойку у розмірі 7 800 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Суд, розглянувши надану заяву, у судовому засіданні 20.03.2013р. зауважив, що зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Така ж позиція викладена у п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення". Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткову відмову у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО №9275/2013 від 20.03.2013р.) , у зв'язку з тим, що дана заява містить в собі вимогу, в якій міститься одночасно зміна і предмету і підстав позовних вимог, а саме вимога щодо стягнення неустойки у розмірі 7800грн., отже суд приймає дану заяву до розгляду лише частково, у зв'язку з чим розглядає справу в межах первісно заявлених позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, а саме в частині витребування із незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 стіл (НОМЕР_2), що є власністю і знаходиться на території Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, шляхом вилучення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" стіл (місце) НОМЕР_2 та стягнення матеріальних збитків у розмірі 5500грн.

У судовому засіданні 20.03.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає що на підставі укладеного 01.01.2012р. між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору оренди торгового місця №ДГ ДГ -0664 ТОВ „Одеський торговий дім" надавало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у платне користування стіл НОМЕР_2 на території, що належить позивачу на підставі договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), який зареєстровано у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 26.06.1997р. №49, укладеного між виконавчим комітетом Одеської міської ради та позивачем, на підставі рішення Одеського виконавчого комітету №302 від 31.05.1997р., для завершення будівництва та послідуючої експлуатації та обслуговування будівлі. Стіл передавався в оренду без оформлення акту прийому - передачі майна. Представник відповідача посилається, що відповідно до п. 7 договору - він укладався до початку будівельних робіт або інших робіт, пов'язаних з цільовим використанням чи реконструкцією території, на якій розташоване торгове місце, у зв'язку з чим підприємець зобов'язується звільнити торгове місце, що займає. Відповідач заперечував, проти того, що здійснює незаконну торгівельну діяльність без будь-яких дозвільних документів на самовільно зайнятих місцях, у зв'язку з тим що не займав та не використовував надане місце. Відповідач заперечує проти нарахування розміру матеріальної шкоди, оскільки ринок це місце торгівлі, де здається в оренду не одне торгове місце, а сотні, у зв'язку з чим розмір штрафів сплачених за договорами про надання послуг та купівлі-продажу повинен стягуватись з кожного орендаря окремо, а не ділиться на суму завданих збитків всіх орендарів. До того ж, відповідач стверджує, що наявність матеріальної шкоди може мати місце лише при наявності складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної винної поведінки, наявності негативних наслідків, в результаті такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та наслідками які настали, проте, як зазначає відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не здійснювала ніякої протиправної поведінки по відношенню до позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2013р., для встановлення всіх суттєвих обставин по справі, а також для встановлення повної та об'єктивної істини по справі, суд залучив Виконавчий комітет Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У судовому засіданні 03.04.2013р., відповідач надав клопотання про витребування доказів, а саме ескізного проекту з облаштування ринку „Острів" та документів землевідведення з облаштування ринку „Острів". Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки дані обставини не входять до предмету доказування та не мають суттєвого значення для вирішення даного спору.

У судовому засіданні 12.04.13р. позивач підтримав первісно заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. ГСОО №9275/2013 від 20.03.13р.) та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд у позові відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Виконавчий комітет Одеської міської ради у судові засідання не з'явилась, пояснень з приводу заявленого позову не надала, про поважність причин відсутності у судових засіданнях не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується підписом про отримання судових ухвал, який наявний в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, встановив:

01.01.2012р. між ТОВ „Одеський торговий дім" (підприємство) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (підприємець) було укладено договір оренди торгового місця на території, що належить ТОВ „ОТД" по вул. Новощепний ряд, 2, №ДГ ДГ - 0664, за умовами якого підприємство надає, а підприємець приймає у тимчасове платне користування лоток (місце) НОМЕР_2 на території, що належить ТОВ „Одеський торговий дім" по вул. Новощепний ряд, 2.

Пунктом 2 договору встановлено, що вартість оренди одного місця (лотка) становить 1 500 грн. на місяць із урахуванням ПДВ. У зазначену суму входить відшкодування фактичних витрат підприємства за користування землею, комунальні послуги, на прибирання приміщень загального користування й території, охорону громадського порядку, та інші витрати. Три дні на місяць є санітарними, згідно наказу по підприємству.

Умовами п.3 договору встановлено, що підприємець не пізніше 3-х банківських днів з дня підписання договору зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок підприємства повну вартість за оренду торгового місця за перший місяць оренди. Підприємець зобов'язаний сплачувати щомісячну орендну плату не пізніше 5 числа поточного місяця шляхом перерахування підприємству повної вартості за оренду торгового місця протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 7 договору, договір складається до початку будівельних або інших робіт, пов'язаних з цільовим використанням чи реконструкцією території, на якій розташоване торгівельне місце, у зв'язку з чим підприємець зобов'язується звільнити торгове місце, що займає. Термін дії договору з 01.01.2012р. до 30.12.2012р. включно. Підприємець повідомлений про закриття території, на якій розташоване торгове місце, та ліквідацію торгівельних місць, зобов'язується не чинити перешкод закриттю торгового місця.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, 04.03.2011 року позивач надав у користування латок (місце)НОМЕР_2, між тим відповідач, не зважаючи на припинення строку дії договору № ДГ ДГ-0664 від 01.01.2012р., станом на 28.01.13р. не звільнив торгове місце, продовжує незаконно здійснювати торгівельну діяльність на самовільно зайнятих місцях та незаконно утримує майно.

У зв'язку із закінченням строку дії договору № ДГ ДГ-0664 від 01.01.2012р., позивач 17.01.2013р. надіслав відповідачу претензію №46 з вимогою повернути орендоване майно за актом повернення майна. Як зазначає позивач, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, між тим, докази відправлення вказаної претензії позивачем були надані до суду. (а.с. 12)

Як зазначає позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди № ДГ ДГ-0664 від 01.01.2012р., позивачу були заподіяні збитки, пов'язані із неможливістю користуватись та розпоряджатись майном, що належить на праві власності позивачу, так як позивачем були укладені наступні договори, умовами яких передбачена відповідальність за невиконання, а саме:

25.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Робатех" (виконавець) було укладено договір на надання виконавцем замовнику послуг по розбиранню каркасно-тентової конструкції, металічних конструкцій, торгових лотків та інш.

Відповідно до п. 1.2 договору, строк надання послуги з 03 січня 13р. по 11 січня 2013р.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що у разі ненадання інформації та не підготовки місця для проведення робіт замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 2 000грн.

Листом від 14.01.2013р. ТОВ „Робатех", повідомило, що на підставі п. 2.1 даного договору провести передбачені умовами договору роботи, не має можливості, у зв'язку з тим, що 03.01.13р. по прибуттю на територію для проведення робіт на даній території знаходились підприємці та територія не була підготовлена для проведення робіт. Також на підставі п. 4.4 договору, ТОВ „Робатех" просило сплатити штраф у розмірі 2 000 грн., підготувати територію для виконання робіт, передбачених договором та повідомити коли ТОВ „Робатех" буде мати можливість приступити до виконання робіт, передбачених умовами договору.

Враховуючи викладене, 15.01.13р., відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордеру №11, ТОВ „Одеський торговий дім" сплатило ТОВ „Робатех" штраф у розмірі 2 000грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 26.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Грааль" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу каркасно-тентової конструкції, лотків торгівельних у кількості 82 одиниць.

Відповідно до п. 3.2 договору, продавець зобов'язується передати покупцю товар до 11.01.2013р.

Пунктом п.5.4. договору передбачено, що у випадку порушення продавцем строків передачі товару продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 1 000 грн.

Листом від 11.01.2013р. вих.№01/01 ТОВ „Грааль" повідомило, що на підставі п. 3.2 договору ТОВ „Одеський торговий дім" зобов'язувалось передати ТОВ „Грааль" товар у строк до 11.01.13р., але станом на 14.01.13р. товар не був наданий. Отже, враховуючи положення п. 5.4 договору, ТОВ „Грааль" просить сплатити штраф у розмірі 1 000грн.

Отже, 15.01.13р., відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордеру №2, ТОВ „Одеський торговий дім" сплатило ТОВ „Грааль" штраф у розмірі 1000грн.

Також, позивач стверджує, що міг би отримати втрачену вигоду - дохід, у разі продажу двох торгівельних лотків за договором купівлі-продажу від 26.12.12р., у розмірі 2 498,42 грн., що складає вартість торгового місця.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, ТОВ „Одеський торговий дім" звертався неодноразово з заявами до РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, про незаконну діяльність підприємців, які були прийняті правоохоронним органом до розгляду 30.12.2012р., 11.01.2013р.

Також, працівниками ТОВ „Одеський торговий дім" та АБ „Центр" було складено акти перевірки №1 від 03.01.2013р., №2 від 14.01.2013р., №3 від 21.01.2013р., №4 від 30.01.2013р., №5 від 08.02.2013р., №6 від 27.02.2013р., від 25.03.2013р., із яких вбачається, що фізичні особи - підприємці, зокрема, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, станом на 03.01.2013р., 14.01.2013р., 21.01.2013р., 30.01.2013р., 08.02.2013р., 27.02.2013р., знаходились на території за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, яка належить ТОВ „Одеський торговий дім", не звільнили торгівельні місця, продовжували здійснювати незаконну торгівельну діяльність на самовільно зайнятих місцях та незаконно утримують майно ТОВ „Одеський торговий дім".

Отже, на момент розгляду справи у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 знаходиться на незаконних підставах у користуванні лоток (місце)НОМЕР_2, за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, у зв'язку з чим позивачем була оцінена та нарахована відповідачу майнова шкода, яка була понесена через неправомірні дії Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 у розмірі 5 500грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. 1 ст. 173 господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 1 ст.785 ЦК України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до положень ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На підтвердження провадження діяльності відповідачем на спірних лотках позивач надав акти перевірок від №1 від 03.01.2013р., №2 від 14.01.2013р., №3 від 21.01.2013р., №4 від 30.01.2013р., №5 від 08.02.2013р., №6 від 27.02.2013р., від 25.03.2013р., які засвідчують безпідставне користування відповідачем предметом оренди після закінчення строку дії договору оренди, відсутність доказів повернення спірного майна позивачу, та відсутність доказів існування з цього приводу якихось правочинів, які би підтверджували правові взаємовідносини сторін у відношенні оренди лотка (місця) НОМЕР_2.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що спірне майно в оренду повинно було передаватись орендарю за актом приймання-передачі, як того вимагають Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, тому оскільки фактично воно було передано не за актом, то і повернуто має бути таким же чином, суд зазначає наступне:

Відповідно до укладеного між сторонами договору №ДГ ДГ-0664 від 01.01.2012р., сторони передбачили строк, до якого має бути звільнений предмет оренди, тобто, строк, зі сплином якого закінчується правомірне користування відповідачем об'єктом оренди, однак, відповідач погоджені сторонами умови договору порушив, в обумовлений строк майно не звільнив, з підстав чого є правомірною вимога позивача, викладена у претензії №46 від 17.01.2013р. про передання об'єкту оренди за актами повернення майна. Водночас, відповідач не довів суду правомірність здійснення діяльності на ринку, а самі лише положення Постанови КМУ №868 від 29.07.2009р., на які послався відповідач, не надають останньому законного право на здійснення підприємницької діяльності на ринку без належним чином оформлених договірних відносин із власником ринку та/або власником майна, на якому безпосередньо провадиться торгівельна діяльність. Крім того, відповідач має право повернути торгівельне місце в будь-який інший спосіб, між тим, сам підтверджує, що не здійснює ніяких заходів щодо повернення лотка і станом на момент розгляду справи.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач мав повідомити відповідача за рік до реконструкції ринку про повернення орендованого майна та звільнення території, на якій здійснюється торгівельна діяльність, спростовуються умовами договору, оскільки сторонами за рік до реконструкції, тобто, в момент укладення договору 01.02.2012р. передбачено умову про звільнення торгових місць відповідачем у визначений договором строк, а саме 30.12.12р., а також зазначено, що підприємець повідомлений про закриття території, на якій розташоване торгове місце, та ліквідацію торгівельних місць, зобов'язується не чинити перешкод по закриттю торгового місця.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги позивача, в частині витребування із незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 стола (місця) НОМЕР_2, що є власністю і знаходяться на території ТОВ „Одеський торговий дім" за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, шляхом вилучення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 5500 грн. матеріальних збитків суд зазначає наступне:

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків передбачено також і ст. 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України, підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Так, позивачем розраховано збитки, у розмірі 5500 грн., які складаються з штрафу за договором про надання послуг від 25.12.12р. у розмірі 2000 грн., штрафу за договором купівлі-продажу від 26.12.12р. у розмірі 1 000грн. та вартості непроданого лотка у розмірі 2500грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, щодо витрат по сплаті 2 500грн. ціни непроданого лотка, суд зазначає, що позивачем не доведено суду підстави неможливості продажу всіх лотків з вини відповідача, якому надавався в оренду лише 1 лоток, відповідно до чого відсутня вина відповідача у тому, що позивач не продав 82 лотки та причинний зв'язок між утриманням відповідачем 1 лотку та відмовою покупця від договору купівлі-продажу лотків від 26.12.2012р. з підстав непередачі за ним позивачем 82 лотків ТОВ „Грааль", а відтак позивач не довів наявність упущеної вигоди у розмірі 2 500грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 000 грн. збитків, з яких 2000грн. - штрафу, сплаченого за договором про надання послуг від 25.12.12р., 1 000грн. - штрафу сплаченого за договором купівлі-продажу від 26.12.12р.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, а саме з листа ТОВ „Робатех" від 14.01.2013р., роботи, передбачені п. 2.1 договору, виявилось неможливим виконати, у зв'язку з тим, що 03.01.13р. по прибуттю на територію для виконання робіт на території знаходились підприємці, та територія не була підготовлена для проведення робіт, також згідно до листа ТОВ „Грааль" від 11.01.13р. №01/01, на підставі п. 3.2 договору, ТОВ „Одеський торговий дім" зобов'язувалось передати ТОВ „Грааль" товар в строк до 11.01.13р., але станом на 14.01.13р. товар не був наданий. Суд зазначає, що розпочати послуги з розбирання конструкцій на території позивача не виявилось можливим, у зв'язку зі знаходженням на території підприємців, тоді як позовну вимогу про стягнення збитків в сумі 3000 грн., як єдино разового внеску, у повній мірі, понесених на сплату позивачем штрафу витрат заявлено до одного із підприємців, що є недоречним з огляду на можливу наявність вини у заподіяних збитках решти підприємців, що також перешкоджали розбиранню конструкцій та продажу спірних лотків.

Отже, у зв'язку з тим, що позивачем не надано належних доказів , обґрунтовуючих вину лише Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, щодо сплати штрафів через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №ДГ ДГ-0664 від 01.01.2012р., наявність обставин, які свідчать про перебування на території позивача інших підприємців, до яких позовні вимоги у рамках даного позовного провадження не заявлені, у зв'язку з відсутністю у суду змоги самостійного розрахувати міру відповідальності кожного із підприємців окремо, що одночасно з відповідачем по даній справі перешкоджали розбору конструкцій та продажу лотків, а також враховуючи ненадання такого розрахунку позивачем, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків у сумі 3 000 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальних збитків у розмірі 5500грн.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, в частині витребування із незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 стола (місця) НОМЕР_2, що є власністю і знаходиться на території Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд,2, шляхом вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" стола (місця) НОМЕР_2.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за позовну заяву немайнового характеру у розмірі 1147 грн. підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Витребувати із незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) стіл(місце) НОМЕР_2, що є власністю і знаходиться на території Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" (65012, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, код ЄДРПОУ 23862916) за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд,2, шляхом вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" стіл (місце) НОМЕР_2.

3. В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" (65012, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, код ЄДРПОУ 23862916) 1147/одна тисяча сто сорок сім/грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 17.04.2013р.

Суддя Невінгловська Ю.М.